Справа № 285/3484/25
провадження у справі №2/0285/1684/25
17 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
при секретарі судового засідання Янковій Л.П.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27.06.2025 представник ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №7862013 від 05.05.2024 в розмірі 22160 грн., що складається з наступного: 6000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 10800 грн - заборгованість за відсотками, 5360 грн - заборгованість за пенею.
В обґрунтування позову зазначив, що 05.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №7862013 про надання споживчого кредиту, за яким відповідач отримала кредит в сумі 6000 грн.
27.11.2024 між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №27.11/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .
Оскільки відповідач не погашає заборгованість у добровільному порядку, відбулося звернення до суду з даним позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася.
На адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача позов визнав частково - у розмірі 6261,87 грн., що складається з суми тіла кредиту 6000 грн. та процентів у сумі 261,87 грн. Визнаючи факт укладання кредитного договору, відповідач заперечує проти нарахування процентів за ставкою 1,5% на день та стягнення пені. Посилається на те, що визначений умовами договору розмір процентної ставки суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" що має наслідком нікчемність пунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 3.1.1, 3.4 Договору, а також Додатку №1 до Договору. Вважає, що проценти за користування кредитом необхідно визначити у розмірі облікової ставки НБУ відповідно до положень ч. 1 ст. 1048, ч.ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України. Згідно розрахунку представника відповідача сума процентів скдадає 261,87 грн. Проти стягнення пені за порушення договірних зобов'язань заперечує, посилаючись на мораторій, встановлений п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного стану. Крім того, заперечує проти заявленого позивачем розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, який вважає завищеним.
Судом встановлено, що 05.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №7862013 про надання соживчого кредиту, за яким відповідач отримала кредит в сумі 6000 грн., що визнається відповідачем.
За умовами договору строк кредитування становить 360 днів, стандартна процентна ставка 1,50% на день.
27.11.2024 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №27.11/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .
Доказів про добровільне виконання даних зобов'язань відповідачем суду не надано.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даній справі відповідачем визнаються факти укладання між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 договіру №7862013 від 05.05.2024 про надання соживчого кредиту, отримання за цим догвором коштів у сумі 6000 грн. та наявність заборгованості за тілом кредиту.
За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, суд приходить до наступного висновку.
24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно);
- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
Оскільки позивач звертає стягнення по кредитному договору №7862013 від 05.05.2024 за період тривалістю 360 днів з дати його надання, з урахуванням дії ч.5 ст.8 та п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», позивач має право на отримання процентів у сумі 24810 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку, нарахування процентів за договором припинено 03.09.2024.
Заявлена позивачем вимога про стягнення процентів у сумі 10800 грн не перевищує вищезазначену суму, отже не суперечить законодавчо встановленому обмеженню. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Посилання представника відповідача на нікчемність умов договору про визначення процентної ставки суд визнає необгрунтованими. Положення ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" щодо нікчемності умов договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки умова договору про розмір процентної ставки не стосується прав споживача, а визначає його обов'язок, що кореспондує праву кредитодавця на отримання таких процентів.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки в розмірі 5360 грн суд відмовляє, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 5360 грн. не підлягає задоволенню.
У зв'язку з вищевикладеним, з відповідача на користь позивача суд стягує заборгованість за за Кредитним договором №7862013 від 05.05.2024 у розмірі 16800 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 1836,42 грн.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. До позовної заяви додано копію договору №42649746 про надання правничої допомоги від 01.01.2025 між ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Білецьким Б.М. (а.с 24-26).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги та частку задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 3836,42 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» ( ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором у розмірі 16800 (шістнадцять тисяч вісімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» ( ЄДРПОУ 42649746) відшкодування судових витрат в сумі 3836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 42 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Помогаєв