справа 362/193/22
провадження 3-в/362/33/25
19.11.2025 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В., вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за частиною 1 статті 130 КУпАП,
установив:
Васильківський міськрайонний суд Київської області постановою від 30 червня 2022 року, з-поміж іншого, постановив: визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП; накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Київський апеляційний суд постановами від 04 вересня 2023 року та від 06 жовтня 2023 року відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року та повернув відповідні апеляційні скарги.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року.
Васильківський міськрайонний суд Київської області постановою від 23 жовтня 2023 року повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22.
Київський апеляційний суд постановою від 04 грудня 2023 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року про повернення без розгляду заяви про перегляд постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року за нововиявленими обставинами.
17 листопада 2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 від 11 листопада 2025 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року.
Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до розгляду заяви перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний суд України у Рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Принцип правової визначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки».
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення - КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.
Відповідно до статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України.
Згідно з положеннями статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Главою 24-1 цього Кодексу також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Проте, навіть у цьому випадку, згідно з положеннями статті 297-4 КУпАП, заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду.
Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами), чинним законодавством не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий загальний суд не наділений.
Отже, перегляд судових рішень у справах про адміністративні правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) нормами КУпАП не передбачений, тому суд не наділений повноваженнями переглядати судові рішення у справах про адміністративні правопорушення, які є остаточними і оскарженню не підлягають.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (Рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», пункт 40).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово наголошував на тому, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення фактично є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справах: «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Надточій проти України» та «Лучанінов проти України»).
Проте, такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов'язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, як помилково вважає захисник, а пов'язані зі змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення». Зокрема, частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Стаття 2 Протоколу № 7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку.
У вказаних вище справах заявники були притягнуті до адміністративної відповідальності і скаржилися до ЄСПЛ, в тому числі на порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині несправедливості провадження, а уряди держав заперечували проти розгляду цих заяв, мотивуючи це тим, що провадження у справах заявників було адміністративним, а тому положення статті 6 Конвенції до їх заяв не застосовуються, оскільки провадження щодо заявників не стосувалось визначення «кримінального обвинувачення» щодо них.
На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявників. Саме такі висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Надточій проти України» (пункти 17, 22, 29); «Лучанінова проти України» (пункти 38, 39, 40); «Гурепка проти України» (пункти 53, 55).
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (провадження № 51-4998ска19) нормами КПК не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.
Своєю чергою, відповідно до висновку колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 лютого 2021 року (справа № 712/7813/20, провадження № 51-711ска20) нормами кримінального процесуального кодексу не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.
Подібний підхід до правозастосування національними судами є усталеним і відображений, з-поміж іншого, у постановах Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року у справі № 761/23146/24, Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2025 року у справі № 700/223/24, Черкаського апеляційного суду від 27 червня 2025 року у справі № 96/864/23, Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у справі № 568/1691/24, Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 521/11239/22, Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року у справі № 227/572/23.
Зважаючи на викладене та відсутність у національному процесуальному законі процедури перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених відповідно до КУпАП, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року та наявність підстав для її повернення без розгляду.
Керуючись статтями 301, 304 КПК України, суд
постановив:
повернути без розгляду заяву ОСОБА_1 від 11 листопада 2025 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не оскаржується.
Суддя О.В. Попович