Провадження № 2/359/85/2025
Справа № 359/9060/21
17 листопада 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М., Дяченко В.В., Ліман А.Г., Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок втрати майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю«УКРАВІТ АГРО» про визнання недійсним договору зберігання, -
21 вересня 2021 року директор ТОВ «УКРАВІТ АГРО» Ільченко В.В. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, уточнивши який 30 листопада 2022 року (т. 1 а.с. 162-166), просив суд : стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (далі по тексту - ТОВ «УКРАВІТ АГРО») 3 210 527, 39 грн. збитків завданих внаслідок втрати майна; 584 315,99 грн. неустойки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 922,65 грн..
Вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «УКРАВІТ АГРО» та ОСОБА_1 , 22 грудня 2020 року було укладено договір зберігання № 2020-22/12 (надалі - Договір). В подальшому до Договору було підписано Додаток № 1 від 23 грудня 2020 року Акт № 1 приймання-передачі майна (надалі також - Акт № 1), відповідно якого передано товари на зберігання на загальну суму 768 612,07 грн., а також Додаток № 2 Акт № 2 приймання-передачі майна від 23 грудня 2020 року до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів №2020-22/12 від 22 грудня 2020 року. Згідно п. 1.1. Договору зберігач зобов'язується надавати послуги по відповідальному зберіганню товарів поклажодавця. Відповідно п. 1.2. Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання пестициди та агрохімікати, мікродобрива, посівний матеріал (далі - Майно) або інше майно за товарно-транспортними накладними, актами, реєстрами та (або) іншими підтверджуючими документами, що по своїй суті підтверджують приймання/передачу майна, та засвідчені в обов?язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін даного договору.
Відповідно зазначених умов Договору позивач передав на зберігання майно по Акту №1 на загальну суму 768 612,07 грн., а по Акту № 2 на загальну суму 2 441 915,32 грн. Пунктом 1.5. Договору передбачено, що право власності на майно до зберігача не переходить та воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача. Згідно п. 1.6. Договору строк зберігання Майна: один місяць з дати передачі майна по кожній товарно-транспортній накладній, реєстру, акту прийому-передачі товару та/або іншому підтверджуючому документу. Поклажодавець має право вимагати достроково повернення майна, а зберігач негайно повертає Майно за письмовою вимогою поклажодавця (Майно повинно бути повернене на протязі робочого дня в день отримання такої вимоги), підписаною уповноваженою особою поклажодавця.
Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Договору передбачено обов'язок зберігача прийняти Майно на зберігання, та відповідно до пп. 2.1.5. Договору зберігач забезпечує повне збереження Майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю Майно у кількості і якості. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей, які можуть бути визначені його особливими характеристиками.
Проте, після закінчення строку зберігання майна відповідач не повернув майно позивачу.
Оскільки відповідач не виконав умови п. 2.1.5. Договору, не повернув майно після закінчення строку його зберігання, позивач 26 серпня 2021 року направив ОСОБА_1 лист - вимогу № 309 з вимогою повернути весь отриманий відповідно Акту № 2 товар.
Майно відповідачем не повернуто та ніякої інформації стосовно майна, що було передано на зберігання, відповідачем не надано.
Відповідно п. 4.2. Договору у випадку порушення зберігачем строків повернення товару поклажодавцеві або третій особі, вказаній поклажодавцем, за наявності вини, зберігач зобов?язаний сплатити поклажодавцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості Майна за кожний день прострочення повернення Майна.
Представник позивача стверджує, що відповідач порушив строки повернення товару, тому зобов'язаний сплатити поклажодавцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості майна за кожен день прострочення повернення майна. Майно було передано на зберігання відповідачу 23 грудня 2020 року, що підтверджується Актами №1 та №2, строк зберігання складає один місяць, тобто до 23 січня 2021 року, а отже строк прострочення повернення майна починається з 24 січня 2021 року. Тому, загальна сума неустойки за прострочення повернення майна за Актом №1 та № 2 зберігачем складає 584 315, 99 грн. (т. 1 а.с. 162-166).
Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом і повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для їх реалізації.
Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року заяву ТОВ «УКРАВІТ АГРО» про забезпечення позову задоволено.
29 грудня 2021 року представник відповідача за первісним позовом адвокат Шапов С.О. подав до суду зустрічний позов до ТОВ «УКРАВІТ АГРО» про визнання недійсним договору зберігання, яким просив суд : визнати недійсним договір зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року укладений між ТОВ «УКРАВІТ АГРО» та ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що ТОВ «УКРАВІТ АГРО» посилається на те, що між ним та відповідачем 22 грудня 2020 року було укладено договір зберігання № 2020-22/12, за умовами якого первісний позивач передав на зберігання відповідача товар на суму 768 612,07 грн., що підтверджується актом № 1 приймання - передачі майна від 23 грудня 2020 року. Проте, ОСОБА_1 не підписував такий договір зберігання та не приймав на зберігання товар від ТОВ «УКРАВІТ АГРО» на суму 768612,07 грн. згідно акту приймання - передачі майна №1 від 23 грудня 2020 року, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним (т. 1 а.с. 93-97).
Крім того, 29 грудня 2021 року представник відповідача за первісним позовом адвокат Шапов С.О. подав до суду відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволені позовах вимог ТОВ «УКРВІТ АГРО». Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем 22 грудня 2020 року було укладено договір зберігання №2020-22/12, за умовами якого позивач передав на зберігання відповідача товар на суму 768 612,07 грн., що підтверджується актом №1 приймання-передачі майна від 23. Грудня 2020 року. Проте, відповідач не підписував такий договір зберігання та не приймав на зберігання товар від позивача на суму 768 612,07 грн. згідно акту приймання-передачі майна №1 від 23 грудня 2020 року. Оскільки відповідач спірний договір не підписував, отже, у цьому випадку відсутнє волевиявлення відповідача на встановлення його цивільних прав та обов'язків щодо укладання договору зберігання майна.
Крім того, перелік майна, яке зазначено в акті приймання-передачі майна №1 від 23 грудня 2020 року дійсно було наявне на балансі ТОВ «УКРАВІТ АГРО» проте було передано на зберігання ФГ «Періжка Василя Васильовича» на підставі договору зберігання №26/12-20 від 19 грудня 2019 року. Станом на 25 лютого 2021 року таке майно знаходилось на зберіганні в складському приміщенні ФГ «Періжка Василя Васильовича» в м. Кропивницький, пр-т Інженерів, буд. 8, що підтверджується інвентаризаційним описом №1 до договору зберігання №26/12-20 від 19 грудня 2019 року. В подальшому вказане майно було продано, що підтверджується видатковими накладними та квитанціями про оплату. Відповідачу відомі вказані обставини в силу того, що він працював в ТОВ «УКРАВІТ АГРО» в період з 25 лютого 2019 року по 12 серпня 2021 року. Так, 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора регіонального торговельного представництва в Кіровоградській області відділу продажів комерційного департаменту ТОВ «УКРАВІТ АГРО». 21 серпня 2019 року відповідача переведено на посаду директора регіонального торговельного представництва в Кіровоградській області відділу прямих продажів комерційного департаменту ТОВ «УКРАВІТ АГРО». 12 серпня 2021 року відповідач звільнився з роботи в ТОВ «УКРАВІТ АГРО» за власним бажанням на підстаі ст. 38 КЗпП України. За час роботи в регіональ-ному представництві ТОВ «УКРАВІТ АГРО» Гончаренко Є.В. не був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не здійснював діяльність по зберіганню майна (т. 1 а.с. 100-103).
18 січня 2022 року від представника позивача за первісним позовом - директора ТОВ «УКРАВІТ АГРО» Ільченко В.В. до суду надійшла відповідь на відзив. Представник зазначив, щодо тверджень відповідача «майно, яке зазначено в акті було передано на зберігання ФГ «Періжка василя Васильовича» вказав, що на балансі ТОВ «УКРАВІТ АГРО» знаходилась значна кількість товару, який зберігався на різних складах та у фізичних осіб в різних областях Україні. З ФГ «Періжка Василя Васильовича» дійсно був укладений договір зберігання № 26/12-20 від 19 грудня 2019 року і по цьому договору теж було передано схожий товар, що подібний до зазначеного у Акті № 1 приймання-передачі майна від 23 грудня 2020 року та Акту № 2 приймання-передачі майна від 23 грудня 2020 року до Договору зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, проте цей договір зберігання № 26/12-20 від 19 грудня 2019 року не відноситься до предмету спору у цій справі. Договір зберігання з ФГ «Періжка Василя Васильовича» № 26/12-20 від 19 грудня 2019 року був укладений між двома юридичними особами для врегулювання інших правовідносин, ніж ті, що виникли відповідно Договору зберігання з ОСОБА_1 за № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, який до того ж був укладений через рік від дати укладення Договору з ФГ «Періжка Василя Васильовича» № 26/12-20 від 19 грудня 2019 року. Інвентаризаційний опис №1 до Договору зберігання з ФГ «Періжка Василя Васильовича» № 26/12-20 від 19 грудня 2019 року також не відноситься до відносин, що виникли між позивачем та відповідачем та ніяким чином не впливає на обов'язки взяті на себе ОСОБА_1 по договору зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року.
Щодо твердження відповідача, що «відповідач не був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не здійснював діяльність по зберіганню майна» товариство зазначило, що законодавством не заборонено укладати договір зберігання між юридичною та фізичною особою, тобто стороною договору може бути фізична особа, яка не здійснює підприєм-ницьку діяльність.
