"19" листопада 2025 р. Справа № 363/3490/25
(ЗАОЧНЕ)
19 листопада 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дьоміної О.П., секретаря Підопригори Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
23.06.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за №1423159698771 від 18.08.2024 року, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що відповідач звернувся із заявкою на отримання кредиту 18.08.2024 року, в той же день ним підписаний кредитний договір, шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «V7D5S7» та отримано кошти на свій картковий рахунок в ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", м. Київ (маска картки НОМЕР_1 ). Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» здійснює ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору за №М1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними. Таким чином ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов'язання за даним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, переказ коштів здійснено 18.08.2024 року, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», а також довідкою про ідентифікацію. Одночасно, позивачем сформовано довідку про ідентифікацію, як підтвердження переказу кредитних коштів за транзакцією. Відповідно до умов кредитного договору за №1423159698771 від 18.08.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 1 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 540,2% (1,48% в день) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 12164,63%. Згідно п. 1.3 договору кредит надано строком на 120 днів з 18.08.2024 року по 16.12.2024 рік. Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, але не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Даний кредитний договір підписано сторонами методом накладення електронних підписів. Станом на 20.05.2025 року загальна сума заборгованості по кредиту за договором за №1423159698771 від 18.08.2024 становить: 4 776 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 1 000 грн.; заборгованість за відсотками - 1 776 грн.; штраф - 2 000 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання, що є порушенням законних прав позивача.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, крім того повідомлявся через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі, а тому суд, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
19.11.2025 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. А відтак, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного:
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
18.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся із анкетою-заявою на отримання кредиту, після чого між ним та ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» укладено договір за №423159698771 про надання коштів у кредит продукту «СТАРТ». (а.с.8, 8(на звороті)-16)
Згідно п.п. 1.1.-1.4.2., 1.5.-1.9. умов кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредитного ліміту складає 1000 грн., тип кредиту - кредит, строк дії кредиту 120 днів (з 18.08.2024 по 16.12.2024), Тип процентної ставки - фіксована, Дисконтна процентна ставка становить - 1,48% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в договорі, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно, базова процентна ставка складає 1,48% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в договорі, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту, загальні витрати за кредитом: 1 789,88 грн., цільове призначення кредиту: на споживчі цілі, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору становить: 12164,63%, Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору становить 2 789,88 грн., денна процентна ставка становить 1, 49157%.
Згідно п.п. 3.6.-3.7. договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з дня видачі кредиту до дати фактичного повного поверхня кредиту, протягом строку визначеного договором. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС=(ЗВСК/ЗРК)/t*100%, де ДПС - денна процента ставка, ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.
Згідно п 6.4. договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим договором, сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку: на 2 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 50 грн., на 4 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі 350 грн., на 10 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі 400 грн., на 15 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі 400 грн., на 25 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі 400 грн., на 30 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі 400 грн. У буд-якому разі сукупна сума неустойки (штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов'язань на підставі цього договору, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної плати, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до реквізитів договору за №1423159698771 від 18.08.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір шляхом введення в особистому кабінеті ОТР паролю «V7D5S7».
Між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» укладено договір за №М1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів (а.с. 25-28)
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось шляхом зарахування суми кредиту на вказаний відповідачем картковий рахунок ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (маска картки - НОМЕР_1 ), що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», а також довідкою про ідентифікацію. (а.с.18,19)
Факт укладення договору у вказаний спосіб, а також отримання кредитних коштів відповідач не оспорював.
Відповідно до графіку платежів, що є додатком до вказаного кредитного договору, відповідач зобов'язаний не пізніше 16.12.2024 року сплатити проценти за користування кредитом в сумі 296 грн., щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 296 грн., а також не пізніше 16.12.2024 повернути основну суму кредиту в розмірі 1000 грн.
Загальна вартість кредиту становила 2 789,88 грн., з яких: 1000 грн. - основна сума кредиту, 1 776 грн.- проценти за користування кредитом та 13,88 грн. - платежі за послуги третіх осіб. (а.с.16 (на звороті)-17)
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України ).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач не надав доказів повного і належного виконання зобов'язань за кредитним договором, хоча тягар доказування цього покладений законом на боржника. За розрахунком позивача, станом на 23.06.2025 року загальна сума заборгованості відповідача за договором за №1423159698771 від 18.08.2024 становить: основна сума (тіло) кредиту - 1 000 грн., заборгованість за відсотками - 1 776 грн., штраф - 2 000 грн., а всього - 4 776 грн. (а.с. 20-24)
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Беручи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, який відповідачем не спростовується, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими в частині стягнення з відповідача основної суми кредиту та процентів.
Разом з цим, дослідженням змісту договору та наданих суду відомостей про фактично надані відповідачу кредитні кошти, а також розрахунку заборгованості, судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума заборгованості відповідає умовам договору, але розрахована без урахування вимог чинного законодавства. Так, вимога щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2 000 грн. не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
У період дії в Україні воєнного стану, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Відповідно до Указу Президента за №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Таким чином, відповідач є таким, що звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за даним договором під час дії воєнного стану та стягнення з останнього штрафу суперечитиме нормам чинного Законодавства.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі за №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі за №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі за №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі за №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі за №129/1033/13-ц.
Такий підхід також узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" суд наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 776 грн.
Щодо стягнення з позивача судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовну заяву позивача задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1 760 грн., виходячи з розрахунку: 2 776 грн. (розмір задоволених позовних вимог) ? 3 028 грн. (сума сплаченого судового збору) : 4 776 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 760 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу:
Згідно з ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі за №362/3912/18 (провадження за №61-15005св19) та від 30.09.2020 року в справі за №201/14495/16-ц (провадження за №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява за №19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява за №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги за №1 від 02.01.2025, укладеного між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.»; ордером на надання правової допомоги серії СА №1124013; актом виконаних робіт від 23.05.2025 року, відповідно до договору про надання правової допомоги за №1 від 02.01.2025 року на суму 10 600 грн., рахунком за №23/23-01 від 23.05.2025 року; платіжною інструкцію за №LK632/6 від 23.05.2025 року.
Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 600 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.
Справа розглядалась в спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак адвокат не приймав участі в судових засіданнях. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, та заявленої суми до стягнення, складності справи.
При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що, представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з складення позовної заяви.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, за №303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява за №4909/04, від 10.02.2010 року).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 533, 549, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, ст. ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 1, 3, 4, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 259, 265, 268, 279, 354 ЦПК України,-
Позов ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» суму заборгованості за договором за №1423159698771 від 18.08.2024 року у загальному розмірі 2 776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 40860735, адреса: 20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Таранця, 20.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя О.П. Дьоміна