18.11.2025 Справа № 363/4823/25
18 листопада 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Поліщук Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в приміщенні Вишгородського районного суду Київської області в м. Вишгород за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
20 серпня 2025 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшен» (далі - ТОВ «ФК «Дебт Коллекшен») звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 6810 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24 лютого 2020 ОСОБА_1 звернувся до первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу » (далі - ТОВ «Гоуфінгоу»), який в 31 травня 2021 року відступив право вимоги за вказаним договором позики позивачу, 03 червня 2021 року ТОВ ФУ «Сіті фінанси груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 3537410398/249853 від 24 лютого 2020 року до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача з метою отримання кредиту, у зв'язку з чим підписав договір про надання фінансового кредиту №3537410398/249853, повністю погодився на умови договору. ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 2000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Умов договору щодо порядку повернення запозичених коштів не виконав, а тому допустив порушення зобов'язання.
Процесуальні дії та рішення у справі.
09 вересня 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Позиції учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Подав заяву, у якій просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також висловлено згоду на ухвалення заочного судового рішення, за наявності для того передбачених законодавством підстав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, про визнання позову та про зменшення витрат на правничу допомогу та просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 24 лютого 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №3537410398/249853, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором R44089.
Відповідно до розділу 1 договору, ТОВ «Гоуфінгоу» надає кредит в розмірі 2000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, За користування кредитом відповідач сплачує 675,25,% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до пункту 2.2. договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахований штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.
З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів встановлено, що ТОВ «ПрофітГід» здійснило переказ коштів на рахунок отримувача 2000 грн.
31 травня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Гоуфінгоу» і боржниками (портфель заборгованості).Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» заміняє ТОВ «Гоуфінгоу» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Гоуфінгоу» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
З платіжних доручень №36,37 від 04 червня 2021 року, 10 червня 2021року встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» перерахувало на користь ТОВ «Гоуфінгоу» погоджену суму грошових коштів в якості плати за договором факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31 травня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 6810 грн. 00 коп.
Таким чином, судом підтверджено отримання ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору №3537410398/249853 від 24 лютого 2020 року.
03 червня 2021року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФКДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату, а ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у відповідних реєстрах права вимоги. Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
З платіжних дорученнь №1,2 від 04 червня 2021 року, 10 червня 2021року встановлено, що ТОВ Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» перерахувало на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» погоджену суму грошових коштів в якості плати за договором факторингу №1-03/06/21 від 03.06.2021 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-03/06/21 від 03 червня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 6810 грн. 00 коп.
Таким чином, судом підтверджено отримання ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» права вимоги до ОСОБА_1 що виникло на підставі кредитного договору №3537410398/249853 від 24 лютого 2020 року.
Згідно виписки з особового рахунку ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за кредитним договору №3537410398/249853 від 24 січня 2020 року за період 24 січня 2020 року - 26 травня 2025 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає 6810 грн. 00 коп., що складається з: 2000 грн. простроченого тіла кредиту, 4810 грн. 00 коп. прострочених відсотків.
Застосовані норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положенням ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року по справі № 300/438/18.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року за №910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотиви і висновки суду.
Підписавши кредитний договір відповідач ОСОБА_1 добровільно погодився на умови договору, за якими він отримує від позичальника грошові кошти та зобов'язується їх повернути у такій самій сумі, а також сплатити проценти від суми позики.
Вказаний правочин вчинений у встановленому законом порядку та визнається відповідачем. На підставі договору позики відповідачу було видано грошові кошти на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.
Відповідач свої зобов'язання з повернення заборгованості не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 6810 грн, що складається з: 2000 грн. простроченого тіла кредиту, 4810 грн. 00 коп. прострочених відсотків.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що відповідач визнав позов у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо судових витрат на правову допомогу.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги №11-07/2025 від 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В., акт про отримання правової допомоги від 08 жовтня 2025 року, платіжна інструкція від 01 жовтня 2025 року про перерахунок коштів по договору про надання правової допомоги від 11 липня 2025 року, рахунок 01.10.2025-17 від 11.07.2025 року, із яких підтверджується факт надання правової допомоги адвокатом у даній справі.
До суду позивач подав заяву щодо зменшення правничої допомоги у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Суд констатує, що справи за позовами про стягнення заборгованості не є складними, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, чинне законодавство України та судова практика з такого предмету спору тривалий час є незмінною та стабільною.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.
Щодо витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції №7737 від 23 липня 2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість у розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня вручення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ: 44243120).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя С.В. Олійник