Для дотримання вимог законодавства між позивачем та відповідачем 22 грудня 2020 року було укладено письмовий договір зберігання № 2020-22/12, завірена копія якого надана до суду.
Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що майно, яке зберігалось на складі, було реалізоване, проте відповідач стосовно майна, яке було передано йому на зберігання згідно Договору зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року у відзиві нічого не зазначив, та на вимогу позивача, що була направлена відповідачу до подачі позовної заяви до суду, з метою досудового врегулювання спору, ОСОБА_1 не відповів та не повідомив де майно і не компенсував його вартість, якщо воно було втрачено або реалізоване.
Відповідно п. 1.5 Договору зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господар-ському обороті зберігача. Згідно п. 1.6. Договору зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року строк зберігання майна: один місяць з дати передачі майна по кожній товарно-транспортній накладній, реєстру, акту прийому-передачі товару та/або іншому підтвердь-жуючому документу.
Оскільки відповідно Договору зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року майно у відповідача мало зберігатися протягом 1 місяця з дати його передачі, тобто до 23 січня 2021 року, після чого мало бути повернено позивачу, то не зрозуміло яке відношення до правовідносин, що виникли між позивачем та ОСОБА_1 має Договір поставки за № У-2 474-2021-Кр від 09 лютого 2021 року з додатками, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними та іншими документами, які надав відповідач, та які не відносяться до предмету спору, адже ніяких вимог по зазначених документах не було пред'явлено у позовній заяві.
Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАВІТ АГРО» про визнання недійсним договору зберігання об'єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ «УКРАВІТ АГРО» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок втрати майна.
Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року клопотання представника відповідача адвоката Шапова С.О. задоволено та витребувано у ТОВ «УКРАВІТ АГРО» докази.
28 вересня 2022 року до суду від директора ТОВ «УКРАВІТ АГРО» Ільченко В.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, якою представник просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки договір зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року підписано з дотриманням вимог законодавства та на основі вільного волевиявлення сторін. Позивач стверджує, що у договорі зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року наявні підписи ОСОБА_1 на кожній сторінці договору, а також на актах приймання-передачі майна до зазначеного договору.
Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року клопотання представника відповідача адвоката Шапова С.О. про призначення комплексної експертизи задоволено та призначено комплексну судову (почеркознавчу експертизу,судово-технічну експертизу друкарських форм та судово-технічну експертизу документів) експертизу. На час проведення експертизи провадження у даній цивільній справі було зупинено.
Ухвалою суду від 17 лютого 2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14 квітня 2023 року було повторно зупинено провадження у справі та її направлено до Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України для продовження проведення комплексної судової (почеркознавчої експертизи, судово-технічної експертизи друкарських форм та судово-технічної експертизи документів) експертизи.
Ухвалою суду від 21 липня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 08 грудня 2023 року зупинено провадження у справі та справу направлено до Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України для продовження проведення комплексної судової (почеркознавчої експертизи, судово-технічної експертизи друкарських форм та судово-технічної експертизи документів) експертизи.
Ухвалою суду від 02 лютого 2024 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 07 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.
11 лютого 2025 року від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Калашник Я.Г. до суду надійшли письмові пояснення (т. 2 а.с. 219-226).
В судове засідання представник позивача не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До початку розгляду справи представник позивача за первісним позовом Портянко Т.А. подала заяву, якою розгляд справи просила проводити у її відсутність, первісні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просила відмовити.
В судове засідання відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник Калашник Я.Г. не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановле-ному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (зберігачем) та ТОВ «УКРВІТ АГРО» (поклажодавецем) був укладений Договір зберігання від 22 грудня 2020 №2020-22/12 (надалі Договір) (т. 1 а.с. 8-11).
Згідно п. 1.2 Договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання пестициди та агрохімікати, мікродобрива, посівний матеріал (ділі - майно) або інше за товарно-транспортними накладними, актами, реєстрами та (або) іншими під-тверджуючими документами, що по своїй суті підтверджують приймання/передачу майна, та засвідчені в обов'язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін даного договору.
Відповідно п.2.1.5 Договору зберігач, зокрема, забезпечує повне збереження товару, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю той самий товар або рівну кількість речей того самого роду і якості. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей, які можуть бути визначені його особливими характеристиками.
У п. 1.6 Договору визначено строк зберігання майна: один місяць з дати передачі майна по кожній товарно - транспортній накладній, реєстру, акту прийому-передачі товару та/або іншому підтверджуючому документу. Поклажодавець має право вимагати достроково повернення майна, а Зберігач негайно повертає майно за письмовою вимогою поклажодавця (Майно має бути повернене на протязі робочого дня в день отримання такої вимоги), підписаною повноваженою особою поклажодавця.
