Справа № 359/10991/25
Провадження № 3/359/4427/2025
04 листопада 2025 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченко Д.В.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП НП України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446869 від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 07 вересня 2025 року о 22 годині 11 хвилин по вул. Ясна, буд. 1, в м. Бориспіль, Київської області, він керував автомобілем «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації. Від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'явилась, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася під підпис в момент складення протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, особі направлялися судові повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення на мобільний телефон, номер якого вказала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час складення протоколу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи, учасником якої вона є (Аналогічний висновок з цього приводу викладений в Постанові ВС від 25 травня 2018 року у справі № 925/125/14).
Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП присутність особи, не є обов'язковою, враховуючи те, що судом використано усі процесуальні можливості щодо повідомлення особи про розгляд справи, однак ОСОБА_1 , будучи обізнаним про судове провадження, в судове засідання не з'явився без поважних причин, судом розглянуто справу без його участі.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до таких висновків.
На підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння до суду надано протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 446869 від 08.09.2025 року, постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 5671564 від 07.09.2025 року, направлення на огляд водія до закладу охорони здоров'я від 07.09.2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розписку ОСОБА_2 , довідку про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 08.09.2025 року, довідку про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами від 08.09.2025 року, а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису події вбачається, що після зупинки водія та виявлення в нього ознак алкогольного сп'яніння поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння (22 год. 42 хв.). Однак між працівниками поліції з одного боку та водієм виникла суперечка щодо використання приладу «Драгер», а тому працівники поліції запропонували водію пройти медичний огляд на стан сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 беззаперечно погодився (22 год. 44 хв; 22 год. 47 хв). Згодом працівники поліції доставили водія в найближчий заклад охорони здоров'я, однак жоден лікар за встановленою процедурою в лікарні водія не оглянув. В лікарні стало відомо, що прилад «Драгер», яким проводять огляд на стан сп'яніння, забрали на технічне обслуговування (23 год. 07 хв.). З'ясувавши, що у лікарні відсутні технічні засоби для проведення медичного огляду, працівники поліції прийняли рішення використати прилад «Драгер», який належить Батальйону патрульної поліції та не перебуває на балансі медичного закладу (23 год. 10 хв.). Водій з діями поліції не погодився, зазначив що буде оскаржувати їх та звертатись до суду. (23 год. 13 хв.), вимагав проведення огляду саме лікарем (23 год. 15 хв.)
Суд наголошує, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція).
За змістом ст. 266 КупАП та вимог вищевказаної Інструкції, проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я здійснюється відповідним лікарем. На поліцейського у цьому випадку покладені обов'язок забезпечення доставки осіб до лікаря найближчого закладу охорони здоров'я, а також обов'язок бути присутнім під час медичного огляду. З метою встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в особи саме лікар повинен встановити обстежувану особу, ознайомитися з її документами, потім оглянути особу, оцінити зовнішній вигляд, її поведінку, перевірити стан свідомості та мовну здатність, встановити вегетативно-судинні реакції, дихання, визначити пульс, виміряти артеріальний тиск, перевірити зіниці та рухову сферу, міміку, ходу, а також провести необхідні лабораторні дослідження. При цьому, саме на лікаря покладений обов'язок визначити що у конкретній ситуації буде предметом дослідження біологічного середовища (слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук). Для дослідження біологічного середовища лікарем може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти інші зразки біологічних середовищ. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями лікар встановлює діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. На підставі цього акта медичного огляду лікар видає висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння.
Суд наголошує, що вчинення працівниками поліції дій, які входять до виключних повноважень лікаря, вважається істотним порушенням встановленої законом процедури виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння та тягне за собою недопустимість зібраних у справі доказів.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи те, що, прибувши до медичного закладу водію ОСОБА_1 не було забезпечено проходження відповідно до встановленої законом процедури медичного огляду на стан сп'яніння, приймаючи до уваги, що лікар водія ОСОБА_1 не оглянув, а працівниками поліції були вчинені дії, які очевидно виходили за межі їх повноважень у лікарні, суд приходить до висновку недопустимість зібраних у справі доказів та необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 284, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскарженою до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова суду набрала законної сили ___________________
Суддя Д.В. Ткаченко