Справа № 369/1844/23
Провадження № 1-кп/359/264/2024
16 січня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого розгляду в залі суду з повною аудіо та відео фіксацією кримінальне провадження №12019110200004019 від 22.08.2019 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України,
16.08.2023 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області за територіальною підслідністю на підставі ухвали Київського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, а саме: у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду.
У підготовчому засіданні прокурор вважав за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає, і провадження підсудне цьому суду.
В той же час, захисник адвокат ОСОБА_5 03.05.2023 заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених у ст. 219 КПК України, на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.
Своє клопотання захисник мотивував тим, що до повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, що є беззаперечною підставою для закриття провадження, оскільки відповідно до вимог п. 3-1 ч. 1, абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК України, 15.07.2022 до повідомлення особі про підозру, прокурор мав звернутися до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження за фактом вчинення вказаного кримінального правопорушення з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Однак, 07.11.2022 за межами строку притягнення до кримінальної відповідальності, прокурором незаконно повідомлено про підозру ОСОБА_4 , строк притягнення до кримінальної відповідальності за яке минув. Мотиви клопотання наведені на а.с.78-81. Зазначене клопотання підтримано обвинуваченою.
Прокурор проти заявленого клопотання заперечував надав письмові заперечення а.с.166-171, а тому вважає що прокурором відділу Київської обласної прокуратури 06.02.2023 в межах строку досудового розслідування складено та затверджено обвинувальний акт, який у цей же день направлено до суду, тому підстав для задоволення клопотання та закриття провадження не вбачається.
Заслухавши сторін кримінального провадження, перевіривши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також подані захисником документи на підтвердження вимог клопотання, та документи долучені прокурором щодо заперечення поданого клопотання сторони захисту, суд дійшов наступного висновку.
Щодо можливості закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання.
Згідно із пункту 2 частини третьої статті 314 КПК України, суд дійсно має право прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадках встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Частиною 5 даної статті, кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Захисник вказує, що 10.01.2020 постановою слідчого кримінальне провадження закрито, на момент закриття строк досудового розслідування до повідомлення про підозру складав 5 місяців 10 днів. 18.03.2020 постановою прокурора рішення слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, постанова про скасування постанови про закриття прийнята прокурором винесена через 68 днів. 07.11.2022 в кримінальному провадженні особі повідомлено про підозру, через 2 роки 8 місяців і 21 день після скасування постанови про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування в кримінальному провадженні до повідомлення особі про підозру не продовжувався. Тобто, повідомлення про підозру в кримінальному провадженні здійснено після спливу строків досудового розслідування, до повідомлення особі про підозру, передбачених ст. 219 КПК України.
Сторона захисту вважає, що в даному кримінальному провадженні прокурором здійснювалось скасування постанови про закриття кримінального провадження поза межами встановленого частиною 6 статті 284 КПК україни двадцяти денного строку з дня отримання копії постанови про закриття кримінального провадження.
Розглядаючи питання закриття кримінального провадження за відповідної підстави суд вивчивши документи, вважає твердження сторони захисту є хибним та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Кримінальне провадження № 12019110200004019 розпочато 22.08.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України.
Постановою слідчого слідчої групи СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_6 від 10.01.2020 кримінальне провадження № 12019110200004019 від 22.08.2019, за ч. 2 ст. 361 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Постановою прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 від 18.03.2020 постанову слідчого від 10.01.2020 про закриття кримінального провадження № 12019110200004019 від 22.08.2019 скасовано на підставі ч. 5 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва 22.04.2021 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019110200004019 від 22.08.2018 продовжено на дванадцять місяців, тобто до 01.05.2022 включно.
07.11.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК У країни.
Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури від 03.01.2023, строк досудового розслідування в кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 07.02.2023 включно.
Прокурором відділу Київської обласної прокуратури 06.02.2023 складено та затверджено обвинувальний акт та в цей же день направлено до суду для розгляду по суті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно із ч. 2 ст. 113 КПК передбачено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Строки досудового розслідування, які обчислюються з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру і які в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22.11.2018, становлять дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину та вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину;
Відповідно до частини 4 статті 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
Строки згідно з частиною 1 статті 294 КПК України можуть бути продовжені неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини 4 статті 219 цього Кодексу, тобто у кримінальних провадженнях щодо нетяжкого злочину кожного разу на строк не більше шести місяців, а у кримінальних провадженнях щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину кожного разу на строк не більше дванадцяти місяців.
Законом України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 частину першу статті 284 КПК України було доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Абзац 2 цього пункту визначає, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Тобто, однією з форм закінчення досудового розслідування згідно з частиною 2 статті 283 КПК є закриття прокурором кримінального провадження.
Закон надає право слідчому, дізнавачу закрити кримінальне провадження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 частини 1 статті 284 КПК України, якщо жодній особі не повідомлялося про підозру. Право закрити кримінальне провадження надано слідчому, дізнавачу й у випадках, передбачених абзацом 2 частини 10 статті 284 КПК України.
Відповідно до частини 6 статті 284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
Таким чином, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво (а саме йому слідчий, дізнавач направляють копію постанови про закриття кримінального провадження) має право скасувати постанову слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови.
Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва 22.04.2021 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019110200004019 від 22.08.2018 продовжено на дванадцять місяців, тобто до 01.05.2022 включно.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво (а саме йому слідчий, дізнавач направляють копію постанови про закриття кримінального провадження) має право скасувати постанову слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови, а Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники, реалізуючи повноваження, передбачені частиною 6 статті 36 КПК України, мають право скасувати постанову слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження, але в межах строків, передбачених статтею 219 КПК України.
У матеріалах даного кримінального провадження відсутні відомості щодо надходження до Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області постанови слідчого від 10.01.2020 про закриття кримінального провадження №12019110200004019 від 22.08.2019.
У зв'язку з викладеним на адресу Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області 12.10.2023 Київською обласною прокуратурою направлено лист щодо встановлення та отримання відомостей про надходження вищевказаної постанови слідчого на адресу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
За результатом розгляду зазначеного листа керівником Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надано відповідь про те, що постанова про закриття кримінального провадження № 12019110200004019 впродовж часу, а саме - з 10.01.2020 по 17.03.2020 до Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не надходила.
За результатами моніторингу Єдиного реєстру досудових розслідувань процесуальним керівником ОСОБА_7 встановлено, що дане провадження закрито.
У зв'язку з цим, слідчим на усну вимогу процесуального керівника вищевказане кримінальне провадження із постановою про його закриття скеровано до місцевої прокуратури 18.03.2020.
За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження та перевірки законності прийнятого рішення встановлено, що воно прийнято передчасно, без проведення повного і всебічного досудового розслідування, тому цього ж дня, а саме 18.03.2020, процесуальним керівником постанова слідчого від 10.01.2020 про закриття кримінального провадження № 12019110200004019 скасовано як незаконну.
Таким чином, рішення прокурора ОСОБА_7 , яка здійснювала процесуальне керівництво у вказаному провадженні, про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, прийнято не пізніше 20 днів з моменту отримання копії постанови та є законним.
Враховуючи вищевикладене, строк досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні закінчувався 30.04.2021.
Однак, 26.04.2021 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019110200004019 від 22.08.2018 продовжено на дванадцять місяців, тобто до 01.05.2022 включно.
Відповідно до Закону № 3341-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану» у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та на дату введення в Україні воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених частиною другою статті 219 КПК України.
У вказаному кримінальному провадженні 07.11.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.
Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури від 03.01.2023, строк досудового розслідування в кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 07.02.2023 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України 02.02.2023 ОСОБА_4 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
З урахуванням наведеного прокурором відділу Київської обласної прокуратури 06.02.2023 в межах строку досудового розслідування складено та затверджено обвинувальний акт, який у цей же день направлено до суду для розгляду по суті.
Даючи аналіз вищевикладеному, суд приходить до переконання, що строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України не закінчився.
Тому суд вважає за доцільне у задоволенні клопотання захисника у порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що до повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
На думку суду, дані вимоги при складенні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування дотримані. Копія відповідного обвинувального акту та реєстру матеріалів отримані обвинуваченою та її захисником завчасно у встановленому КПК України порядку.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, складений у відповідності до вимог, встановлених ст. 291 КПК України.
Підстави для повернення його прокурору не встановлені.
За таких обставин, суд вважає, що є всі підстави призначити по даному кримінальному провадженню судовий розгляд на підставі обвинувального акта за №12019110200004019 від 22.08.2019, розгляд якого здійснювати у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово, за участю прокурорів групи прокурорів, представника потерпілого, обвинуваченої та її захисника.
Так, в матеріалах кримінального провадження наявний цивільний позов поданий прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 в інтересах держави в особі Білогородської сільскої ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_4 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди у розмірі 32 211 865 грн. 00 коп. а.с.22-29.
В обґрунтування позовної заяви прокурор зазначив, що органами досудового розслідування встановлено, що рішенням щодо державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за ПСП «Шевченківське» прийняті державним реєстратором ОСОБА_4 з порушенням вимог п. 40 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127, ст. ст. 10, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Внаслідок цього, інтересам територіальної громади заподіяно значну шкоду у вигляді збитків на суму 32 211 865 грн., яка у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що згідно з п. 1 примітки до ст. 361 КК України, є значною шкодою, на момент вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України. Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення інтересам держави в особі Білогородської сільскої ради Бучанського району Київської області заподіяно значну шкоду у вигляді збитків на суму 32 211 865 грн. 00 коп.
З урахуванням вищевикладеного, прокурор просив прийняти цивільний позов до розгляду в межах даного кримінального провадження, а під час постановлення вироку стягнути з ОСОБА_4 грошові кошти за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
Захисник, під час підготовчого судового засідання висловив заперечення проти поданого прокурором цивільного позову, просив залишити його без розгляду. Обвинувачена підтримала позицію захисника.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. У свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд повинен перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України зазначається, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України встановлено, що цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
У постановах ВП ВС від 7 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц було зроблено висновки, що в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.
Тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
У зв'язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Вказаний нормативний припис підкреслює висновки щодо субсидіарної ролі прокурора в аспекті захисту інтересів держави, що не стосується здійснення кримінального переслідування особи за фактом вчинення останньою кримінального правопорушення, а також свідчить про виключність участі прокурора у відносинах, що мають цивільно-правове забарвлення, зокрема, відносинах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Зважаючи на те, що положеннями КПК України не врегульовано підстави та порядок звернення прокурора в інтересах держави до суду з цивільним позовом, то суд приходить до висновку про необхідність застосування відповідних положень ЦПК України у сукупності з положеннями ЗУ «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 цього ж Закону - наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Аналіз наведених положень дає можливість зробити висновок, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному окремому випадку повинен визначити з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Підставою для звернення до суду з цивільним позовом прокурором було визначено порушення інтересів держави, що полягало у завданні Білогородській сільскої ради Бучанського району Київської області значної шкоди у вигляді збитків на суму 32 211 865 грн. 00 коп., що є наслідком вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.
У п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 було зазначено, що для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що державні інтереси з безумовністю не зводяться та не стосуються лише державно-правового сектору, а можуть стосуватися окремих аспектів розвитку та функціонування місцевого самоврядування. Наведене свідчить, що держава може бути зацікавлена у забезпеченні правопорядку та законності у процесі функціонування місцевого самоврядування, зокрема, в питаннях, що пов'язані з захистом, охороною, збереженням комунальної власності, яка виступає основною незалежності та самостійного місцевого самоврядування, як однієї з основних ознак демократичних та правових держав.
Таким чином, суд може погодитися з тим, що завдання внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкоди інтересам територіальної громади Білогородської сільскої ради Бучанського району Київської області, зокрема, внаслідок прийняття рішення щодо державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, може становити порушення державних інтересів.
Як слідує зі змісту позовної заяви, суб'єктом владних повноважень, який уповноважений у даному випадку здійснювати захист інтересів держави, прокурором було визначено Білогородську сільску раду Бучанського району Київської області. Таким чином, з урахуванням вищевикладених висновків, однією з умов представництва прокурором інтересів держави в межах даної справи може бути бездіяльність представника потерпілої Білогородської сільскої ради Бучанського району Київської області - ОСОБА_9 , або неналежне виконання останньою своїх повноважень щодо здійснення захисту інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, комунальні підприємства, установи, організації, у тому числі територіальна громада Білогородської сільскої ради Бучанського району Київської області та, на переконання сторони обвинувачення, завдання значної шкоди територіальні громаді, з боку ОСОБА_4 , є суб'єктами права якої виступає відповідна територіальна громада.
Аналіз вищезазначених положень дає можливість зробити висновок, що всі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження, суб'єктом права якої виступає територіальна громада, від імені та в інтересах останньою здійснюють органи місцевого самоврядування. Оскільки право захисту власності є невід'ємною складовою права власності як такого, то органи місцевого самоврядування в особі відповідних рад виступають також і уповноваженими суб'єктами захисту права комунальної власності.
У той же час дослідження поданого прокурором цивільного позову дає можливість зробити висновок, що на обґрунтування наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави прокурор обмежився лише викладом фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, що були встановлені органом досудового розслідування, посиланням на норм матеріального та процесуального законодавства без конкретної їх прив'язки до обставин даної справи, а також розрахунком шкоди, завданої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.
Поданий прокурором цивільний позов не містить конкретних обставин, фактів та посилання на те, що Білогородська сільска рада Бучанського району Київської області як уповноважений суб'єкт владних повноважень та потерпілий не здійснювалися або неналежним чином здійснювалися повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади, а відповідно захисту інтересів держави. Таким чином, поданий прокурором цивільний позов не містить обґрунтування того, що захист інтересів держави не здійснюється або неналежним чином здійснюється уповноваженим органом публічної влади.
Поданий прокурором цивільний позов не містить будь-якого підтвердження та посилання на те, що прокурором у встановленому законодавством порядку було здійснено звернення до Білогородської сільскої ради Бучанського району Київської області з метою реагування останньої на факт порушення інтересів держави. Разом з цим поданий позов не містить підтвердження того, що орган місцевого самоврядування не відреагував або неналежним чином відреагував на звернення прокурора, що давало б останньому підстави для констатації факту бездіяльності або неналежного виконання обов'язків уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Навпроти в матеріалах кримінального провадження визначено анкетні дані представника потерпілого Білогородської сільскої ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_9 , який у судовому засіданні підтвердив факт про те, що цивільний позов із їх сторони не було подано.
Отже, поданий цивільний позов в інтересах держави з урахуванням вищевикладеного містить лише виклад фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, перелік норм матеріального та процесуального законодавства, розрахунок завданої шкоди, однак не містить обґрунтування, посилання та доведення того факту, що мало місце порушення інтересів держави, у чому конкретно виявилося таке порушення, не доведено, що орган влади, уповноважений на захист інтересів держави, не здійснював або неналежним чином здійснював свої обов'язки щодо захисту інтересів держави, а також відсутні відомості та докази того, що прокурором додержано вимоги ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» шляхом звернення до міської ради з повідомленням про порушення інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України крім цього, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурору.
Разом із цим, суд роз'яснює представнику потерпілого Білогородської сільської ради, що він як представник потерпілої сторони має право подати позов з додатками до Бориспільського міськрайонного суду в межах даного кримінального провадження до початку судового розгляду по суті.
Керуючись ст. 219, 284, 294, п. 5 ч. 3 ст. 314, ч. 2, ч. 3 ст. 315, ч. 2 ст. 369, ч. 3 ст. 371, ст. 372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_5 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , про закриття кримінального провадження № 12019110200004019 від 22.08.2019, на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку з тим, що до повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, відмовити.
Закінчити підготовчу частину.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
В судове засідання викликати прокурора, представника потерпілих, обвинувачену та її захисника.
Цивільний позов поданий прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 в інтересах держави в особі Білогородської сільскої ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_4 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди, повернути прокурору відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Представнику потерпілого Білогородської сільської ради адвокату ОСОБА_10 роз'яснити, що він як представник потерпілої сторони має право подати позов з додатками до Бориспільського міськрайонного суду в межах даного кримінального провадження до початку судового розгляду по суті.
Ухвала може бути оскаржена в частині повернення цивільного позову прокурору до Київського апеляційного суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст буде оголошено о 08:30 год. 19.01.2024.
Суддя ОСОБА_1