Розділом 2 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: зберігач майна зобов'язаний відшкодувати збитки у разі втрати, нестачі Майна та його пошкодження після виявлення втрати, нестачі або пошкодження Майна, що підтверджені належним чином, з обов'язковою присутністю уповноважених представників сторін, після такого виявлення, шляхом направлення письмового повідомлення поклажодавця. Якщо зберігач по вимозі поклажодавця не повертає в повному обсязі Майно, здане на зберігання (в тому числі в разі пошкодження, втрати, нестачі, знищення), то він зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення Майна, перерахував-ти на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості Майна, яке не може бути повернуто, за цінами вказаними в акті прийому - передачі товару, або базовому прайсі поклажодавця на дату отримання письмової вимоги про повернення Майна зі зберігання (п.п. 2.1.12, 2.1.13).
Цей Договір, згідно пункту 7.1., діє з моменту підписання.
23 грудня 2020 року сторонами підписано Додатком №1 Акт № 1 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, в якому сторони погодили, що відповідно Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів від 22 грудня 2020 року, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання наступне майно: 1) лейїла «Екстра» (насіння соняшника 150 тис. нас) кількість 72 міш.; 2) сумо 007 гібрид соняшника НС-Х 6059 преміум (врожай 2019 року) кількість - 1 міш.; 3) хортус 20 л., кількість 200 л.; 4) селефіт екстра 20 л., кількість - 60 л.; 5) екзор 5 л., кількість 20 л.; 6) командир 5 л., кількість 30 л.; 7) ультрасил 5 л., кількість 10 л.; 8) генезис 5 л., кількість 625 л.; 9) тівітус 50 л., кількість 2,3 кг.; 10) гроу аміно 5 л. авангард ДКМ, кількість 10 л.; 11) гроу гумат 20 л. авангард ДКМ, кількість 20 л.; 12) антиколорад макс 5 л., кількість 20 л.; 13) тізер 20 л., кількість 300 л.; 14) селефіт 20 л., кількість 40 л.; 15) селефіт 5 л., кількість 15 л.; 16) авангард соняшник 20 л., кількість 320 л.; 17) авангард бор 20 л., кількість 220 л.; 18) капітал 5 л., кількість 95 л.; 19) антиколорад макс 5 л., кількість 10 л.; 20) захист 1 кг., кількість 70 кг.; 21) десикант макс 20 л., кількість 200 л., всього на суму 768 612,07 грн. (т. 1 а.с. 12).
Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач не повернув майно зазначене в Акті № 1 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів №2020-22/12 від 22 грудня 2020 року .
26 серпня 2021 товариство надіслало ОСОБА_1 вимогу за вих. №308, якою вимагало повернути весь отриманий товар, відповідно акту приймання-передачі майна, у дводенний строк від дня пред'явлення цієї вимоги (т. 1 а.с. 13).
Відповідач ОСОБА_1 не виконав досудові вимоги ТОВ «Укравіт Агро». Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Крім того, 23 грудня 2020 року сторонами підписано Додатком №2 Акт № 2 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, в якому сторони погодили, що відповідно Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів від 22 грудня 2020 року, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання наступне майно: 1) агент 1 л., кількість 3; 2) агент 5 л., кількість - 545; 3) аргостар 20 л., кількість - 40; 4) антисапа 1 кг., кількість - 15; 5) антисапа ліквід 5 л.; кількість - 30; 6) вейрон 1 л., кількість - 73; 7) генезис 5 л., кількість - 420; 8) гліфовіт 20 л., кількість -1720; 9) гліфовіт 500 мл., кількість -10; 10) гліфовіт екстра 5 л., кількість -285; 11) голд стар 50 г., кількість -2,60; 12) датоніт голд 5 л., кількість - 5; 13) диво 200 г., кількість - 6; 14) квін стар макс 5 л., кількість - 440; 15) мастак 5 л., кількість -50; 16) міладар 5 л., кількість -20, 17) міладар дуо 5 л., кількість -90; 18) панда 20 л., кількість -40; 19) селефіт 20 л., кількість - 40; 20) тівітус 50 г., кількість - 14,70; 21) тізер 20 л., кількість -120; 22) флагама 20 л., кількість -20; 23) формула 50 г., кількість -10,10; 24) хортус 20 л., кількість -760; 25) антигусінь 5 л., кількість -15; 26) антикіліщ макс 5 л., кількість -125; 27) антихрущ 5 л., кількість -20; 28) фас 5 л., кількість -25; 29) фас 5 л. КС 2020, кількість -15; 30) хлорпірівіт-Агро 5 л., кількість -150; 31) аякс 5 л., кількість -20; 32) делавіт 5 л., кількість -5; 33) джек пот 5 л., кількість -5; 34) захист 1 кг., кількість -36; 35) інферно 25 кг., кількість -25; 36) капітал 5 л., кількість -25; 37) самшит 5 