20 листопада 2025 року
м. Київ
справа №340/1232/25
адміністративне провадження № К/990/44830/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №340/1232/25 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування припису та попередження,
У 2025 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати Попередження Південно-Східного міжрегіональною управління Державної служби з питань праці № 326/11-28-24-25/РРО/2716000087/ДПС/ТД від 12.02.2025.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 позов задоволено повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції від 02.04.2025 в адміністративній справі №340/1232/25 змінено в частині мотивів і підстав задоволення позову. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 в адміністративній справі №340/1232/25 залишено без змін.
31.10.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі автор, покликаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження рішення, вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте скаржник касаційної скарги чітко не указує щодо застосування якої саме норми права не викладено висновок Верховного Суду.
Водночас варто зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку автора касаційної скарги відповідна норма повинна застосовуватися.
Зазначена автором касаційної скарги норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Також, варто зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку автора касаційної скарги буде підставою для відкриття касаційного провадження
Водночас доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, обґрунтованих підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, автором касаційної скарги не зазначено.
Також автор касаційної скарги покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази, а саме акт від 16.01.2025 №26/11-28-24-005/2716000087, що призвело до неправильного вирішення справи. Проте суд першої та апеляційної інстанцій в своїх рішеннях надають оцінку інформації в зазначеному документі.
Отже таке твердження скаржника свідчить про незгоду з оцінкою судом апеляційної інстанції з оцінкою доказів, та спростовує твердження скаржника про залишення судом певних доказів поза увагою.
Водночас таке твердження зводиться до вимоги , всупереч статті 341 КАС України, переоцінити докази
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України .
Зміст наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що законом чітко визначені підстави, які має зазначити скаржник щодо порушень вимог процесуального закону, проте цей обов'язок скаржник не виконав.
Наведене свідчить, що автор касаційної скарги формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України .
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України , автор касаційної скарги не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України , у касаційній скарзі відсутні.
Скаржником не виконані вимоги щодо доведення підстав визначених статтею 328 КАС для касаційного оскарження
Отже касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №340/1232/25 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування припису та попередження.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук