Справа № 127/36038/25
Провадження № 3/127/7525/25
21 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.11.2025 року серії ЕПР1 № 508961: «08.11.2025 о 07:08 год у м. Вінниця, вул. Київська, 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, не дотримався безпечного бокового інтервалу, здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Opel Astra д.н.з. НОМЕР_3 , після чого залишив місце пригоди, чим порушив п.2.10(а) ПДР».
До судового засідання ОСОБА_1 з'явився, свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та суду пояснив, що наміру залишати місце ДТП не мав, оскільки не відчув зіткнення. Про свою причетність до ДТП він дізнався пізніше від працівників поліції. Свою причетність до ДТП не заперечував, однак повідомив, що не залишив місце ДТП, як би відчув що воно сталось.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано копію схеми місця ДТП, копію письмових пояснень ОСОБА_2 та копію протоколу про адміністративне правопорушення, який складений відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 508958 від 10.11.2025 рокуза статтею 124 КУпАП вбачається, що 08.11.2025 о 07:07 год у м. Вінниця, вул. Київська, 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, не дотримався безпечного бокового інтервалу, здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Opel Astra д.н.з. НОМЕР_3 , від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.10.9 ПДР та п.13.1 ПДР.
З письмових пояснень ОСОБА_2 , що містяться в матеріалах справи вбачається, що остання 08.11.2025 року о 12:45 год помітила, що її автомобіль Opel Astra д.н.з. НОМЕР_3 пошкоджено, а саме: лакофарбове покриття задньої правої двері автомобіля. Автомобіль, який здійснив ДТП покинув місце події.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Вище вказана норма пов'язує настання відповідальності із порушенням конкретних Правил дорожнього руху. Вимога про зупинку передбачена п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху, - у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю умисної форми вини.
З пояснень ОСОБА_1 судом встановлено, що він дійсно не мав умислу залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, так як він не помітив, що став учасником ДТП. Пошкодження виявилось незначним (лакофарбове покриття задньої правої двері автомобіля), тому він об'єктивно міг не помітити факт вчинення ДТП. Про його причетність до ДТП він дізнався пізніше від працівників поліції.
З матеріалів справи вбачається, що ДТП спричинені пошкодження лакофарбового покриття задньої правої двері автомобіля. Характер незначних пошкоджень дають суду підстави для обґрунтованих сумнівів в тому, що водій Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 усвідомив свою причетність до ДТП.
З усього вбачається, що ОСОБА_1 дійсно не усвідомлював свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди.
Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на вказане суд дійшов висновку, що наданими матеріалами не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в діях ОСОБА_1 , а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі необхідно закрити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 122-4, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: