Справа № 285/3529/25
провадження № 3/0285/1692/25
17 листопада 2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., при секретарі судового засідання Клечковській М. М.,
з участю:
його адвоката Ванжули Я. В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов
від Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1
який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,
проживає в АДРЕСА_2 ,
військовослужбовця, -
ОСОБА_1 21.06.2025 о 15:22 год на автодорозі Звягель-Баранівка в с Кикова керував транспортним засобом ВАЗ21043, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан якого у встановленому законодавством порядку відмовився.
У цій справі інтереси ОСОБА_1 представляли два адвокати, зокрема ОСОБА_2 , який надіслав суду 04.11.2025 письмові пояснення, та адвокат Ванжула Я. В., який висловив свою позицію як у письмовитх поясненнях від 17.11.2025, так безпосередньо в судовому засіданні.
Позиція захисту зводиться до наступного. Так, працівниками поліції було безпідставно зупинено транспортний засіб, яким нібито керував ОСОБА_1 , не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку автомобіля. Відтак, всі наступні вимоги працівників поліції (в т.ч. вимогу на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння) водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також процесуальні документи складені з грубим порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Наданий поліцією диск є тільки копією відеозапису, тобто відсутнє джерело походження відеозапису, на якому, окрім того, не зафіксовано відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також відсутня взагалі пропозиція можливості його проведення на місці зупинки транспортного засобу або у лікувальному закладі. Разом із тим працівником поліції взагалі не роз'яснено ОСОБА_1 порядок та процедуру проходження огляду, його права та обов'язки, наслідки його дій. Належним чином не роз'яснено право відмовитись від проходження на місці та пройти огляд в закладі охорони здоровая чи пройти на місці зупинки.
Зафіксований на відеозаписі характер поведінки ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не дає підстав для висновку про наявність у нього хоча б однієї з ознак алкогольного сп'яніння, передбачених Інструкцією.
ОСОБА_1 взагалі не ознайомлено із його правами, що унеможливлює визнання протоколу та інших матеріалів, отриманих у ході провадження, належними і допустимими доказами.
Адвокатами також зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак працівниками поліції було грубо порушено норми ч.3 ст.266-1 КУпАП, відповідно до якої огляд на стан сп'яніння військовослужбовців проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Стверджували про порушення поліцейськими безперервності відеозйомки.
Також адвокат зазначив, що чіткої відмови ОСОБА_1 від огляду на стан спяніння не чутно, а надане відео не інформативне.
Під час розгляду даної справи, з урахуванням позиції ВС щодо обов'язку суду забезпечувати з'ясування всіх обставин справи у випадку наявності неясностей або суперечностей у матеріалах (зокрема, конкретно у цій справі за яких обставин був зупинений автомобіль ВАЗ21043, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та що давало поліцейським підстави скласти відносно особи протокол), судом були викликані поліцейські.
Так, поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснили, що в день, час та місці, зазначені в протоколі, під час несення служби був зупинений автомобіль ВАЗ 21043 білого кольору за межами міста, який рахався у зустрічному напрямку без ввімкненого ближнього світла фар і яким керував ОСОБА_1 . При спілкування з останнім було виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціального технічного засобу, а потім і у медичному закладі, про що його належним чином попереджено. Від проходження огляду він відмовився, після чого було складено відповідний протокол, який оголошено особі, їй роз'яснено права, передбачені ст.268 КУпАП, про що зроблено відмітку у протоколі.
Зауважень або скарг під час складання матеріалів водій не висловлював, навпаки розповів, що є військовим і їде додому у Хмельницьку область. В той день вжив алкоголь, тому не хотів проходити огляд на стан спяніня.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, підлягають оглядові на стан сп'яніння.
Водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан такого сп'яніння.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі - ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов'язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до п.п.3, 4 розділу І, п.12 розділу II Інструкції ознаками алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №368685 від 21.06.2025, який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП;
актом огляду та направленням на огляд до медичного закладу водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду;
розписками про інформування ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу та роз'яснення прав та обов'язків;
даними диску з відеозаписом реєстратора службового автомобіля поліцейського.
Аналізуючи останній, безсумнівно є всі підстави вважати, що пояснення сторони захисту, викладені адвокатом Халупком С. В. в заяві від 04.11.2025 та адвокатом Ванжула Я. В. безпосередньо в судовому засіданні, суперечать дійсним обставинам справи.
На відео зафіксовано реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, зокрема, видно зустрічний рух автомобіля білого кольору ВАЗ за межами населеного пункту без ввімкненого світла фар (15:22:23). Під час складання протоколу поліцейський пояснює ОСОБА_1 і причину зупинки (рухався за межами населеного пункту без ввімкненого світла) (15:42:21 год), і називає ознаку алкогольного сп'яніння (запах алкоголю) (15:42:31 год), і пропонує пройти огляд як на місці (15:42:46 год), так і в медичному закладі (15:42:54 год), і роз'яснює йому наслідки такої відмови (15:43:09) та його права.
Щодо посилання адвоката на висловлену ОСОБА_1 нечітку відмову від проходження огляду, то на відео чітко видно, що коли поліцейський назвав ознаку сп'яніння, ОСОБА_1 мовчки кивнув головою у знак згоди. На подальше запитання, чи бажає він пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 не надав усної відповіді, але жестом, киваючи головою в різні сторони, дав зрозуміти свою незгоду, що було сприйнято поліцейськими як відмова від проходження огляду.
Той факт, що ОСОБА_1 перебував у службовому автомобілі поліцейських, які повідомляли йому про причину зупинки, є достатнім підтвердженням того, що зупинка його транспортного засобу фактично відбулася, а особа, яка перебуває на відеозаписі, є водієм зупиненого транспортного засобу. Тому відсутність фіксації моменту зупинки, на чому акцентувала сторона захисту, не впливає на допустимість доказів і не спростовує факту події правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до Інструкції, огляд проводиться лише за згодою особи. Відмова водія від проходження огляду, незалежно від форми її вираження (усної чи невербальної), розцінюється як відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку. Остання може бути виражена не лише словесно, але й через поведінку, яка однозначно свідчить про небажання проходити огляд, зокрема, мовчання, ухилення, жестове заперечення, ігнорування законних вимог поліцейських.
У даному випадку поведінка ОСОБА_1 (мовчання, кивання головою в сторони у відповідь на пропозицію пройти огляд) об'єктивно свідчила про його небажання пройти огляд, а тому правомірно розцінена поліцейським як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП. Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 не розумів змісту запитань поліцейського чи не міг адекватно сприймати ситуацію, матеріали справи не містять. На переконання суду, ОСОБА_1 усвідомлював зміст дій поліцейського і мав можливість висловити згоду чи незгоду.
На відео зафіксовано, що під час складання протоколу ОСОБА_1 ознайомився з його змістом без будь-яких зауважень щодо можливих неправомірних дії працівників поліції (протокол оголошено працівником поліції). Поводив себе спокійно, не заперечував факт перебування в стані алкогольного сп'яніння.
З протоколу про адміністративне правопорушення та доданому до нього відеоматеріалу вбачається, що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки алкогольного сп'яніння, які помітили поліцейські, і які надавали їм право вимоги від водія проходження огляду на стан такого сп'яніння як на місці, так і у закладі охорони здоров'я, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції у даному випадку не було.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Принагідно зазначити, що у своєму зобов'язанні, написаному ОСОБА_1 власноручно 21.06.2025, він зобов'язався не керувати автомобілем до повного витвереження.
Під час розгляду справи адвокати посилалися на необхідності застосування доктрини «плодів отруєного дерева», вважаючи, що зібрані докази отримані з порушенням вимог закону. Оцінюючи зазначені доводи, слід зазначити, що доктрина «fruit of the poisonous tree» (плоди отруєного дерева) походить із міжнародної судової практики і полягає у визнанні недопустимими доказів, здобутих унаслідок істотного порушення закону, а також похідних від них доказів. Водночас, відповідно до ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами у справах про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність правопорушення. Ці дані повинні бути здобуті у встановленому законом порядку. Доказів того, що процедура оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 проведена з істотним порушенням вимог законодавства, стороною захисту не надано. Інших обставин, які могли б свідчити про незаконне отримання доказів чи порушення основоположних прав особи, судом не встановлено.
На думку суду, посилання на вказану доктрину це радше тактична спроба уникнути відповідальності, а не реальний аргумент, якщо процедура була дотримана.
Стосовно доводів захисника про відсутність повного безперервного відеозапису події, то право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026.
З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.
Окрім того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, він узгоджується з іншими доказами.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.
Зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що порушень поліцейським принципів правомірної адміністративної поведінки під час складання адміністративного протоколу встановлено не було.
Суд бере до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та, на його думку, огляд на стан сп'яніння мав проводитись посадовою особою військової служби правопорядку у ЗСУ відповідно до ч.3 ст.266-1 КУпАП.
Разом із тим, аналіз положень зазначеної статті у системному зв'язку з нормами ст.ст.15,266 КУпАП, а також змістом Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» свідчить, що вимоги ч.3 ст.266-1 КУпАП застосовуються лише у випадках, коли військовослужбовець вчиняє правопорушення під час виконання службових (військових) обов'язків або на території військової частини (об'єкта).
У даному випадку подія мала місце на автодорозі Звягель-Баранівка в с. Кикова, під час перебування ОСОБА_1 поза службою та за кермом цивільного транспортного засобу. Таким чином, підстав для застосування спеціального порядку, визначеного ст.266-1 КУпАП, не було, а працівники поліції діяли у межах наданих їм законом повноважень.
В цьому контексті варто зауважити, що законодавець, запроваджуючи ст.266-1 КУпАП, прагнув створити окрему процедуру для військових під час виконання службових функцій, а не звільнити їх від загальних правил дорожнього руху. Тлумачення, за яким будь-який військовослужбовець у цивільному житті не може бути оглянутий поліцією, створювало б правовий вакуум і суперечило б принципу рівності всіх учасників дорожнього руху перед законом (ст.24 Конституції України).
Резюмуючи викладене, оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинив порушення на транспорті, та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або з його ознаками, створює загрозу життю та здоров'ю, як собі, так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення.
В підсилення своєї правової позиції, звертаю увагу на практику Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» наголошував, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки водіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових порушень. Виходячи з цієї мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення беру до уваги характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 та вважаю, що до нього слід застосувати безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, - що буде необхідним для його виправлення, достатнім для виконання завдань КУпАП та можливим недопущенням продовження вчинення правопорушень або настання більш тяжких наслідків.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворого стягнення, відсутні.
З винної особи також належить стягнути судовий збір.
Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 130, 280, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя О. О. Літвин