17 листопада 2025 року, місто Звягель Житомирської області
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
(Справа № 285/5037/25, провадження у справі № 2/0285/2301/25)
розглянув у судовому засіданні у спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
У вересні 2025 року до суду звернулась позивачка ОСОБА_3 з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просила стягнути на свою користь з останнього на відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 401 154,70 грн., на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн та судові витрати.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 31.07.2023 року близько 16 год 52 хв ОСОБА_2 керуючи належним їй автомобілем Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_1 , разом з пасажиром ОСОБА_4 по автодорозі “Київ-Чоп» на 226 км, поблизу села Кущове Звягельського району Житомирської області в напрямку м. Житомир в порушення вимог п.п.1.10; 2.1;2.3 (б); 2.9 (а) ПДР України проявив неуважність, не простежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не врахував дорожні умови та обрану ним швидкість транспортного засобу на закругленій ділянці дороги праворуч, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини ліворуч з подальшим контактуванням з виділеною металевою конструкцією, що розподіляє потоки транспортних засобів протилежних напрямків руху та підмітально-прибиральним автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку. В результаті ДТП пасажир отримав тілесні ушкодження, а транспортний засіб механічні пошкодження. Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29.07.2024 р. №285/6105/23, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та призначено покарання за ч.1 ст.286-1 КК України.
Представник позивачки посилаючись на те, що оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразились в пошкодженні майна, а саме автомобіля, позивачці заподіяна матеріальна та моральна шкода в сумі 421 154,70 грн, просить суд позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та просив його задовольнити та стягнути з відповідача заподіяну шкоду.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що позов не визнає з тих причин, що автомобілем він керував на прохання потерпілого ОСОБА_4 ..
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої, другої ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Згідно листа ПрАТ “Страхова компанія “ЕТАЛОН», де була застрахована цивільно-правова відповідальність позивачки ОСОБА_3 , останній було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки шкода заподіяна забезпеченому транспортному засобу (а.с.9,10)
Згідно ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Встановлено, що вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29.07.2024 р. №285/6105/23, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та призначено покарання за ч.1 ст.286-1 КК України, за те, що він 31.07.2023 року близько 16 год 52 хв ОСОБА_2 керуючи належним позивачці автомобілем Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_1 , разом з пасажиром ОСОБА_4 по автодорозі “Київ-Чоп» на 226 км, поблизу села Кущове Звягельського району Житомирської області в напрямку м. Житомир в порушення вимог п.п.1.10; 2.1;2.3 (б); 2.9 (а) ПДР України проявив неуважність, не простежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не врахував дорожні умови та обрану ним швидкість транспортного засобу на закругленій ділянці дороги праворуч, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини ліворуч з подальшим контактуванням з виділеною металевою конструкцією, що розподіляє потоки транспортних засобів протилежних напрямків руху та підмітально-прибиральним автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку. В результаті ДТП пасажир отримав тілесні ушкодження, а транспортний засіб механічні пошкодження (а.с.4-8)
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт заподіяння шкоди відповідачем ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_3 , а тому саме на нього покладається обов'язок по відшкодуванню заподіяних ним збитків.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 12.10.2024 року №185, розмір матеріального збитку, якій було заподіяно власнику легкового автомобіля марки Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, станом на 11.09.2024 року, складає 407 655 грн. (а.с.11-21)
Суд не бере до уваги надані позивачкою фіскальні чеки про придбання пального на доставку автомобіля до її місця проживання, оскільки вони не містять інформації, що зазначене в них пальне та його кількість, було використано саме на доставку автомобіля, тобто є неналежними доказами.
Також суд не приймає до уваги долучену до позовної заяви копію розписки про отримання позивачкою ОСОБА_3 від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 10 000 грн за відчужений нею автомобіль Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки доказів, що відбулась зміна власника автомобіля внаслідок його відчуження, суду не надано.
Згідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, виходячи з вищевикладеного,суд вважає, що позивачки має право на відшкодування заподіяної їй шкоди, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задовольняє в межах заявленої позовної вимоги.
Щодо моральної шкоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, згідно із ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності стосовно завданої позивачці моральної шкоди, враховуючи душевні страждання та стрес, яких позивачка зазнав у зв'язку із пошкодженням її автомобіля, вимушеність змін у її повсякденному житті, суд доходить висновку про відшкодування позивачці моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., і цей розмір відповідатиме критерію розумності та виваженості, не буде завищеним з огляду на глибину та обсяг моральних страждань позивачки.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України з врахуванням часткового задоволення позову підлягають стягненню понесені позивачкою судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 401 154 грн. 70 коп. та на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, а всього 406 154 (чотириста швсть тисяч сто п'ятдесят чотири) грн 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 4051 (чотири тисячі п'ятдесят одну) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2025 року.
Головуючий