"19" листопада 2025 р. Справа № 363/5266/25
19 листопада 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря Підопригори Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою АТ «ТАСКОМБАНК», що подана представником позивача - Гнипом В.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
09.09.2025 року представником позивача подано до Вишгородського районного суду Київської області вказану позовну заяву.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.09.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
У призначене судове засідання учасники провадження не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. При цьому, 18.11.2025 року до суду від представника позивача - Гнипа В.В. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору. Крім того, представник позивача просив суд повернути сплачений позивачем судовий збір.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву представника позивача про закриття провадження у справі, а також матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:
Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 62 ЦПК України встановлено перелік документів, що підтверджують повноваження представників.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Так, до позову представником позивача додано копію ордеру серії за №1120525 від 09.09.2025 року, з якої слідує, що Гнип В.В. має право представляти інтереси банку в судових органах, з наданням йому прав позивача.
Як вбачається із заяви представника позивача, останній просить суд закрити провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановою від 20.09.2021 року у справі за №638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) роз'яснила, що мається на увазі під відсутністю предмету спору. Так, Колегія суддів вважала, що необхідно конкретизувати висновок Верховного Суду щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме зазначити, що закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, з огляду на таке. Так, поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
ОП КСЦ Верховного Суду виснувала, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому, суд враховує, що відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а в свою чергу відсутність предмета судового розгляду тягне за собою припинення провадження у справі. Тобто за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов'язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, маються підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме у разі відсутності предмета спору.
З а таких обставин, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представника позивача та закрити провадження у справі.
Щодо повернення з державного бюджету судового збору, який було сплачено позивачем при подачі позову до суду, суд зазначає наступне:
Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема і в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки, провадження по даній справі закрито у зв'язку із відсутністю предмету спору, суд вважає, що позивачу слід повернути сплачений ним при подачі цього позову до суду, судовий збір.
На підставі викладеного вище та керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 255, 353-354 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача - Гнипа В.В. про закриття провадження та повернення судового збору по справі за позовом АТ «ТАСКОМБАНК», що подана представником позивача - Гнипом В.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовною заявою АТ «ТАСКОМБАНК», що подана представником позивача - Гнипом В.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- закрити.
Повернути АТ «ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ: 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, судовий збір, сплачений за подання цього позову до суду, відповідно до платіжної інструкції за №2162690953 від 12.08.2025 року у розмірі 2 422,40 грн.
Роз'яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.П. Дьоміна