Справа №359/7734/25
Провадження №2/359/3329/2025
27.10.2025 р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі судового засівання Кулик Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У червені 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 01.02.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №920399155. За яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,81% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало своє зобов'язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виник борг у розмірі 12238 гривень 20 копійок. Згодом до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором №920399155 від 01.02.2022
Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому ТОВ «ФК «Ейс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12238 гривень 20 копійок, витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме 2422,40 сплаченого судового збору та 7000 грн. на правової допомоги.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 платіжна картка НОМЕР_2; інформацію про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_6 , у період з період з 01.02.2022 по 06.02.2022 у сумі 9 000,00 грн. У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 не належить ОСОБА_1 , надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_2 ; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 .. У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 , за період з 01.02.2022 по 06.02.2022 у сумі 9 000,00 грн, витребувати інформацію про рух коштів по рахунку маска Картки НОМЕР_7, що належить ОСОБА_1 .
Сторони у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. У позовній заяві представник позивача просив суд проводити розгляд справи без його участі.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 01 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії №920399155. За яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,81% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором. Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Суд встановив, що Договір кредитної лінії №920399155 від 01.02.2022 підписано ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
На виконання умов договору кредитодавець свої зобов'язання відповідно умов кредитного договору виконав, перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові пошти в розмірі 9 000,00 грн., що підтверджується рухом по картці від 18.08.2025 року наданою АТ «Універсал Банк».
Суд зауважує, що відповідач не надав доказів повернення платежу, у зв'язку із помилковим надходженням на його банківську карту платежу у розмірі 9000,00 грн.
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Суд оцінивши в сукупності надані позивачем докази, щодо укладення основного Договору № 920399155 про надання кредиту від 01.02.2024 (Електронна форма) та докази отримання коштів відповідачем, дійшов висновку, що вказані обставини підтверджені належними та достатніми доказами, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до наданого позивачем в матеріали справи розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 05.06.2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором №920399155 в загальному розмірі 12 238 гривень 20 копійок, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 9000 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками у розмірі 3238 гривень 20 копійок.
Судом встановлено, що при підписанні договору про надання кредиту сторони погодили строк кредитування, відсотки за його користуванням, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за непогашеним основним зобов'язанням, яка складається із суми позики в розмірі 9000,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 9000,00 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
За положеннями статей 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем кредитного договору від 01 лютого 2022 року дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а останній зобов'язувався повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк до 03 березня 2022 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 03 березня 2022 року.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами за період з 04 березня 2022 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вище вказане, суд вважає доведеною наявність у відповідача заборгованості за зазначеним договором щодо прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 9000 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками у розмірі 2187 гривень 00 копійок, на загальну суму 11 187 гривень 00 копійок.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Також 28 листопада 2019 року між тими самими сторонами укладено додаткову угоду №19 та 31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду №26. У відповідності до вказаних договорів ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №175 від 05 травня 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №920399155 від 01.02.2022 року.
30.10.2023 між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Онлайн Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №2 від 20 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №920399155 від 01.02.2022 року.
29.05.2025 між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Онлайн Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 29 травня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №920399155 від 01.02.2022 року.
Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору позики між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем. Вказане підприємство, правонаступником якого у зобов'язанні є ТОВ «ФК «Ейс», належним чином виконував свої обов'язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов'язки за договором.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 11 187,00 грн.
За змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвокат та визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Встановлено, що ТОВ «ФК «ЕЙС» понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень. Вказана обставина підтверджується договором про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року, укладеним між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери», додатковою угодою №25770690165 до договору про надання правової допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року, актом прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, з якого слідує, що вартість наданих послуг становить 7000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».
Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 12238,20 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 11187,00 грн., що становить 91,41 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2214,32 грн. витрат на сплату судового збору та 6398,70 грн. понесених витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610, 625, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф.2005 заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 187 грн., судовий збір в розмірі 2214,32 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6 398,7 грн.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Чирка С.С.