л., кількість -10; 38) ті рекс 5 л., кількість -65; 39) топ ефект 5 л., кількість -70; 40) унікаль 5 л., кількість -105; 41) фундазим 1 кг., кількість -6; 42) цілитель 1 кг., кількість - 48; 43) екзор 5 л., кількість - 40; 44) матадор 5 л., кількість -115; 45) паскалъ ТН 5 л., кількість -120; 46) рекорд 5 л., кількість -35; 47) рестлер тріо 5 л., кількість -5; 48) супервін 5 л., кількість -105; 49) ультрацин дуо 5 л., кількість -220; 50) селфокс 1 кг., кількість -14; 51) десикант 5 л., кількість -40; 52) десикант макс 20 л., кількість -100; 53) авангард бобові 20 л., кількість -360; 54) авангард бор 20 л., кількість -60, 55) авангард зернові 20 л., кількість -140; 56) авангард кальцій+мікро 20 л., кількість -80; 57) авангард овочеві 5 л., кількість -10; 58) авангард плодово-ягідні 20 л., кількість -35; 59) авангард ріпак 20 л., кількість - 20, 60) авангард сірка+азот+мікро 20 л., кількість -60; 61) авангард соняшник 20 л., кількість -420; 62) авангард фосфіт К 20 л, кількість -120; 63) бор 20 л. авангард ДКМ, кількість -660; 64) гроу аміно 5 л. авангард ДКМ, кількість -25; 65) гулівер хлоремід хлорид 20 л., кількість -20 л; 66) картопля 5 л. авангард комплекс, кількість -10; 67) крістал макс (B-21) 10 кг. авангард, кількість -70; 68) кукурудза 20 л. авангард комплекс, кількість -220; 69) марганець 20 л. авангард ДКМ, кількість -40; 70) молібден 20 л. авангард ДКМ, кількість -540; 71) соняшник 20 л. авангард ДКМ, кількість -360; 72) старт 5 л. авангард NPK+M/E, кількість -340; 73) стимул авангард 20 л., кількість -40; 74) стимул авангард 5 л., кількість -175; 75) фосфіт+калій 20 л. авангард NPK, кількість -80; 76) капкан тістоподібна принада 200 гр., кг., кількість -10; 77) айворі плюс 5 л., кількість -5; 78) тандем 5 л., кількість -95; 79) антисептик 5 л., кількість -265; 80) антисептик 500 мл., кількість -148,50; 81) засіб мийний скла «Незамерзаюча рідина -25» S-pouch 2 л, кількість -120; 82) магнію сульфат гептагідрат, кількість -550; 83) тригер Т-018 з ребристою спіральною мат., пластик, біло-зелений, сталеве горлони, 28/410, кількість -227; 84) обприскувач з тригером, кількість -21; 85) пляшка ПЛТ-500 мл. під тригер, кількість -247, 86) омивач в авто, кількість -12; 87) рідина AdBlue для зниження викидів системи оксидів азоту, 1000 л., кількість -12. Всього на суму 2 441 915 грн. 32 коп. (т. 1 а.с.167-168).
У зв'язку з неповерненням майна зазначеного в Акті № 2 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, 26 серпня 2021 року позивач надіслав відповідачу вимогу за вих. №309, якою вимагав повернути весь отриманий товар, відповідно акту приймання-передачі майна № 2, у дводенний строк від дня пред'явлення цієї вимоги (т. 1 а.с. 170).
Відповідач ОСОБА_1 не виконав досудові вимоги ТОВ «Укравіт Агро». Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Укравіт Агро» звернувся із позовом у даній справі про стягнення з ОСОБА_1 3 210 527 грн. 39 коп. збитків завданих внаслідок втрати майна; 584 315 грн. 99 коп. неустойки.
Відповідно ч. 1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, згідно п. 7.2 Договору він діє з моменту підписання, окрім цього, в пункті 1.6. Договору визначений строк зберігання майна - один місяць з дати передачі майна по кожному акту прийому-передачі товару, а саме - 24 січня 2021 року.
Отже строк зберігання належного позивачу майна був встановлений сторонами саме до 24 січня 2021 року.
Відповідно ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
За змістом.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно п. 2.2.1 Договору поклажодавець, зокрема, передає майно зберігачу, у відповідності до п.п. 1.2, 1.3, даного договору. Одержує майно після припинення строку зберігання майна та /або припинення Договору в місці його здавання, якщо не встановлено сторонами додатково, у відповідності до умов договору.
Виходячи зі змісту зазначених умов Договору, після закінчення строку дії Договору та відповідно вимоги поклажодавця зберігач в безумовному порядку повертає поклажодав-цю передане на зберігання майно і тягар ініціювання процедури повернення товару (що включає визначення місця та часу повернення товару та повідомлення про це поклажодавця для узгодження цього питання) лежить саме на зберігачеві.
Таким чином, сторонами договору прямо встановлений обов'язок, який виникає в силу спливу строку дії договору обов'язок відповідача повернути товар позивачу.
Разом з цим, матеріали справи не містять жодного доказу (листів, іншої кореспонденції), які б свідчили про ініціювання та організації відповідачем процедури виконання свого обов'язку - повернення переданого на зберігання майна.
При цьому реалізація поклажодавцем свого права на отримання товару є неможливою без визначення зберігачем місця його здавання. Між тим, жодний доказ у справі не містить даних про місцезнаходження складу відповідача.
Представник відповідач під час розгляду справи на запитання головуючого не зміг пояснити, де саме знаходиться передане на зберігання майно, однак не заперечував, що у ОСОБА_1 наявне спірне майно.
Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Розумність характерна та властива як для оцінки/ врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розрахо-вувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див. пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).
Так, поклажодавець може реалізувати своє право на отримання переданого на зберігання майна, лише надіславши зберігачеві відповідну вимогу та отримавши від останньо-го інформацію щодо певного місця та часу здійснення даної процедури, в свою чергу зберігач, проявляючи добру совість, яка передбачає повагу до інтересів контрагента за договором, має вчинити кореспондуючі реалізації зазначеного права поклажодавця дії з організації процедури повернення майна поклажодавцю, повідомивши останнього про місце та час повернення майна.
Проте, як вже зазначалося вище, відповідачем за первісним позовом, на якого покладено безумовний обов'язок повернути після припинення Договору передане на зберігання майно, не було вчинено жодних дій з організації процедури повернення майна та не повідомлено поклажодавця про місця знаходження спірного майна для самостійного вивезення, що позбавило ТОВ «УКРАВІТ АГРО» можливості реалізувати своє право на отримання даного майна зі зберігання та з невідворотністю спричинило для нього збитки у вигляді зменшення майнової сфери у розмірі вартості неповернутого зберігачем майна.
Положеннями ч.1 ст. 950 ЦК України визначеною, що за втрату (нестачу) або пошкод-ження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (ч.1 ст.951 ЦК України).
Відповідні зобов'язання з уточненням їх змісту відтворено умовами Договору зберігання, укладеного між сторонами 22 грудня 2020 року.
З досліджених судом доказів слідує, що ТОВ «УКРВІТ АГРО», станом на час вирішення спору, не має у розпорядженні переданого за умовами Договору майна, що є підставою для відшкодування втрат у розмірі вартості таких речей. Докази протилежного до суду не надані.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у понесених ним витратах, втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Верховний Суд у постанові від 10 березня 2020 року у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосередніми, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Факт завдання реальних збитків, розмір яких визначається вартістю неповерненого товару, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Акту № 1 та Акту № 2 приймання - передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів №2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, відповідно яких загальна вартість товару складає 3210527 грн. 39 коп.
Вина відповідача полягає у неповерненні переданого на зберігання товару, тоді як він, підписавши Договір, міг та повинен був знати, що на нього покладено безумовний обов'язок виконання даного обов'язку, тоді як ОСОБА_1 не доведено, з урахуван-ням положень ч. 2 ст. 614 ЦК України, що він вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за спірним договором.
Невиконання відповідачем даного обов'язку з необхідністю та невідворотністю спричини-ло для товариства збитки, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, яких зазнав позивач.
Враховуючи викладене, ТОВ «Укравіт Агро» доведено належними, допустимими, достовірними та достатньо вірогідними доказами факт спричинення йому ОСОБА_1 збитків у розмірі 3210527 грн. 39 коп.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно ст.552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 4.2 договору у випадку порушення зберігачем строків повернення товару поклажодавцеві або третій особі, вказаній поклажодавцем за наявності вини, зберігач зобов'язаний сплатити поклажодавцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості майна за кожен день прострочення повернення майна.
Суд, погоджуючись з обґрунтованістю вимог про стягнення неустойки як таких, що засновані на умовах договору про відповідальність сторін за порушення, яке, у даному випадку, полягає у простроченні повернення майна протягом періоду в 182 дні, обрахованих після спливу одного місяця з дати передачі майна згідно Актів прийому-передачі №1 та №2, а також визнаючи правильність математичного обрахунку, приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та необхідність стягнення неустойки, що відповідно вимог ст.552 ЦК України не є підставою для звільнення від безпосереднього відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.
Отже, суд задовольняє первісний позов та стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАВІТ АГРО» збитки, завдані втратою переданого майна на зберігання, в розмірі 3210527 грн. 39 коп., неустойки в розмірі 584 315 грн. 99 коп., а всього 3794843 грн. 38 коп.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАВІТ АГРО» про визнання недійсним договору зберігання, суд зазначає наступне.
