іменем України
Справа № 285/5618/25
провадження у справі № 2-а/0285/112/25
19 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - Кобрина Ніна Володимирівна,
відповідач - Головне Управління Національної поліції в Житомирській області, представник відповідача - Яремчук Олександр Володимирович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Житомирській області про визнання постанови протиправною та її скасування, -
встановив:
08.10.2025 позивач подав до суду адміністративний позов, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ББА № 645815 від 28.09.2025 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмір 340 грн 00 коп по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначає, що оспорюваною постановою поліцейської Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції Ткаченко Т.О. серії ББА № 645815 від 28.09.2025 його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення Правил дорожнього руху (надалі - ПДР), зокрема: здійснив зупинку та стоянку на в“їзді з прилеглої території. З постановою позивач не згоден, оскільки працівник поліції не в повній мірі встановила необхідні для вирішення обставини, а саме: в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що вказують на вчинення ним порушення ПДР. Тому він подав до суду даний позов.
Крім того, позивач подав до суду клопотання про звільнення його від слати судового збору у справі.
13.10.2025 клопотання позивача задоволено частково, відстрочено оплату судового збору до ухвалення рішення у справі, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено сторонам право про вчинення відповідних процесуальних дій.
24.10.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням вимог чинного законодавства, до відзиву долучено відеоматеріал події.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, які просив задовольнити. Вказали на те, що позивач у час та місці зазначені у постанові про накладення адміністративного стягнення вчинив вимушену зупинку, відповідно до п. 1.10 ПДР, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся, у змісті відзиву на позовну заяву просив справу розглядати у відсутності представника відповідача.
З'ясувавши обставини, на учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд прийшов до наступного.
Встановлено, що поліцейською Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капралом поліції Ткаченко Н.О. винесено постанову серії ББА № 645815 від 28.09.2025, згідно якої до позивача ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп.
Зі змісту постанови слідує, що 28.09.2025 о 11 год 42 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Василя Карпенка в м. Звягель здійснив стоянку на в'їзді з прилеглої території, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ч. 122 КУпАП.
Згідно п. 15.9.и ПДР зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення, у тому ж числі, зупинки та стоянки, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічний правовий висновок щодо обов'язку доказування в адміністративному процесі викладено в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року (справа № 760/2846/17).
Судом досліджено відеоматеріал, який долучений представником відповідача до відзиву на позовну заяву.
Так, на відеореєстратор патрульного автомобіля зафіксовано транспортний засіб Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Василя Карпенка в м. Звягель, який здійснив стоянку на в'їзді з прилеглої території. Під час спілкування з працівниками поліції водій транспортного засобу ОСОБА_1 жодної незгоди із порушенням ним ПДР не виказує.
Таким чином, досліджені відеодокази спростовують посилання позивача, які викладені у змісті позовної заяви та зводяться до того, що відсутні докази порушення ним ПДР.
Відтак, не знаходять свого підтвердження та обставина, на яку вказує позивач у змісті позовної, зокрема, що відсутні докази порушення ним ПДР.
Щодо посилання позивача у судовому засіданні, з приводу того, що він здійснив вимушену зупинку транспортного засобу, оскільки його пасажир має захворювання на цукровий діабет та йому украй необхідно було купити мінеральної води, у зв'язку з тим, що у його крові впав цукор, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 1.10. ПДР вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху; що підтверджується відповідними документами. Учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.
Так, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він був пасажиром транспортного засобу, яким керував позивач та у час та місці що зазначені у протоколі, йому стало погано, у зв'язку з чим останній здійснив вимушену зупинку.
Водночас, доказів, які б вказували на те, що позивач у час та місці зазначені у протоколі здійснив вимушену зупинку, позивач до суду не подав. Тому ці посилання останнього не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Таким чином, суд оцінює доводи позивача та його представника критично та розцінює їх як спробу створення штучних умов для спростування факту порушення позивачем ПДР з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Так, встановлені судом обставини справи не викликають сумнівів, що 28.09.2025 о 11 год 42 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Василя Карпенка в м. Звягель здійснив стоянку на в'їзді з прилеглої території, чим порушив п. 15.9.и. ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ч. 122 КУпАП.
Під час надання оцінки зібраним у справі доказам, судом встановлено, що стягнення відповідачем застосовано без порушень, у межах санкції статті, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факти наявності адміністративних правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність судом не встановлено. Факт вчинення позивачем правопорушення вимог п. 15.9.и. ПДР підтверджується наявними у матеріалах відеозаписом, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Крім того, враховуючи, що клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору у справі задоволено частково, відстрочено оплату судового збору до ухвалення рішення у справі та у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 246, 250, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Житомирській області про визнання постанови протиправною та її скасування.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Найменування учасників у справі:
позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ),
відповідач - Головне Управління Національної поліції в Житомирській області ( місцезнаходження - вул. Старий Бульвар, 5/37 м. Житомир, Код ЄДРПОУ 40108625).
Дата складення повного рішення - 19.11.2025.
Суддя А.В.Михайловська