"20" листопада 2025 р. Справа № 363/5747/25
20 листопада 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що подана представником позивача - Зубчук О.Р. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 , Пірнівська сільська рада про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння,-
30.09.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області представником позивача - Зубчук О.Р. подано зазначену позовну заяву, в якійостання просила витребувати на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»із незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6015, площею 0,0551 га, яка знаходиться на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту).
Ухвалою суду від 06.11.2025 року вказаний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що подана представником позивача - Зубчук О.Р. до Туркевич О.В., ОСОБА_2 , треті особи - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 , Пірнівська сільська рада про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння - залишено без руху та надано позивачу/представнику позивача для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали. Крім того, роз'яснено позивачу/представнику позивача, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде йому повернута.
Так, згідно ухвали суду від 06.11.2025 року позивачу необхідно було здійснити оцінку вартості майна та вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог. Крім того, зважаючи на внесені Законом за №4292-ІХ зміни, що набули чинності 09.04.2025 року позивачу необхідно, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, усунути вказані недоліки позовної заяви із зазначення ціни позову та надання документу, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
18.11.2025 року від представника позивача до суду спрямована заява про усунення недоліків з додатками, з якої зокрема слідує, що відповідно до Договору оренди від 25.11.2020 року - грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:118:6015, що є предметом цього позову, складає 90 401,03 грн. Згідно витягу, нормативно грошова оцінка складає 91 484,87 грн., відтак ціна позову - 91 484,87 грн., а судовий збір за подання позову, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» - 2 422,40 грн. До заяви представником позивача додано, зокрема: Витяг за №НВ-3202361492025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.11.2025 року, а саме з кадастровим номером 3221886400:36:118:6015 - 1083,84 грн.; платіжна інструкція про сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн. Договору оренди від 25.11.2020 року, на який посилається представник позивача, не додано ані до позову, ані до заяви про усунення недоліків.
З наведеного вбачається, що позивач не вжив заходів щодо усунення всіх, визначених судовим рішенням (ухвалою суду від 06.11.2025 року) недоліків, обмежившись наведенням власного бачення відповідної правової ситуації.
Поза увагою позивача залишилось і те, що відповідно до п. 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Як убачається із позовної заяви та зі змісту позовних вимог, предметом спору є витребування на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»із незаконного володіння відповідачів земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:118:6015, площею 0,0551 га.
Витребування земельної ділянки є вимогою майнового характеру, у зв'язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено вимоги про його витребування.
З аналізу змісту ст. 176 ЦПК України можна дійти висновку, що ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Статтею 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Між тим, звіту та/або акту про оцінку вартості земельної ділянки до позову не додано, як і до заяви про усунення недоліків, а це позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимогу майнового характеру.
Таким чином, позивачем не усунено недоліки щодо надання звіту про оцінку вартості земельної ділянки до позову, що позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру, як і не додано договору, який нібито містить ціну земельної ділянки.
За таких обставин, суд визнає, що позивачем не усунуто, визначених судом недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
В силу вимог ч. 1 ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року за № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод шляхом застосування юридичних способів (прийомів)», визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року за №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992 року, заява за №12964/87).
У рішенні у справі «Bellet v. France від 04.12.1955 року, заява за №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України від 21.10.2010 року).
Суд наголошує, що у даному випадку повернення позову не є надмірним формалізмом та обмеженням доступу до правосуддя, а є проявом забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
На підставі зазначеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає поверненню позивачу, що в свою чергу жодним чином не є перешкодою у доступі до правосуддя, тобто повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя, -
Вважати позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що подана представником позивача - Зубчук О.Р. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 , Пірнівська сільська рада про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.
Суддя О.П. Дьоміна