22 грудня 2020 року між ТОВ «УКРАВІТ АГРО» та ОСОБА_1 укладено договір зберігання № 2020-22/12, згідно п. 1.2. Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання пестициди та агрохімікати, мікродобрива, посівний матеріал (далі - майно) або інше майно за товарно-транспортними накладними, актами, реєстрами та (або) іншими підтверджуючими документами, що по своїй суті підтвердь-жують приймання/передачу майна, та засвідчені в обов'язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін даного договору.
Згідно ст.. 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно положень ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно вимог ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначе-ні ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутріш-ній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Відповідно ч. 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, з наведено можна дійти висновку про те, що укладений правочин є правомірним, за виключенням прямої вказівки закону про його правомірність чи визнання його таким за рішенням суду.
При цьому, останні вимоги повинен ініціювати та довести ОСОБА_1 , як позивач за зустрічним позовом.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).
В обґрунтування позовних вимог та як підставу недійсності оскаржуваного Договору зберігання позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що договір було підписано не ним, а іншою особою.
На підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2022 року по справі призначалась комплексна судова - почеркознавча експертиза, судово-технічна експертиза друкарських форм та судово-технічна експертиза документів, на вирішення якої було поставлено наступні запитання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на договорі зберігання за № 2020 22/12 від 22 грудня 2020 року власноручно ОСОБА_1 чи іншою особою? - чи відповідає давність підпису ОСОБА_1 на договорі зберігання за № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року даті підписання, яка зазначена у вказаному документі? Якщо ні, то в який період часу був виконаний підпис ОСОБА_1 на вказаному документі? - чи нанесено підпис ОСОБА_1 на договорі зберігання за № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально- розмножувальної техніки? - чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на акті №1 приймання - передачі майна від 23 грудня 2020 року до договору зберігання за № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року власноручно ОСОБА_1 чи іншою особою? - чи відповідає давність підпису ОСОБА_1 на акті №1 приймання - передачі майна від 23 грудня 2020 року до договору зберігання № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року даті підписання, яка зазначена у вказаному документі? Якщо ні, то в який період часу був виконаний підпис ОСОБА_1 на вказаному документі? - чи нанесено підпис ОСОБА_1 на акті №1 приймання - передачі майна від 23 грудня 2020 року до договору зберігання за № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально - розмножувальної техніки? (т. 2 а.с. 37-43).
Проте на адресу суду від судового експерта Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта про надання з переліком документів або зазначенням аркушів справи порівняльного матеріалу, а саме: оригіналів вільних зразків підпису ОСОБА_1 , максимально наближених за часом виконання до 2020 року (не менше 15 підписів) у різних документах; експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 , виконаних на 15 розграфлених аркушах паперу формату А-4 (т. 2 а.с. 49-51).
Згідно ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2023 року цивільну справу було повторно направлено до Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України для продовження проведення комплексної судової (почеркознавчої експертизи, судово-технічної експертизи друкарських форм та судово-технічної експертизи документів) експертизи.
При цьому в розпорядження експерта було направлено матеріали цивільної справи №359/9060/21 разом з оригіналами договору зберігання за № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року та Акту № 1 приймання - передачі майна до договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів за № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, договору оренди об'єкта нерухомого майна від 25 серпня 2020 року, договору поставки №У-1 641-2020-Кр від 15 травня 2020 року, видаткової накладної від 18 травня 2020 року № ЦБ-10952, додатку до договору поставки від 15 травня 2020 року № 10148-П-2020, додатку до договору поставки від 15 травня 2020 року № МД 10141-П- 2020, додатку до договору поставки №8474-О-2020 від 04 травня 2020 року, додатку до договору поставки № МД 8472-П-2020 від 04 травня 2020 року, додатку до договору поставки № МД 12258-П-2020 від 28 травня 2020 року, додатку до договору поставки № 12223-П-2020 від 28 травня 2020 року, додатку до договору поставки № 10137-П-2020 від 15 травня 2020 року, додатку до договору поставки №3674-О-2020 від 23 березня 2020 року, додатку до договору поставки №14582-П-2020 від 12 червня 2020 року, додатку до договору поставки № МД 16306-П-2020 від 23 червня 2020 року, додатку до договору поставки № 12220-П-2020 від 28 травня 2020 року (т.2 а.с. 66-69).
20 квітня 2023 року до суду від судового експерта Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта про надання з переліком документів або зазначенням аркушів справи порівняльного матеріалу (т. 2 а.с. 70-74).
20 липня 2023 року до суду від судового експерта Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта про надання достовірних вільних, умовно-вільних та есперементальних зразків підпису ОСОБА_1 із зазначенням назви документу та графи, в якій виконано підпис (т. 2 а.с. 79-80).
12 жовтня 2023 року до суду від судового експерта Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість комплексної судової експертизи, оскільки під час попереднього огляду наданих на дослідження матеріалів було встановлено, що представлені на дослідження зразки підписів ОСОБА_1 недостатні для проведення порівняльного дослідження та від ОСОБА_1 по рахункам № 2364/23/1500117 та № 2365/23/1500116 від 01 червня 2023 року за проведення експертизи не надійшла оплата, а тому дані обставини унеможливили проведення експертизи (т. 2 а.с. 112-114).
19 жовтня 2023 року від судового експерта надійшла інформація, що в ході додаткової перевірки надходження коштів установи було виявлено, що рахунок від 01 червня 2023 року № 2364/23/1500117 за проведення почеркознавчої експертизи був сплачений ОСОБА_1 12 червня 2023 року (т. 2 а.с. 117).
На підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2023 року цивільну справу було повторно направлено до Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України для продовження проведення комплексної судової (почеркознавчої експертизи, судово-технічної експертизи друкарських форм та судово-технічної експертизи документів) експертизи.
20 липня 2023 року до суду від судового експерта Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта (т. 2 а.с. 135-139).
06 червня 2024 року до суду від судового експерта Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість комплексної судової експертизи, оскільки не було надано матеріалів дослідження (т. 2 а.с. 182-186).
Суд, з огляду на вказане, звертає увагу на те, що саме ОСОБА_1 , на виконання клопотань судового експерта не було надано матеріали, необхідні і достатні для проведення експертних досліджень.
За таких обставин, належних, достовірних та неспростовних доказів на підтвердження того, що підпис від імені ОСОБА_1 на оскаржуваному договорі зберігання було виконано / проставлено не ним, а іншою особою, позивачем за зустрічним позовом до суду не надано.
Завданням цивільного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав.
Відповідно ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно вимог статей 77-78, ч.3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
При цьому, згідно ст. 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає ОСОБА_1 - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, відповідно, для задоволення вимог позивача.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 зазначено, що аналіз норм процесуального та матеріаль-ного права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на те, що оскаржуваний Договір зберігання підписаний не ним, не підтвердженні достовірними, достатніми та неспростовними доказами.
Крім того, в матеріалах справи міститься Висновок експерта № 02/22 за результатами проведення почеркознавчої експертизи виконаного за заявою директора ТОВ «УКРАВІТ АГРО» Ільченка В.В. від 27 січня 2022 року, на підставі якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 що містяться у графах : «Від поклажодавця» на 1, 2, 3 аркушах та нижче реквізитів зберігача, навпроти друкованого прізвища : « ОСОБА_1 » на 4 аркуші у Договорі зберігання № 2020-22/12, укладеного між ТОВ «УКРВІТ АГРО», в особі комерційного директора ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_1 від 22 грудня 2020 року; підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься нижче реквізитів зберігача, навпроти друкованого прізвища : « ОСОБА_1 » в Акті №1 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року (Додаток №1), датованого 23 грудня 2020 роком та підписи від імені ОСОБА_1 , що міститься у нижній частині 1 та 2 аркушів та нижче реквізитів зберігача, навпроти друкованого прізвища : « ОСОБА_1 » на 3 аркуші в Акті № 2 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів №2020-22/12 від 22 грудня 2020 року (Додаток 2), датованого 23 грудня 2020 роком, виконані самим ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 203-210).
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунто-ваними та такими, що не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи наведене суд вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору зберігання, та вважає за можливе вимоги ТОВ «УКРАВІТ АГРО» за первісним позовом про стягнення збитків, завданих внаслідок втрати майна- задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 133 та ч. 1, п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «УКРАВІТ АГРО» сплатив судовий збір на загальну суму 56922 грн. 65 коп. Наведене підтверджується доручення за № 228 від 17 січня 2022 року, за № 9808 від 10 вересня 2021 року (т. 1 а.с. 7, 175).
У зв'язку з задоволенням вимог ТОВ «УКРАВІТ АГРО» за первісним позовом, суд вважає за необхідне понесені витрати по сплаті судового збору стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства.
У зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 сплачений судовий збір відноситься на його рахунок та не підлягає стягненню з ТОВ «УКРАВІТ АГРО».
На підставі викладеного та керуючись ст. 10 - 13, 76-82, 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок втрати майна - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» збитки, завдані внаслідок втрати майна в розмірі 3 210 527 (три мільйони двісті десять тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок, неустойки в розмірі 584 315 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста п'ятнадцять) гривень 99 (дев'яносто дев'ять) копійок, а всього 3 794 843 (три мільйони сімсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот сорок три) гривні 38 (тридцять вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО»витрати по сплаті судового збору в розмірі 56 922 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривні 65 (шістдесят п'ять) копійок.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю«УКРАВІТ АГРО» про визнання недійсним договору зберігання - відмовити.
Відомості про первісного позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО», ідентифікаційний код : 38463127, місцезнаходження : м. Київ, вул.Дегтярівська, буд. 25/1.
Відомості про первісного відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 13 серпня 1996 року Вільшанським РВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 17 листопада 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва