"19" листопада 2025 р. Справа № 2-845/09
19 листопада 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», стягувач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», боржник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Акціонерне товариство «Оксі Банк», Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа в цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник заявника звернувся до суду із заявою про заміну первісного стягувача АТ «Райффайзен Банк» у зв'язку з переходом до зазначеного товариства прав кредитора, відповідно до договору про відступлення права вимоги №114/2-75 від 29 січня 2025 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» та договору про відступлення права вимоги №114/2-75-1 від 29 січня 2025 року, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс».
Крім того просив видати дублікат виконавчого листа №2-845/09 щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 550 грн. 79 коп., а також судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 705 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 71 286 грн. 29 коп., посилаючись на те, що оригінал виконавчого листа первісним стягувачем не передавався, який втрачено при поштовій пересилці.
Учасники процесу, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.
Суд, дослідивши матеріали заяви, дійшов наступного.
Так, відповідно до довідки архіваріуса Вишгородського районного суду Київської області Малакової К.Ф., цивільну справу №2-845/09 за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відібрано для знищення. Оригінал рішення по вказаній справі зберігається в архіві Вишгородського районного суду Київської області.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 червня 2009 року, яке набрало законної сили, (справа №2-845/09) позовну заяву «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 550 грн. 79 коп., а також судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 705 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 71 286 грн. 29 коп.
29 січня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» укладено договір №114/2-75 про відступлення права вимоги.
29 січня 2025 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір №114/2-75-1 про відступлення права вимоги.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Відповідно до п.п. 17, 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно правового висновку ВС викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
У постанові ВП ВС від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 зроблено правовий висновок про те, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону №1404-VII).
У разі пропуску строку для пред?явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься в постанові від 16 лютого 2021 року в справі № 911/3411/14, на стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником лише за наявності відкритого виконавчого провадження.
Крім того, у п.п. 11, 92, 93, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №2-7763/10 зроблено висновок про те, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Відповідно до п.п. 17.4 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів:у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред?явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у п.п. 19.4 п. 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред?явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред?явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Дослідивши матеріали заяви та долучені до неї документи, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин, викладених у заяві, заявником подано договори про відступлення права вимоги №114/2-75 від 29 січня 2025 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» та №114/2-75-1 від 29 січня 2025 року, укладений між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс».
Згідно п. 2.2 Договору №114/2-75, відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до Договору. Сторони погодили, що реєстр(и) боржників підписується(ються) сторонами не пізніше 15 робочих днів з дати підписання Договору та попереднього реєстру боржників.
Відповідно до п. 2.2 Договору №114/2-75-1, відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) прав вимоги відбувається виконання кредитором п.п. 3.1-3.2. Договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до Договору. Сторонами, після набуття первісним кредитором права вимоги до боржників, проте не пізніше 20 робочих днів з дати підписання цього Договору та попереднього реєстру боржників до цього Договору.
Разом з тим, долучені до справи реєстри боржників, які є Додатками № 1 до вказаних вище договорів відступлення права вимоги, виконані у вкрай зменшеному масштабі та є повністю нечитабельними, що унеможливлює їх дослідження в суді.
У зв'язку з цим суд позбавлений можливості встановити, що право вимоги за кредитним договором №014/2543/72/24748 від 28 грудня 2005 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , відступлено спочатку на користь АТ «Оксі Банк», а в подальшому - на користь ТОВ «Цикл Фінанс».
Крім того, судом встановлено, що рішення Вишгородського районного суду Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 550 грн. 79 коп., а також судових витрат, що складаються з судового збору в розмірі 705 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 71 286 грн. 29 коп., ухвалено ще у 2009 році (тобто, 16 років тому), однак, жодних належних, допустимих і достатніх доказів про відкриття виконавчого провадження та період вчинення виконавчих дій матеріали справи не містять.
Оскільки заяву про видачу дубліката виконавчого листа подано щодо рішення ухваленого у 2009 році, на даний час підстав вважати, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплив, у суду немає, коли мотивоване клопотання про його поновлення не подано.
Також суд звертає увагу, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Отже, правонаступник стягувача не позбавлений можливості отримати від первісного кредитора - АТ «Райффайзен Банк», всі необхідні документи стосовно виконавчого провадження №60406289 від 24 жовтня 2019 року та ідентифікатор доступу до АСВП.
Разом з тим, суду не надано відомостей про внесення відповідного запису про виконавче провадження №60406289 до Автоматизованої системи виконавчого провадження, зокрема ідентифікатора доступу, який би дозволив суду отримати інформацію про виконавче провадження, перевірити наявність чи відсутність такого виконавчого провадження, а також період його здійснення.
При цьому, що стосується клопотання представника заявника про витребування матеріалів виконавчого провадження, то суд зазначає, що положення ст. 442 ЦПК України не передбачають можливості витребування доказів у межах розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження протягом 10 днів.
Підстав для витребування паперових матеріалів виконавчого провадження, суд не вбачає.
Відтак, з наявних матеріалів справи, суд позбавлений можливості встановити, чи відкривалося виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-845/09 виданого Вишгородським районним судом Київської області, а також коли саме могли сплинути передбачені законом строки для його примусового виконання.
З огляду на викладене вище, підстав для заміни стягувача та сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа, у цій справі не встановлено.
Отже, в задоволенні заяви слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 260, п.п. 17, 17.4 Перехідних положень ЦПК України,
ухвалив:
у задоволенні заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя