"17" листопада 2025 р. Справа № 363/4720/25
(ЗАОЧНЕ)
17 листопада 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Рукас О.В.;
за участю секретаря судових засідань - Вільчинської Є.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 26.07.2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства в електронній формі було укладено кредитний договір № 26.07.2022-100001597, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 4 500 грн. 00 коп. строком на 42 дні. Умовами договору встановлено процентну ставку «Економ» у розмірі 2% за один день користування кредитом протягом первинного періоду, а також процентну ставку «Стандарт» у розмірі 2,5% за один день користування кредитом протягом всього строку кредитування. Способом перерахування ОСОБА_1 коштів у рахунок кредиту було визначено банківський рахунок споживача у виді електронного платіжного засобу споживача 5375-41ХХ-ХХХХ- 6803.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, перерахувавши на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 визначену суму кредиту. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 9540 грн. 00 коп., з яких: 4500 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5040 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.
Ухвалою суду від 25.09.2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.
У судові засідання представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Разом з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача жодних заяв, клопотань не надходило.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судових засідань повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за його зареєстрованою адресою проживання, шляхом направлення SMS-повідомлення про виклик до суду на його номер мобільного телефону, вказаний у матеріалах позовної заяви та шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.
Як було встановлено судом за результатами перевірки, усі поштові відправлення, що направлялися судом на ім'я ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою проживання були повернуті у зв'язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою. Станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв'язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов'язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов'язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.
У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
За результатами дослідження додатку до анкети позичальника (а.с.13) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 26.07.2022 року (а.с. 14-17), заявки кредитного договору № 26.07.2022-100001597 (а.с. 17-18), підтвердження кредитного договору № 26.07.2022-100001597 (а.с. 19) судом встановлено, що 26.07.2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26.07.2022-100001597.
Укладання кредитного договору здійснювалося в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства шляхом направлення в електронний кабінет ОСОБА_1 відповідного електронного повідомлення про пропозицію укласти кредитний договір на запропонованих умовах, авторизації ОСОБА_1 в електронному кабінеті інформаційно-телекомунікаційної системи товариства.
Аналіз змісту укладеного кредитного договору № 26.07.2022-100001597 від 26.07.2022 року дає можливість зробити висновок, що з боку ТОВ «Споживчий центр» договір підписано уповноваженою особою шляхом накладення електронного підпису. У свою чергу, з боку ОСОБА_1 кредитний договір підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису D959, що був направлений товариством на його номер телефону, вказаний в анкеті позичальника, а також шляхом відтворення електронного графічного підпису у відповідному віконці за допомогою миші.
Надані суду документи підтверджують факт авторизації ОСОБА_1 в особистому кабінеті в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, факт ідентифікації її особи, факт ознайомлення з пропозицією щодо укладення кредитного договору та її повного і безумовного прийняття, а також факт отримання та введення одноразового ідентифікатора в якості накладення електронного підпису на кредитний договір та накладання графічного підпису.
Таким чином, 26.07.2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 26.07.2022-100001597.
Пропозиція щодо укладення кредитного договору, заявка кредитного договору № 26.07.2022-100001597, таблиця обчислення загальної вартості споживчого кредиту (а.с.14-19), які становлять частини кредитного договору, містять вичерпну інформацію щодо розміру реальної процентної ставки, реальних витрат за кредитом, реальної вартості наданого кредиту та іншу інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 .
Відповідно до умов кредитного договору № 26.07.2022-100001597 від 26.07.2022 року ТОВ «Споживчий центр» взяло на себе зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 4 500 грн. 00 коп. шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 5375-41ХХ-ХХХХ- 6803. Датою надання кредиту визначено 26.07.2022 року, а датою повернення - 05.09.2022 року, строк кредитування визначено в 42 дні з дати його надання. Проценту ставку сторонами погоджено двох типів: процентна ставка «Економ» у розмірі 2% за один день користування кредитом протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання траншу; процентна ставка «Стандарт» у розмірі 3% за один день після закінчення первинного періоду.
З квитанції з системи LIQPAY(а.с. 10) судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» на виконання умов кредитного договору здійснило переказ грошових коштів у сумі 4 500 грн. 00 коп. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 НОМЕР_1 , що був вказаний ним при укладенні кредитного договору. З квитанції вбачається, що призначенням переказу грошових коштів у сумі 4 500 грн. 00 коп. зазначається видача кредиту за договором № 26.07.2022-100001597 дата операції 26.07.2022 року.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів у якості кредиту.
У свою чергу, з довідки-розрахунку заборгованості про стан заборгованості за кредитним договором №26.07.2022 -100001935 від 26.07.2022 року (а.с. 9) судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування ним не виконав у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 500 грн. 00 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 5040 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на умови кредитування, визначені в кредитному договорі №26.07.2022 -100001597 від 26.07.2022 року, враховуючи погоджений строк кредитування, тип та розмір процентної ставки і порядок її застосування, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості в частині тіла кредиту та відсотків за кредитом, вважає його правильним та обґрунтованим.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду та на підставі ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а також зважаючи на приписи ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
За результатами, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 26.07.2022-100001597 від 26.07.2022 в сумі 9540,00 грн, з яких: 4 500,00 грн. - основний борг, 5040,00 грн. - проценти.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 422 грн. 40 коп.).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судові витрати, які понесені позивачем та які складаються зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. ст.12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833) суму заборгованості за кредитним договором № 26.07.2022-100001597 від 26.07.2022 року у загальному розмірі 9 540 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 5 040 (п'ять тисяч сорок) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач:
ТОВ «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833).
Відповідач:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя О.В. Рукас