12.11.2025
справа № 361/6108/23
провадження № 2/361/1204/24
12 листопада 2025 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення боргу за договором позики, -
У липні 2023 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
29 жовтня 2025 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Охріменка О.О. надійшло клопотання про передачу справи до Господарського суду Київської області. В обґрунтування клопотання представник відповідача посилався на те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у справі № 911/2089/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Кирик О.В. Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/2300/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Дейнегіну К.М.
11 листопада 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойкініч Р.С. надійшли заперечення щодо заявленого клопотання про передачу за підсудністю справи. Свої заперечення адвокат мотивував тим, що суб'єктний склад сторін у даній справі № 361/6108/23 є відмінним ніж у справі № 911/2089/25, що розглядається Господарським судом Київської області про банкрутство ОСОБА_3 . У даній справі, що наразі розглядається, заявлено, зокрема солідарне стягнення з інших фізичних осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Перелік сторін у справах про банкрутство № 911/2089/25, № 911/2300/25 є вичерпним, відтак права позивача ОСОБА_1 будуть порушені, оскільки вимоги про солідарне стягнення боргу за договором позики заявлені також до інших фізичних осіб, які не є учасниками справи про банкрутство. З наведених підстав, представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
З огляду на викладене, суд дійшов такого висновку.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 19 ЦПК України, зазначається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України, до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність 21.10.2019 у зв'язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства від 21.04.2019.
За змістом статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
У частині 9 статті 30 ГПК України закріплено, що виключною є підсудність справ, в тому числі які передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, що розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Дана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (Провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.
Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 (справа № 607/6254/15-ц) також зазначила, що закриття провадження у справі є недоцільним, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у справі № 911/2089/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Кирик О.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/2300/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Дейнегіну К.М.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За змістом частини 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 752/8912/19 зазначено: «Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до умов договору позики від 01 лютого 2019 року у відповідачів виник солідарний обов'язок повернути позикодавцеві кошти і кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, є необґрунтованими, оскільки зі змісту вищенаведених положень статті 7 КУзПБ вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.»
З огляду на викладене, суд вважає посилання представника позивача на те, що справа не може бути передана на розгляд господарського суду у зв'язку з пред'явленням солідарних вимог не тільки до відповідачів, справа про банкрутство яких перебуває у провадженні Господарського суду Київської області, й до інших осіб, суд вважає необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріали справи № 361/6108/23 необхідно передати за підсудністю до Господарського суду Київської області, оскільки відносно відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відкрито провадження у справах про банкрутство, а згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 30, 31, 260, 354 ЦПК України, суд,-
Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення боргу за договором позики передати на розгляд до Господарського суду Київської області (юридична адреса: 01000, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 16).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН