17.11.25 363/6490/25
17 листопада 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на те, що 25 жовтня 2025 року постановою поліцейського старшого інспектора управління патрульної поліції Яковенка С.П. серії ЕНА №6012362 ОСОБА_1 без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-3 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2 550 грн., а тому порушив питання про скасування даної постанови та закриття провадження у справі.
Свої вимоги мотивував тим, що опис обставин вчиненого адміністративного правопорушення не відповідає зазначеній в постанові кваліфікації за ч. 2 ст. 121-3 КУпАП, що свідчить про порушення вимог КУпАП та незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності.
04 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито письмове провадження і запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Як вбачається із довідки про доставку електронного документа від 04 листопада 2025 року, ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав в електронному кабінеті 07 листопада 2025 року.
Разом з тим, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, а відтак, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, в межах строку встановленого ч. 1 ст. 286 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2025 року поліцейським старшим інспектором управління патрульної поліції Яковенком С.П. винесено постанову серії ЕНА №6012362 про те, що позивач того ж дня о 11 год. 13 хв., в порушення п. 2.9.в ПДР України, рухався по вул. Кургузова, 3 в м. Вишгороді, рухався на автомобілі Шкода Октавія без заднього номерного знаку НОМЕР_1 , в ході зупинки та перевірки якого встановлено, що даний знак йому не належить, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121-3 КУпАП.
Встановлено, що з позовною заявою про оскарження постанови серії ЕНА №6012362 від 25 жовтня 2025 року представник Швайка С.О. звернувся до суду 30 жовтня 2025 року, а тому, строк визначений ст. 286 КАС України на її оскарження останнім не пропущено.
Згідно п. 2.9.в ПДР України, водію забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що, серед іншого, не належить цьому засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, ч. 2 ст. 121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу із незаконно встановленими номерними знаками Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації або дипломатичних представництв, консульств та інших міжнародних організацій, які користуються повним та частковим імунітетом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 2 ст. 121-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-а від 31.01.2018 року.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, із постанови серії ЕНА №6012362 від 25 жовтня 2025 року вбачається, що підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він рухався на транспортному засобі Шкода Октавія без заднього номерного знаку й одночасно зазначено, що номерний знак НОМЕР_1 даному транспортному засобу не належить.
Такі твердження є недостатньо визначеними і суперечливими, які містять взаємовиключні обставини, оскільки неможливо одночасно стверджувати, що вказаний транспортний засіб рухався без заднього номерного знаку і при цьому, що такий номерний знак йому не належить.
При цьому, в постанові не зазначено, що номерний знак НОМЕР_1 був закріплений на транспортному засобі в іншому місці.
У той же час доказів, які б підтверджували факт підміни або використання державних реєстраційних номерних знаків, які саме цьому транспортному засобу не належать, відповідачем суду не подано.
Крім того, обставини, викладені у постанові, складу правопорушення, передбаченому ч. 2 ст. 121-3 КУпАП не відповідають.
Так, частина 2 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу із незаконно встановленими номерними знаками Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, ДСНС, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку або дипломатичних представництв, консульств та міжнародних організацій, які користуються імунітетом.
У той же час, в оскаржуваній постанові не зазначено обставин того, що державний номерний знак НОМЕР_1 є номерним знаком Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, ДСНС, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку або дипломатичних представництв, консульств та міжнародних організацій, які користуються імунітетом, як і не зазначено обставин того, що цей номерний знак встановлено на згаданому транспортному засобі незаконно.
У той же час, належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про використання ОСОБА_1 номерних знаків Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, ДСНС, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку або дипломатичних представництв, консульств та міжнародних організацій, які користуються імунітетом, суду не надано та в оскаржуваній постанові не зазначено.
Відтак, кваліфікацію за ч. 2 ст. 121-3 КУпАП в оскаржуваній постанові вказано не вірно, яка обставинам викладеним у постанові не відповідає.
Отже, оскаржувана постанова за вказаних умов, вимогам ст. 283 КУпАП не відповідає і не може вважати законною та обґрунтованою, а відтак не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
Отже, підстав вважати, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 121-3 КУпАП у суду немає, а тому справу щодо ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю складу правопорушення, згідно ст. 286 КАС України.
Відтак судом встановлено підстави для задоволення позову і захисту прав позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,
вирішив:
адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №6012362 від 25 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 121-3 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діянні складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання, шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя