"19" листопада 2025 р. Справа № 363/4969/25
19 листопада 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Поліщук Є.Д,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
25 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором про у розмірі 32690,27 гривень, з них заборгованість по кредиту - 23582,55 гривень, заборгованість по відсотках - 130,09 гривень, заборгованість по комісії - 8005,59 гривень, інфляційні витрати - 834.42 гривень, 3% річних - 137,62 гривень та судові витрати по сплаті судового збору 2422,40 гривень, витрат на правову допомогу 3000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 вересня 2019 року звернулася до банку з метою отримання кредиту. між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22035000174566 про видачу кредиту 25000 гривень строком на 24 місяці на споживчі цілі. Відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії відповідно до умов договору.
15 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21 у відповідно до якого Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» за плату належні йому право вимоги, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає належні АТ «Банк Кредит Дніпро» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.
Процесуальні дії та рішення у справі.
09 вересня 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
13 листопада 2025 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності відповідача, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
Позиції учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи за його відсутності, про ти винесення зонного рішення не заперечує.
Відповідач до суду не з'явилась, про день та час слухання справи була належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення, які знаходиться у матеріалах справи, заяви про розгляд справи за його відсутність до суду не надходило, не скористалася своїм правом та не подала до суду відзив на позовну заяву тому суд, відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
Відповідач повідомлялась шляхом направлення судових повісток, що підтверджується поштовим повідомленням, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду «адресат відсутній за вказаною адресою» тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача.
Відповідно до відомостей, отриманих з Державного реєстру (або з витягу про місце проживання), підтверджено зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові повідомлення надсилалися на зазначену адресу, проте поштове відправлення було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що, відповідно до правової позиції Верховного Суду, є належним врученням.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Копію позовної заяви з додатками відповідачем не було отримано у зв'язку із поверненням поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», яке міститься в матеріалах справи.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 23 вересня 20219 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала договір за №22035000174566.
Згідно п.п. 1.1. за цим договором банк надає клієнту грошові кошти (далі-кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит.
В пункті 1.2. кредитного договору визначено, що кінцева дата повернення кредиту - 23 вересня 2021 року.
Відповідно п.п.2.1 за цим договором банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 25000.00 грн., строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту 23 вересня 2021 року, щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 23 вересня 2019 року по 22 квітня 2020 року - 5% від суми кредиту, з 23 квітня 2020 року по 23 жовтня 2020 року 4% від суми кредиту, з 23 жовтня 2020 року по 22 квітня 2021 року -3 % від суми кредиту, з 23 квітня 2021 року по 23 вересня 2021 року 1.95 % від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001% річних, за прострочену заборгованість за кредитом, 56% річних.
Нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник просить відкрити поточний рахунок в банку на своє ім'я.
ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 25000,00 грн. 23 вересня 20219 року, користувалася кредитними коштами та виконувала свої зобов'язання за кредитом за період з 23 вересня 2019 року по 14 грудня 2021 року, але не у повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Із розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 14 грудня 2021 року заборгованість за кредитом складає 23582,55 гривень, заборгованість по простроченим відсоткам 130,09 гривень, заборгованість простроченої комісії 8005,59 гривень.
За період з 23 вересня 2019 року по 14 грудня 2021 року відповідач сплатила 1244,41 гривень в рахунок погашення нарахованої комісії.
Із розрахунку, наведеного в позовні й заяві, встановлено, що за період часу з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року (71 день), виходячи із суми заборгованості за кредитом 23582,55 гривень, 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України складає 137,62грн., збитки від інфляції - 834,42 грн.
15 грудня 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» згідно договору факторингу №15/12/21 відступило на користь ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги за кредитним договором №22035000174566 від 23 вересня 2019 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15 грудня 2021 року, ТОВ "Цикл Фінанс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 31 718,23 грн., з яких: 23 582,55 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 130,09 грн. сума заборгованості за відсотками, заборгованість по комісії - 8005,59 грн.
Застосовані норми права.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положеньст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.
Згідно ч.2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі №496/3134/19 зазначила наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Мотиви і висновки суду.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що 23 вересня 2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22035000174566, а 15 грудня 2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/21 відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора, в тому числі до відповідача за кредитним договором 22035000174566.
Після підписання Кредитного договору відповідач власним підписом засвідчила факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена Кредитним договором.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії суд, враховуючи нормативне обґрунтування може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
У зв'язку з вище вказаним позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії є безпідставними у розмірі 8005,59 грн, оскільки відповідно до умов кредитних договорів банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі.
Тому, визначаючи суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, суд враховує таке. Частина коштів, сплачених відповідачем на погашення заборгованості, була банком розподілена на погашення комісії, сплата якої під час судового розгляду визнана безпідставною через її незаконне нарахування. Сума такої комісії у розмірі 1244,41 грн підлягає включенню до погашення основного боргу.
У зв'язку з цим розмір заборгованості за кредитом становить 22 338,14 грн, що визначається як різниця між сумою, стягнутою судом за тілом кредиту (23 582,55 грн), та незаконно зарахованою комісією (1244,41 грн).
Загальна заборгованість за кредитним договором № 22035000174566 становить 22 468,23 грн, з яких:22 338,14 грн - заборгованість за кредитом, 130,09 грн - заборгованість за відсотками.
Також суд, враховуючи, що сума боргу за кредитом складає 22338,14 гривень, здійснює перерахунок інфляційних витрат та 3% річних.
У період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року (71 день) - інфляційні виплати складають 790,32 гривні (22338,14х103,538/100-22338,14), 3% - 13036 гривень (22338,14х3/100/365х71).
Будь-яких відомостей (доказів) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 23258,87 гривень.
Щодо судових витрат.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як зазначено у ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2).
Як зазначено у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Так, позовна заява подана через систему «Електронний суд», тому сплачено судовий збір за її подання в сумі 2422,40 грн., що відповідає ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Звертаючись із позовною заявою, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., надавши при цьому договір про надання правової допомоги №43453613 від 02 січня 2025 року, акт від 15 серпня 2025 року про підтвердження факту надання правової (правничої) допомоги адвокатом, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кеню Д.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 02 січня 2025 року, додаткову угоду від 15 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5,6 ст.137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Однак, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» сплачені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 71% (23258,87х100/32690,27) у розмірі 3849,90гривень із розрахунку по сплаті судового збору 1719,90 гривень (2422,40х71/100) та пор сплаті витрат на правову допомогу 2130 гривень (3000х71/100).
Керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,353 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні виоги заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22035000174566 від 23 вересня 2019 року в розмірі 23258 гривень 87 копійок та судові витрати у розмірі 3849 гривень 90 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (адреса: м. Київ, вул. Авіконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ: 43453613)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою, АДРЕСА_1 .
Суддя Олійник С.В.