Справа № 358/2047/24 Провадження № 3/358/54/25
19 листопада 2025 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Шапошника Є.В., розглянув матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працює ПП «МТС», мешкає: АДРЕСА_1 , якому відповідно до ст.268 КУпАП роз'яснені його права,-
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
22.12.2024 о 01:00 год ОСОБА_1 в м.Богуслав вул.Франка керував транспортним засобом Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу на приладі Drager Alkotest 6810 ARBL-0643. Результат огляду - 1,14 ‰, № 1698. Водій з результатом огляду не згодний, пройти повторне освідування на стан алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та підтримав клопотання захисника про закриття провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Суду пояснив, що при зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставинах не перебував у стані алкогольного сп'яніння. В той день вживав ліки «Корвалол», оскільки перебував у знервованому стані через незадовільний стан здоров'я дружини. Остання вдома втрачала свідомість, а коли дісталася самостійно лікарні, не змогла потрапити до приміщення через повітряну тривогу та зачинені двері; швидку допомогу вони не змогли викликати до дому, тому його дружина самостійно поїхала до лікарні. Співробітники поліції його не зупиняли та під'їхали, коли він вже перебував на парковці біля лікарні. З результатом продуття він не погодився, оскільки вважав, що прилад Драгер був несправним та просив пред'явити документи на драгер, однак документи йому не були пред'явлені. Співробітники поліції не пропонували його проїхати до лікарні для проходження огляду та на ознайомлювали із направленням.
В судовому засіданні захисник - адвокат Шапошник Є.В. подав письмове клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, яке підтримав в судовому засіданні з підстав у ньому зазначених. Додатково зазначив, що у співробітників поліції не було підстав для зупинки ОСОБА_1 та він самостійно доїхав до медичної установи; на прилад Драгер не було надано документів щодо його повірки та сертифікації; ОСОБА_1 не направляли до лікарні для проходження огляду на стан сп'яніння, при ньому не складали направлення та не оголошували його; в ході спілкування із співробітниками поліції лунав сигнал «Повітряна тривога» та його дружина не могла потрапити до лікарні; ОСОБА_1 був змушений вирушити на допомогу дружині до лікарні; ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності; направлення для проходження огляду виписано до неіснуючого закладу; на адвокатський запит не було надано інформації щодо наявності повірки та сертифікату відповідності засобу вимірювальної техніки. Вказані недоліки в сукупності свідчать про неправомірність складання у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні 01.04.2025 була допитана свідок ОСОБА_2 . Остання зазначила, що 22.12.2024 у нічний час доби вона перебувала вдома, через погане самопочуття, вона втратила свідомість та пошкодила обличчя. Оскільки вона з чоловіком не змогли викликати швидку, то вона вирішили самостійно на автомобілі дістатися лікарні. Прибувши до лікарні, вона не змогла потрапити в приміщення медичного закладу, оскільки двері були зачинені. В цей час вона втратила свідомість та їй на допомогу прийшов незнайомий чоловік. Останній в телефонному режимі повідомив її чоловіку, що вона не може потрапити до лікарні. Через деякий час до медичного закладу приїхав її чоловік та вона пішла до нього на стоянку. На стоянці вона побачила, що її чоловік спілкується із співробітниками поліції. Вона повідомила, що не може потрапити до лікарні, та був викликаний додатковий наряд поліції та в їх супроводі вона пішла до лікарні, де їй була надана відповідна медична допомога, що підтверджується відповідними довідками. Її чоловік в цей час залишився на стоянці. Зазначила, що її чоловік не вживав алкогольні напої та, можливо, випив заспокійливих крапель, оскільки нервував через стан її здоров'я.
Суд, вислухав пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника, пояснення свідка, дослідив матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правилами дорожнього руху регламентовано, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, та передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу. Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналогічні положення щодо порядку проведення огляду водіїв транспортних засобів про визначення стану сп'яніння закріплені у п.п. 3, 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, та п.п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ за № 1452/735 від 09.11.2015 року №1413/27858.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 зазначених вище вимог наведених Правил не дотримався, оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; -актом огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager Alkotest 6810 ARBL-0643 із зазначенням результату продуття - 1,14 ‰ та позначкою співробітника поліції про відмову водія від підпису в акті;
- відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм указаних правил ПДР;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що дії працівників поліції, у цій ситуації, є вірними, оскільки ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремим складом правопорушення та є закінченим з моменту такої відмови.
Так, як зазначено у ПДР водій транспортного засобу, як учасник дорожнього руху, відповідно до вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху України зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги цим Правил, зокрема, й тих, які зобов'язують водіїв виконувати вимоги поліцейських. Пунктом п. 2.5 ПДР України передбачено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відеозапис є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини Сірого у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На долученому відеозаписі зафіксовано обставини виявлення ОСОБА_1 у комендантську годину, який керував транспортним засобом - файли «export_46c4s»; обставини його спілкування із співробітниками поліції. Зокрема відомості щодо його незгоди з результатом продуття та пред'явлення йому співробітниками поліції сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку спеціального технічного засобу.
Крім того, відеофайл «export -597yi» містить відомості про складання направлення до закладу охорони здоров'я та ознайомлення ОСОБА_1 із складеними співробітниками поліції матеріалами. Факт ознайомлення ОСОБА_1 підтверджується, також, його підписами в протоколі про адміністративне правопорушення, після того, як вказаний протокол в повному обсязі був йому оголошений. Вказаний відеозапис спростовує твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не направляли до закладу охорони здоров'я для проходження огляду та він не відмовлявся від такого огляду.
Щодо доводів сторони захисту про те, що направлення для проходження огляду на стан сп'яніння виписано до не існуючого медичного закладу, суд зазначає, що згідно переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право на проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння - в м.Миронівка таке право надано лише КНП Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня». Зазначення в направленні скороченої назви даного закладу не має наслідком визнання направлення недопустимим доказом. Крім того, суд звертає увагу, що в разі проходження водієм огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, доставку до відповідного закладу забезпечує співробітник поліції та направлення передається працівникам медичного закладу, а не водію, тому відсутні підстави для визнання вказаного доказу недопустим.
Щодо доводів сторони захисту про недопустимість письмового доказу - роздруківки приладу Drager Alkotest 6810 ARBL-0643 із результатом огляду - 1,14 ‰, № тесту1698, оскільки він є нечитабельним, слід зазначити, що даний письмовий доказ містить відомості про найменування приладу, місце проведення огляду, дату та час його проведення, прізвище співробітника поліції, водія, результат продуття. Відомості, зазначені в даному письмовому доказі, узгоджуються із сукупністю наявних у справі доказів - актом огляду, відеозаписом. Крім того, суд не має відомостей, що 22.12.2024 ОСОБА_1 був зупинений в будь-який інший час та у відношенні нього складалися будь-які інші адміністративні матеріали. Таким чином, відсутні підстави для визнання вказаного доказу недопустими.
Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_2 щодо вживання її чоловіком заспокійливих крапель, оскільки під час оформлення адміністративних матеріалів у відношенні ОСОБА_1 вона зазначала співробітникам поліції, що вони обидва перебувають у стані алкогольного сп'яніння. Такі пояснення в судовому засіданні суд розцінює як сформовану лінію захисту для уникнення її чоловіком адміністративної відповідальності.
Щодо доводів сторони захисту про неправомірність дій співробітників поліції під час оформлення матеріалів у відношенні ОСОБА_1 , суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про звернення зі скаргами на дії співробіників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Таким чином, на переконання суду, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_3 докази є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом, свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме, відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності, оскільки його дружина потребувала невідкладної медичної допомоги; на їх неодноразові дзвінки для виклику медиків диспетчер швидкої не відповідала; його дружина перебувала на подвір'ї медичного закладу та він здійснював її супровід, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте, визначальним має бути об'єктивний критерій.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи вищевикладене, коли ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Суд критично відноситься до доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, так як здійснював супровід дружини, яка потребувала невідкладної медичної допомоги, оскільки небезпека, про яку зазначає сторона захисту, за даних обставин, могла бути усунута іншим способом - шляхом здійснення такого супроводу в одному автомобілі. В той час як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників в судовому засіданні, ОСОБА_1 та його дружина приїхали до лікарні окремо один від одного в різних автомобілях з певним проміжком часу.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому, зазначені обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи - у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Інші доводи сторони захисту не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, суд враховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП, і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню її вини, необхідним і достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, ч.1 ст.130, 251, 252, 283-285, 307-308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/21081300, код тримувача (код за ЄДРПОУ):37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Кода банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UА 488999980313030149000010001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300 ) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 , судовий збір на користь Державної судової адміністрації України у сумі 605,60 грн. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець