Справа №359/6149//25
Провадження №2/359/2912/2025
27.10.2025 р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі судового засівання Кривохижі О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
В травні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 20 вересня 2023 року уклав з ОСОБА_1 договір про надання кредиту №473706-КС-001. За яким ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язалась протягом 16 тижнів повернути кредит, сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,15957313% річних в день та комісію за надання кредиту у розмірі 1200 грн. ТОВ «Бізнес Позика» виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 гривень. Відповідач неналежним чином виконувала грошові зобов'язання, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 25800 гривень 94 копійок, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 8000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 16600 гривень 94 копійок, заборгованість за комісією - 1200 грн. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому ТОВ «Бізнес Позика» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 800 гривень 94 копійок.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк», інформацію чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 ; інформацію про рух коштів (виписку) по банківській карті, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 20.09.2023 року (дата видачі кредиту) по 10.01.2024 року (дата закінчення терміну кредитування).
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 21.10.2025 року, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 вересня 2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №473706-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Строк кредиту складає 16 тижнів; стандартна процентна ставка в день 2,00000000 (фіксована ставка); занижена процентна ставка в день 1,15957313 (фіксована ставка); загальний розмір кредиту 8 000,00 грн.; термін дії договору до 10.01.2024.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором. Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Суд встановив, що Договір про надання кредиту №473706-КС-001 від 20.09.2023 підписано ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджується наданою позивачем візуальними формами послідовності дій клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №473706-КС-001 від 20.09.2023 в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
На виконання умов договору кредитодавець свої зобов'язання відповідно умов кредитного договору виконав, перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові пошти у розмірі 8 000,00 грн. у відповідно до основного договору, що підтверджується довідками ТОВ «ПрофітГід» про успішне здійснення платежів за номером в транзакції 39521-92388-45233 від 02.09.2023 на суму 8 000,00 грн. та випискою по рахунку за договором б/н за період 20.09.2023 - 10.01.2024 наданою АТ КБ «ПриватБанк».
Разом з тим, суд встановив, що анкета клієнта на отримання кредиту містить персональні дані ОСОБА_1 , зокрема, її паспортні дані, номер картки платника податків, номер банківського рахунку та інше.
Приналежність банківської карти ОСОБА_1 підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 12.06.2025 №20.1.0.0.0/7 - 250609/92868-БТ щодо випуску банківської карти № НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_1 .
Поряд з цим, на виконання ухвали суду від 27.05.2025 АТ КБ “ПриватБанк» надало довідку (виписку) по вказаному рахунку за період з 20.09.2023 по 10.01.2024 про перерахування коштів у сумі 8 000,00 грн. на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів від позивача.
Суд зауважує, що відповідач не надала доказів повернення платежів, у зв'язку із помилковим надходженням на її банківську карту платежу розміром 8000,00 грн.
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Суд оцінивши в сукупності надані позивачем докази, щодо укладення Договору про надання кредиту №473706-КС-001 від 20.09.2023 (Електронна форма) та докази отримання коштів відповідачем, дійшов висновку, що вказані обставини підтверджені належними та достатніми доказами, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
З наданої позивачем довідки про стан заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 15.05.2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором №473706-КС-001 в загальному розмірі 25 800 гривень 94 копійок, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 8 000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 16 600 гривень 94 копійок та заборгованість за комісією 1200,00 грн.
Судом встановлено, що при підписанні договору про надання кредиту сторони погодили строк кредитування, відсотки за його користуванням, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін.
Враховуючи вище вказане, суд приймає до уваги доводи позивача та вважає доведеною наявність у відповідача заборгованості за зазначеним договором щодо прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 8000 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками у розмірі 16 600 гривень 94 копійок, на загальну суму 24 600 гривень 94 копійок.
Разом з тим, щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд приходить до висновку, що положення спірного кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1200,00 грн. слід відмовити.
Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».
Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 25800,94 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 24600,94 грн., що становить 95,35% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2309,81 грн. витрат на сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610, 625, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» розташованого за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф.411 код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість кредитним договором у розмірі 24600,94 грн. та судовий збір у розмірі 2309,81грн.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасники справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Учасники справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Чирка С.С.