Справа № 366/1359/25
Провадження № 2/366/568/25
28.10.2025 селище Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мовчана В.В., за участю секретаря судового засідання Кулик А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області
про позбавлення батьківських прав
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача) про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначає, що є матір?ю малолітньої ОСОБА_3 . З ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебувала. За спільною заявою, поданою до органу реєстрації, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України ОСОБА_4 визнав себе батьком ОСОБА_3 , про що свідчить запис у свідоцтві про народження.
Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов?язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Вже тривалий час подружніх стосунків сторони не підтримують, з листопада 2013 року проживають окремо.
27.04.2015 року Іванківський районний суд Київської області по справі № 366/838/15-ц прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_6 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 березня 2015 року до досягнення дочкою повноліття.
За час окремого проживання, відповідач зовсім не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, не сплачував аліменти, що свідчить про відсутність бажання підтримувати будь-які стосунки з позивачем та дочкою.
Станом на 14.03.2025 року заборгованість зі сплати аліментів складає - 51 847 грн. 21 коп.
З 07 серпня 2024 року позивачка проживає по АДРЕСА_1 разом з дитиною.
Дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні позивачки, яка надає їй необхідні умови для нормального розвитку, проживання та навчання, зважаючи на свій сімейний бюджет.
Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не слідкує за її розвитком, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, та фактично не бажає навіть зустрічатися з нею.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як злісне ухилення від виховання дитини батьком, без поважних на те причин, свідомого нехтування ним своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов?язків.
Вказує також, що дитина не має до відповідача ніяких родинних почуттів, оскільки за всі ці роки відповідач не приїжджав до неї, не цікавився її життям тобто, є для неї чужою
людиною.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 13.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального провадження, підготовче засідання призначено на 12.06.2025.
12.06.2025 розгляд справи відкладено на 30.07.2025.
30.07.2025 ухвалою Іванківського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.08.2025.
У судовому засіданні 28.08.2025 розгляд справи відкладено на 02.10.2025.
У судовому засіданні 02.10.2025 в якості свідків були допитані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтвердили не виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків. У справі було оголошено перерву до 28.10.2025.
У судове засідання 28.10.2025 з'явилася позивачка. Просила суд задовольнити позовні вимоги та надала пояснення по суті справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, однак станом розгляду справи не цікавився. З клопотанням про відкладення не звертався.
Представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримала.
Суд, розглянувши подані стороною заявника документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З наданих доказів встановлено такі факти і обставини.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до акту обстеження житло - побутових умов сім'ї від 06.02.2025, у ході обстеження житлово - побутових умов сім'ї встановлено, що по АДРЕСА_1 проживають без реєстрації, в орендованій квартирі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 . У квартирі є всі комунікації, меблі для сну та відпочинку, електроприлади. Створені належні умови для проживання сім'ї.
Відповідно до акту підтвердження факту проживання/не проживання на території Іванківської селищної ради № 374 від 24.02.2025 ОСОБА_2 зареєстрований та не проживає в АДРЕСА_2 .
Згідно довідки старости Блідчанського старостинського округу від 14.02.2025 № 360 ОСОБА_3 , ОСОБА_10 зареєстровані по АДРЕСА_3 разом з позивачкою та перебувають на її утриманні.
Як вбачається з довідки - характеристики від 14.03.2025 № 419 позивачка зарекомендувала себе, як зразкова громадянка, працьовита, охайна, ввічлива, турботлива мама.
Старшим державним виконавцем Іванківського міжрайонного відділу державної виконавчої служби 06.12.2016 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 366/838/15-ц, виданого 22.07.2015 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки, виданої старшим державним виконавцем Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі від 14.03.2025 № 53047235 станом на 14.03.2025 заборгованість по сплаті аліментів становить 51 847,21 грн.
Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради від 21.04.2025 № 200 було затверджено висновок органу опіки та піклування Іванківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 .
Як вбачається з тексту висновку, з 2013 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації разом зі спільною дитиною, ОСОБА_3 .
За час окремого проживання, ОСОБА_2 зовсім не надав матеріальної допомоги на утримання дитини - ОСОБА_3 .
Станом на 14.03.2025 року заборгованість зі сплати аліментів складає - 51847 грн. 21 коп., що підтверджується довідкою Іванківського відділу ДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ Міністерства Юстиції (м. Київ) №? 53047235 від 14.03.2025 року.
ОСОБА_2 участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 не бере, шкільним життям та успіхами дитини не цікавиться, що підтверджується характеристикою Іванківського ліцею № 1 від 18.02.2025 року.
ОСОБА_4 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не слідкує за її розвитком, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність бажання підтримувати будь-які стосунки з дочкою.
Виходячи з вищезазначеного, встановлено, що громадянин ОСОБА_2 злісно усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї дитини, виявляє байдужість та безвідповідальність, участі у вихованні дитини не бере, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідними речами.
Орган опіки та піклування Іванківської селищної ради вважає, що в інтересах охорони життя, здоров?я, прав та законних інтересів дитини, слід позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 з наступних підстав.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, що передбачено ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства".
Згідно з ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо своєї дитини є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав.
З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не приймає участі у вихованні своєї дитини, не утримує її, свідомо нехтує своїми обов'язками щодо виховання дитини, а отже у суду є підстави для застосування крайнього заходу впливу до відповідача у виді позбавлення його батьківських прав, що також обумовлюється необхідністю захисту інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є доцільним.
Керуючись статтями 4-5, 12-13, 76, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд
1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
2.Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 44145537, адреса: вул. Івана Проскури, 7, с-ще Іванків, Вишгородського району Київської області).
Повний текст рішення складено 07.11.2025.
Суддя Віталій МОВЧАН