Справа № 576/1080/25
Провадження № 2/589/1773/25
04 листопада 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
з участю секретаря судового засідання Ковальової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
14.05.2025р. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.03.2019 року в розмірі 46528,48 грн, що складається з 43506,45 грн заборгованості за тілом кредита, 3022,03 грн заборгованості за простроченими відсотками, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань.
У судове засідання представник позивача не з'явився. В позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся судовими повістками, які відправлялися рекомендованим поштовим відправленням, але до суду повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзив на позов з правовим обґрунтуванням доводів та заперечень не надав.
З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 04 листопада 2025 року ухвалою суду у відповідності із ч. 4 ст. 223, 280, 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
06.03.2019р. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали кредитний договір (без номеру), у відповідності до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку /а.с. 130-131/.
У анкеті - заяві зазначено, що відповідач приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті Банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, і які разом з Пам'яткою клієнта та Тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого відповідач отримала шляхом самостійного роздрукування. Він погоджується із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах і з тим, що зміни в Умовах та правилах вносяться Банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливе, Банк повідомляє Позичальника про зміни шляхом використання певних умов і правил каналів зв'язку. Продовження користування послугами Банку після дати публікації на сайті Банку змінених Умов та правил є підтвердженням згоди Позичальника і повного безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , встановлено, що відповідачу 06.03.2019 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн, 18.07.2019 року кредитний ліміт складав 50000 грн, сума якого неодноразово змінювалась, і 11.03.2022 року кредитний ліміт становив 47958,61 грн, а станом на 01.11.2024 року зменшився до 0 грн /а.с. 38/.
Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитні картки: № НОМЕР_1 , строк дії - 06/22 , карта Універсальна; № НОМЕР_2 , строк дії - 11/25, карта Універсальна GOLD, що вбачається з довідки про видані картки /а.с. 39/.
З доводів позову, у процесі користування рахунком 13.10.2021 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Зазначений документ містить інформацію щодо умов кредитування для різних кредитних карток та з його змісту неможливо встановити, що він є додаткової угодою до договору від 06.03.2019 року, за яким просить стягнути заборгованість позивач, та змінює його умови. Тому суд не може розцінювати дану угоду як додаткову угоду до спірного правочину, яка по суті є самостійними договором між сторонами.
За доводами позову відповідач належним чином не виконував своїх договірних зобов'язань з повернення тіла кредиту і сплати процентів, внаслідок чого відповідно до розрахунку Банку станом на 21.04.2025р. у відповідача перед Банком утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.03.2019 року на загальну суму 46528 грн 48 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 43506 грн 45 коп.; заборгованість за простроченими процентами - 3022 грн 03 коп.
Вирішуючи заявлені вимоги, суд вважає за необхідне дослідити умови вказаного договору, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті - заяві від 06.03.2019 року процентна ставка не зазначена.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що підпис Позичальника в анкеті-заяві про приєднання свідчить про факт його ознайомлення та згоду з Умовами та Правилами надання банківський послуг, а також Тарифами банку.
Разом з тим, матеріали справи не містять ані Тарифи Банку, ані підтвердження, що саме той витяг з Умов, який наданий Банком, розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах розміру і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення Банку, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування.
Також суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Крім того, суд вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору.
До того ж Паспорт споживчого кредиту, наданий Банком як доказ наведених обставин, містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 21.03.2019 року. В свою чергу, проценти, заявлені Банком у позові, розраховані з липня 2019 року, тобто поза межами строку актуальності цієї інформації.
Більш того, зі змісту Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, фактично передуючи укладенню кредитного договору з позичальником, що випливає із приписів ст. 9 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», що свідчить про те, що він не може достеменно відображати узгоджені сторонами умови договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Дані документи з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вищевикладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Велика Палата у вказаній постанові зробила наступний правовий висновок: витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 06 березня 2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Підсумовуючи наведене, позов Банку підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача отриманої суми кредитних коштів, а саме заборгованості за тілом кредиту у розмірі 43506 грн 45 коп.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» /код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001/ заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.03.2019р. в розмірі 43506 грн 45 коп. /сорок три тисячі п'ятсот шість/ грн 45 коп. та судовий збір в сумі 2264 грн 94 коп. /дві тисячі двісті шістдесят чотири/ грн 94 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова