Справа № 367/10825/25
Провадження №2/367/6604/2025
Іменем України
17 листопада 2025 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Олександрівський відділ виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення безпідставно стягнутих коштів,
В вересні 2025 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить суд: стягнути з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на її користь безпідставно набуті кошти у розмірі 13 592,79 грн, витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 22111 від 21.10.2020 року про стягнення з неї на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість у розмірі 17 888,39 грн. ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» пред'явило виконавчий напис № 22111 від 21.10.2020 для виконання до Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на підставі якого державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 64746063 від 05.03.2021. 27.12.2024 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області по справі № 367/9004/24, яке набрало законної сили 27.01.2025, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. 22111 від 21.10.2020, про стягнення з неї на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість у розмірі 17 888,39 грн та грошові кошти у розмірі 4 295,60 грн. Однак, Олександрівським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах ВП № 64746063 від 05.03.2021 року з неї було стягнуто всю суму заборгованості за виконавчим документом. Враховуючи, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області по справі № 367/9004/24 з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на її користь вже стягнуто грошові кошти у сумі 4 295,60 грн, то залишок суми, що підлягає стягненню 13 592,79 грн. Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів був виконавчий напис № 22111 від 21.10.2020, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правової підстави на якій були набуті грошові кошти на теперішній час не існує. Таким чином, з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягає стягненню на її користь залишок безпідставно набутих коштів у розмірі 13 592,79 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення сторін).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зменшити витрати на правничу допомогу з 5 000 грн до 3 000 грн. В обґрунтування вказує, що підставою виникнення прав та обов'язків сторін, у даному випадку - щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 є укладений між останньою та ПАТ «Платинум Банк» кредитний договір № 520/7749ВСL2A від 27.12.2013 р., який в свою чергу встановлює заборгованість (чи її відсутність) та на якому відповідно був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Питання щодо чинності (дійсності) вказаного договору, в тому числі в судовому порядку, не вирішувалось. Оскільки між сторонами існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить повернути, стягнуті в рамках виконавчого провадження як заборгованість за кредитним договором, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення. У цьому разі, договірний характер правовідносин включає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Також відповідач вказує, що витрати на правничу допомогу, яку вказує позивач у розмірі 5 000,00 грн, є значно завищеними, оскільки справа є малозначною та не потребує значної витрати часу.
Третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву та пояснень щодо суті позовних вимог суду не надавала.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті 178, статтею 181 ЦПК України.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 05 березня 2021 року заступником начальника Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Павленко Л.В., на підставі виконавчого напису № 22111 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 21.10.2020 року відкрито виконавче провадження № 64746063 щодо стягнення з неї невиплачених в строк грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», які складаються з: 17 888,39 грн (а.с.14-15).
29 січня 2025 року заступником начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воронцовою Г.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64746063 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з його повним фактичним виконанням ( а.с.16-17).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 22111 від 21.10.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 17 888,39 грн та стягнуто з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», серед іншого, грошові кошти у сумі 4 295,60 грн ( а.с.18-26).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України
від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).
Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.
Враховуючи, що відповідач набув майно, в даному випадку грошові кошти в сумі 17 888,39 грн. на підставі виконавчого напису, вчиненого із порушенням закону, вказані грошові кошти є безпідставно набутим майном та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахування вже стягнутої за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2024 року суми у розмірі 4 295,60 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до чч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано: копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 14.07.2025 року; копію додатку №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 14.07.2025 року, копія додатку № 2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 14.07.2025, складений 13.09.2025 року, з переліком наданих адвокатом послуг, витраченим на них часом та визначеною вартістю виконаних робіт, становлять загалом 5000,00 грн.
Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
В даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та приходить до висновку про те, що визначений позивачем ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом та значенням справи для сторін.
Так, перелік наданих адвокатом послуг, витрачений на них час та вартість визначені Актом виконаних робіт від 13 вересня 2025 року з детальним описом робіт, становлять загалом 5 000,00 грн.
Однак суд вважає, що рівень складності справи не вимагав такого обсягу правничої допомоги. Зокрема, вказана справа є незначної складності, має місце усталена судова практика розгляду справ цієї категорії. У зв'язку з цим вивчення та аналіз норм законодавства, судової практики, проведення консультації, вивчення наданих клієнтом документів, складання позовної заяви та подача його до суду з витрачанням вказаного в Акті часу та визначеної вартості, беручи до уваги кваліфікацію та досвід адвоката, не можна вважати достатньо обґрунтованими та пропорційними предмету спору.
Таким чином, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 , у зв'язку з розглядом цієї справи, та стягнути з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на його користь 3000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Олександрівський відділ виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення безпідставно стягнутих коштів задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 13 592 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) гривні 79 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вул. Стельмаха, будинок 9 А, офіс 204;
- третя особа: Олександрівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 34125433, адреса: Донецька область, Краматорський район, с. Олександрівка, вул. Соборна, 5.
Суддя М.П. Одарюк