17 листопада 2025 рокуСправа №160/22677/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «АНТАЛ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення,
06.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «АНТАЛ» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2025 №491 про припинення дії ліцензії Приватному підприємству «АНТАЛ» на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, адреса місця торгівлі: Україна, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнична, буд. 10, реєстраційний номер 90514202400110, дата початку дії ліцензії 24.07.2025, дата закінчення строку дії ліцензії 24.07.2029;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2025 №0/43046/0902 про застосування до Приватного підприємства «АНТАЛ» штрафних санкцій у розмірі 120000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що за наслідками фактичної перевірки позивача контролюючим органом встановлено порушення п.п.230.1.2. п.230.1. ст.230 Податкового кодексу України, що полягає у необладнані рівнемірами-лічильниками рівня пального на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі, що передбачено диспозицією норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України. Вважає такі висновки безпідставними, оскільки резервуари, які не були обладнані рівнемірами-лічильниками рівня пального були виведені з експлуатації та не використовувались тривалий час. Вказане, на думку представника позивача, є підставою для скасування оскаржуваних рішень, прийнятих контролюючим органом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/22677/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
25.08.2025 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування правової позиції зазначено, що директором ПП «Антал» Усовим О.М. було допущено перевіряючих до зняття залишків пального, що знаходяться на нафтобазі підприємства за адресою: Україна, 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнича, буд. 10 (акцизний склад з уніфікованим номером № 1002046), про що було складено відповідний акт, яким встановлено два обладнаних резервуара з пальним № 1, № 13. Відповідно до довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри на акцизному складі з уніфікованим номером 1002046 за адресою: Україна, 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнича, буд. 10, введено в експлуатацію 8 резервуарів, а саме: РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 1; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 2; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 3; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 4; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 5; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 6; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 7; РВС-400, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 13; Станом на початок перевірки, відповідно до наданих ПП «Антал» (код ЄДРПОУ 25017898) документів, свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 026-R/25 (резервуар № 1), № 027-R/25 (резервуар № 1), чинна повірка законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки є лише на резервуарах: РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 1; РВС-400, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 13. Враховуючи наведене, на акцизному складі з уніфікованим номером 1002046 за адресою: Україна, 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнича, буд. 10, не обладнано рівнемірами-лічильниками 6 резервуарів, а саме: РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 2; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 3; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 4; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 5; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 6; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 7; Факт правопорушення, щодо не обладнання рівнемірами-лічильниками 6 резервуарів, підтверджує надані пояснення у запереченні ПП «Антал», в якому зазначено, що підприємство станом на початок перевірки 20.06.2025 не вивело з експлуатації резервуари №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, зазначена інформація була внесена лише 01.07.2025, також підприємством були надані копії свідоцтв про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки на зазначені резервуари, які чинні до 03.02.2025.
01.09.2025 представником позивача направлено до суду відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Станом на момент розгляду справи ПП «АНТАЛ» знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Матеріалами справи підтверджується, що ПП «АНТАЛ» отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 990514202400110 (термін дії з 24.07.2024 до 24.07.2029).
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, керуючись ст.19, ст.20, п.п.75.1.3 п. 75.1 ст.75, на підставі п.п. 80.2.5 п 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та наказу від 20.06.2025 № 4046-п «Про проведення фактичної перевірки ПП «АНТАЛ» (ЄДРПОУ 25017898) та направлень на перевірку від 20.06.2025 № 6598, № 6597 проведено фактичну перевірку ПП «АНТАЛ» (ЄДРПОУ 25017898).
За результатами фактичної перевірки складено акт від 30.06.2025 № 2892/04-36-09- 02/25017898.
Перевіркою встановлено наступне.
Відповідно до довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри на акцизному складі з уніфікованим номером 1002046 за адресою: Україна, 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнича, буд. 10, введено в експлуатацію 8 резервуарів, а саме: РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 1; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 2; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 3; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 4; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 5; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 6; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 7; РВС-400, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 13; станом на початок перевірки, відповідно до наданих ПП «АНТАЛ» (код ЄДРПОУ 25017898) документів, свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 026-R/25 (резервуар № 1), № 027-R/25 (резервуар № 1), чинна повірка законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки є лише на резервуарах: РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 1; РВС-400, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 13.
Відповідно до пп. 230.1.2 ст. 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 VI (зі змінами та доповненнями) витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Враховуючи наведене, на акцизному складі з уніфікованим номером 1002046 за адресою: Україна, 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнича, буд. 10, не обладнано рівнемірами-лічильниками 6 резервуарів, а саме: РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 2; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 3; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 4; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 5; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 6; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 7.
Не погодившись з актом перевірки, ПП «АНТАЛ» подало заперечення на акт перевірки.
Контролюючим органом складено відповідь за результатами розгляду заперечень, поданих ПП «АНТАЛ», та зазначено, що висновки за результатами перевірки зроблено з урахуванням норм чинного законодавства. Зазначені у акті перевірки висновки стосовно порушень, допущених ПП «АНТАЛ», є правомірними.
Отже, на підставі висновків акту перевірки від 30.06.2025 № 2892/04-36-09- 02/25017898 прийнято:
- рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2025 №491 про припинення дії ліцензії Приватному підприємству «АНТАЛ» на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, адреса місця торгівлі: Україна, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнична, буд. 10, реєстраційний номер 90514202400110, дата початку дії ліцензії 24.07.2025, дата закінчення строку дії ліцензії 24.07.2029;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2025 №0/43046/0902 про застосування до Приватного підприємства «АНТАЛ» штрафних санкцій у розмірі 120000 грн.
Вважаючи спірні рішення контролюючого органу незаконними та протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.
Згідно з п. 230.1 ст.230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Відповідно до пп. 14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно з вимогами підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Згідно з підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
З аналізу вказаних правових норм видно, що розпорядники акцизних складів зобов'язані були обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Законодавцем також було визначено і граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Абзацом четвертим пункту 18 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів - з 1 квітня 2020 року.
Отже згаданими пунктами підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено строки для виконання обов'язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України
При цьому слід зазначити, що відповідальності за недотримання вказаного строку (не пізніше 1 січня 2020 року) тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами Податкового кодексу України не передбачено.
Відповідно до приписів пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Тобто складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Як вказує представник позивача, на акцизному складі (РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 2; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 3; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 4; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 5; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 6; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 7) не здійснювалась діяльність щодо виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання або реалізації пального, що на думку останнього, виключає обов'язок позивача щодо обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Однак, суд не погоджується із такими доводами представника позивача, з огляду на той факт, що відповідно до зазначених норм, наявність акцизного складу автоматично створює обов'язок щодо обладнання резервуару витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками і цей обов'язок не залежить від факту здійснення або нездійснення діяльності щодо виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання або реалізації пального із використанням такого акцизного складу.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки вказаними нормами Податкового кодексу України встановлено обов'язок суб'єкта обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Суд також зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, У постанові від 19.01.2023 у справі №580/9246/21 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої застосування пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми. Порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (передбачених підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України), якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.
Так, штрафна санкція не застосовується за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, передбачена пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України у разі, якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 02.07.2024 у справі № 520/5288/21, від 04.04.2024 у справі № 420/20864/23.
Як встановлено судом та підтверджується поясненням відповідача, станом на момент проведення перевірки (20.06.2025) та станом на момент складення акту перевірки (30.06.2025) РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 2; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 3; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 4; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 5; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 6; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 7 не обладнано рівнемірами-лічильниками, які знаходились на акцизному складі з уніфікованим номером 1002046 за адресою: Україна, 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнича, буд. 10.
Відтак, суд робить висновок про обґрунтованість тверджень податкової щодо порушення позивачем пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, що вказує на правомірність складення відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 25.07.2025 №0/43046/0902 про застосування до останнього штрафних санкцій у розмірі 120000 грн.
Щодо рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.07.2025 №491 про припинення дії ліцензії Приватному підприємству «АНТАЛ» на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, адреса місця торгівлі: Україна, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнична, буд. 10, реєстраційний номер 90514202400110, дата початку дії ліцензії 24.07.2025, дата закінчення строку дії ліцензії 24.07.2029, суд зазначає про таке.
Правовідносини у сфері ліцензування торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-ІХ (далі Закон №3817) .
Стаття 46 Закону №3817 містить вичерпний перелік підстав для припинення дії ліцензії.
У силу вимог пункту 14 частини 2 статті 46 Закону № 3817-IX підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: факт необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (крім випадків, встановлених абзацом дванадцятим підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, про що у встановленому порядку повідомлено податковий орган), встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.
Частиною 3 статті 46 Закону № 3817-IX визначено, що у рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються: 1) реквізити (номер і дата) рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі ДДММРРРР); 2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 3) реєстраційний номер ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена; 4) вид ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена; 5) реквізити суб'єкта господарювання: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для іноземних суб'єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва; 6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням відповідного пункту частини другої цієї статті; 7) строк набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 8) строк і порядок оскарження рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов).
На рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності накладається кваліфікована електронна печатка податкового органу.
Згідно з частинами 4, 6 статті 46 Закону № 3817-IX рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності приймається: 1) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом відповідних документів (у тому числі рішення суду) та/або виявлення даних/відомостей, що є підставою для припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з частиною другою цієї статті; 2) у разі припинення дії ліцензії за результатами перевірки податкового органу - не раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб'єкту господарювання акта такої перевірки; 3) у разі припинення дії ліцензії за заявою суб'єкта господарювання - не пізніше 20 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої заяви органом ліцензування.
Як встановлено судом, відповідне рішення прийнято, з огляду на встановлення контролюючим органом факту необладнання рівнемірами-лічильниками 6 резервуарів, а саме: РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 2; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 3; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 4; РГС-60, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 5; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 6; РГС-70, серійний (ідентифікаційний) номер резервуару № 7 на акцизному складі з уніфікованим номером 1002046 за адресою: Україна, 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Залізнича, буд. 10.
Вказаний факт встановлено актом перевірки від 30.06.2025 №2892/04-36-09- 02/25017898 та не спростовано позивачем під час судового розгляду.
Судом також встановлено, що спірне рішення винесене у порядок та строки, встановлені Законом № 3817-IX.
Щодо посилань позивача про подвійне притягнення до відповідальності за одне порушення, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова; 111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна.
У статті 112 ПК України наведені загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи:
112.1. Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
112.2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
112.3. Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.
112.4. Особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення.
112.5. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.
112.6. Притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від виконання податкового обов'язку.
112.7. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Суд бере до уваги принцип «non bis in idem», який знайшов своє широке закріплення у низці міжнародних документів, зокрема у такому фундаментальному міжнародному акті у сфері прав людини, як Міжнародний пакт про громадянські і політичні права який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української PCP № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.1973).
Зокрема, у п. 7 ст. 14 Пакту зазначається, що ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону і кримінально-процесуального права кожної країни.
Також, право не бути притягненим до суду або покараним двічі за одне й те саме діяння (non ris in idem) закріплено в ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. 2. Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи. 3. Жодних відступів від положень цієї статті не допускається на підставі статті 15 Конвенції.
Зазначене право також закріплено у Конституції України. У статті 61 йдеться про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Мета статті 4 Протоколу № 7 полягає у забороні повторення кримінальних проваджень (принцип ne bis in idem), рішення за результатами яких «набрали законної сили». Згідно з Пояснювальною Запискою до Протоколу №7, який посилається на Європейську конвенцію дійсності вироків, рішення «набирає законної сили», якщо воно набрало сили res judicata. Тобто, коли рішення стає нескасовним й коли відсутні жодні додаткові звичайні засоби юридичного захисту, або коли сторони такі засоби вичерпали чи допустили сплив строків використання цих засобів, так і не скориставшись ними. (Sergey Zolotukhin v. Russia [QC], параграф 107). Рішення, які підлягають оскарженню в звичайному порядку, не входять в сферу дії гарантії, що містяться в статті 4 Протоколу № 7, якщо термін для подачі таких скарг ще не закінчився (там же, параграф 108).
Також, ст. 4 Протоколу №7 не обмежується лише правом не бути двічі покараним, але також надає право не піддаватися судовому переслідуванню двічі.
Європейський суд з прав людини також вказав, що стаття 4 Протоколу № 7 чітко забороняє наступне провадження, якщо перше провадження вже завершилось остаточним рішенням на момент початку другого (там же). Що стосується паралельного провадження, стаття 4 Протоколу № 7 не забороняє декілька одночасних проваджень (litis pendens). У такій ситуації не можна сказати, що заявника переслідують декілька разів за «правопорушення, за яке він вже був остаточно виправданим або засудженим» (Garaudy v.France (dec.).
Втім, аналізуючи обставини справи та виходячи з наведеного аналізу, ПП «Антал» притягнуто за різними видами відповідальності, зокрема, відповідно до Податкового кодексу України позивача притягнуто до фінансової відповідальності (застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України), в той час, як відповідно до Закону № 3817-IX до позивача застосовано адміністративно-господарську відповідальність (припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі пальним).
Таким чином, суд робить висновок про те, що відповідач, приймаючи спірні рішення (податкове повідомлення-рішення та рішення про припинення дії ліцензії) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак, підстав для їх скасування немає.
Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем доведено законність спірного рішення.
Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим спірні рішення є правомірними та обґрунтованими.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «АНТАЛ» (бульв. Свободи, буд. 43А, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52204, код ЄДРПОУ 25017898) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський