Справа № 320/47488/24 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Василенка Я.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Національного банку України та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національного банку України, державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Костюченко Тетяни Володимирівни, треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Екта» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Костюченко Тетяни Володимирівни, треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Екта» (далі - ТДВ «СК «Екта», «Страхова компанія «Екта»), в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Правління Національного банку України від 04.06.2024 № 189-рш «Про застосування до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг»;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Правління Національного банку України від 04.06.2024 № 190-рш «Про призначення тимчасової адміністрації у ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» та відсторонення органів управління ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» від управління»;
- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань реєстраційну дію державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Костюченко Т.В. про внесення запису №1000701070014078380 від 07.06.2024 про зміну керівника юридичної особи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Правління Національного банку України від 04.06.2024 № 189-рш «Про застосування до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг»;
Визнано протиправним та скасовано Рішення Правління Національного банку України від 04.06.2024 № 190-рш «Про призначення тимчасової адміністрації у ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» та відсторонення органів управління ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» від управління»;
Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань реєстраційну дію державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Костюченко Т.В. про внесення запису №1000701070014078380 від 07.06.2024 р. про зміну керівника юридичної особи.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Національний банк України звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що під час інспекційної перевірки встановлено, що ТДВ «СК «Екта» не дотримувалось нормативу платоспроможності та достатності капіталу станом на кінець дня 30 вересня 2023 року та кінець дня 07 грудня 2023 року. Під час інспекційної перевірки виявлено, що ТДВ «СК «Екта» недоформовано страхові резерви через врахування некоректного розміру середнього збитку, неврахування орієнтовного розміру збитку, який міститься в наданих страхувальниками документах, незбільшення розміру резерву заявлених, але не виплачених збитків (RBNS) на 3% витрат на врегулювання збитків. Інспекційна група перерахувала розмір RBNS станом на кінець дня 30 вересня 2023 року та станом на кінець дня 07 грудня 2023 року, що призвело до збільшення станом на кінець дня 30 вересня 2023 року нормативного обсягу активів для дотримання нормативу платоспроможності та достатності капіталу. У зв'язку зі збільшенням розрахункового значення нормативного обсягу активів для дотримання НПДК станом на кінець дня 30 вересня 2023 року та кінець дня 07 грудня 2023 року, у ТДВ «СК «Екта» виник дефіцит прийнятих активів для дотримання нормативу платоспроможності та достатності капіталу на зазначені дати.
Апелянт зазначає, що у межах наданих повноважень, при здійсненні інспекційної перевірки, Регулятором перевіряється факт дотримання обов'язкових нормативів шляхом здійснення перерахунку наданих фінансовою установою показників, відповідно до обраної такою установою методики розрахунку. Також, апелянт вказує, що диспозиція норми пункту 1 розділу ІІІ Положення № 850, чинного на час вчинення порушення, та пункту 168 глави 15 розділу ІІ Положення № 153 зобов'язують страховика дотримуватись нормативів на будь-яку дату, у тому числі, під час перевірки. Факт їх недотримання за період інспектування (30.09.2023 та 07.12.2023) є самостійною і достатньою підставою для застосування заходу впливу, незалежно від подальшого «виправлення» показників. Також, апелянт наголошує на повторності вчинення ТДВ «СК «Екта» порушення ліцензійних умов.
Крім того, апелянт, посилаючись на приписи пункту 19 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», зазначає, що відповідальність за порушення, вчинені до дня введення в дію нового Закону, настає за законодавством, що діяло на день вчинення таких порушень, тобто оскаржуване рішення про застосування заходу впливу ухвалювалось Національним банком в порядку, передбаченому законодавством, що діяло на день ухвалення рішення. Таким чином, процедура прийняття рішення (процесуальний порядок) регулюється законодавством, чинним на день прийняття рішення, тобто Законом України «Про страхування», який набрав чинності з 01.01.2024.
Також, не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить змінити мотивувальну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі № 320/47488/24 у частині відмови в задоволенні клопотання позивачів про долучення доказу - Висновку експерта № 1041/80901 від 27.12.2024, та долучити до матеріалів справи доказ - Висновок експерта № 1041/80901 від 27.12.2024, в іншій частині залишити рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі № 320/47488/24 без змін.
Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання позивачів про долучення до матеріалів справи доказу - Висновку експерта № 1041/80901 від 27.12.2024. Апелянт вважає, що лише після долучення Висновку експерта до матеріалів справи суд першої інстанції міг переходити до його оцінки, згідно зі ст. 90 КАС України. Таким чином, апелянт зазначає, що після отримання клопотання про долучення доказу суд першої інстанції мав розглянути питання щодо прийняття Висновку експерта до розгляду, а не здійснювати його оцінку. При цьому, на переконання апелянта, Висновок експерта підтверджує відсутність порушення, що стало підставою прийняття Рішень № 189-рш та № 190-рш.
04 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити.
10 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
06 листопада 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Національного банку України надійшло клопотання про долучення письмової позиції у справі.
11 листопада 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення із запереченнями на долучену письмову позицію відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Екта» (далі - «Страхова компанія «Екта», ТДВ «СК «Екта») є юридичною особою, створеною та зареєстрованою за законодавством України, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Учасниками «Страхової компанії «Екта» є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із частками: ОСОБА_1 - 24 542 100,00 або 66,33 %; ОСОБА_2 - 12 087 900,00 або 32,67 %; ОСОБА_3 - 370 000,00 або 1 %.
Згідно наказу Національного банку України від 07 грудня 2023 року № 1246-но (зі змінами) «Про організацію проведення позапланової інспекційної перевірки ТДВ «СК «ЕКТА» у «Страховій компанії «Екта», було проведено позапланову інспекційну перевірку з 08.12.2023 по 25.12.2023 станом на 08.12.2023 р. за період з 29.06.2023 до 07.12.2023 (включно) з питань, зазначених в наказі.
За результатом перевірки Національний банк України встановив порушення «Страховою компанією «Екта» вимог законодавства України, що регулюють діяльність з надання небанківських фінансових послуг на час вчинення порушень, зокрема:
1) пункту 168 глави 15 розділу ІІ Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління НБУ від 24.12.2021 № 153 (зі змінами, надалі - Положення № 153), чинного на час вчинення порушення, у частині недотримання обов'язку протягом строку дії ліцензій до повного виконання зобов'язань за договорами з надання фінансових послуг забезпечувати дотримання встановленого обов'язкового нормативу платоспроможності та достатності капіталу (далі - НПДК);
2) абзацу першого пункту 3 розділу І, пункту 1 розділу ІІІ Положення про обов'язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 07.06.2018 № 850 (надалі - Положення № 850), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2018 за № 782/32234 (зі змінами), у частині недотримання обов'язку на будь-яку дату дотримуватись НПДК.
Перевіркою встановлено, що «Страхова компанія «Екта» не дотримувалась НПДК станом на кінець дня 30 вересня 2023 року та кінець дня 07 грудня 2023 року, про що було вказано НБУ у Довідці про перевірку від 22.12.2023 № 28-0012/2498/ДСК та Звіті про інспекційну перевірку (надіслано страховику з листом від 23.01.2024 № 28-0012/5367/ТФП).
У зв'язку з тим, що порушення «Страховою компанією «Екта» пункту 168 глави 15 розділу II Положення № 153 було повторним, 04 червня 2024 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 189-рш «Про застосування до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг» (далі - Рішення № 189-рш).
Пунктом 3 рішення від 04.06.2024 № 189-рш встановлено факт наявності в ТДВ «СК «Екта» зобов'язань за договорами страхування.
Згідно оскаржуваного Рішення № 189-рш, під час інспекційної перевірки виявлено, що ТДВ "СК "Екта" недоформовано страхові резерви через врахування некоректного розміру середнього збитку, неврахування орієнтовного розміру збитку, який міститься в наданих страхувальниками документах, незбільшення розміру RBNS на 3% витрат на врегулювання збитків.
Інспекційна група перерахувала розмір резерву заявлених, але не виплачених збитків станом на кінець дня 30 вересня 2023 року та кінець дня 07 грудня 2023 року, що призвело до збільшення станом на кінець дня 30 вересня 2023 року нормативного обсягу активів для дотримання НПДК на 136 187,0 тис.грн, а 07 грудня 2023 року на 132 225,5 тис.грн. У зв'язку зі збільшенням розрахункового значення нормативного обсягу активів для дотримання НПДК станом на кінець дня 30 вересня 2023 року та станом на кінець дня 07 грудня 2023 року, в ТДВ «СК «Екта» виник дефіцит прийнятих активів для дотримання НПДК на зазначені вище дати.
ТДВ «СК «Екта» у листі від 20 грудня 2023 року №20122023_1 повідомило інспекційну групу Національного банку України, що дефіцит активів, визначений інспекційною групою за результатами перерахунку резервів збитків, був незначним порівняно із загальним обсягом прийнятних активів та становив 2,6% станом на 30 вересня 2023 року та 3,4% станом на 07 грудня 2023 року.
За наслідками отримання від НБУ вимог щодо виявлених у ході перевірки порушень «Страхова компанія «Екта» надсилала до НБУ ряд листів із письмовими поясненнями та інформацією, в яких вказувалось, що компанією:
1) за період з 29.06.2023 р. до 07.12.2023 р. (включно) формуються страхові резерви у достатньому розмірі, відсутні випадки порушень фінансових нормативів (лист від 08.12.2023);
2) вжито заходів з метою усунення виявлених порушень (лист від 27.12.2023);
3) зменшено резерв заявлених збитків станом на кінець дня 07.12.2023 р. та 31.12.2023 р., тому порушення НПДК на всі звітні дати усунуто (лист від 08.02.2024);
4) подано до НБУ звітність із відображенням дотримання нормативу НПДК, яка була прийнята НБУ (лист від 27.02.2024);
5) виконано та усунуто у повному обсязі виявлені під час перевірки порушення і недоліки за кожним пунктом Звіту про інспекційну перевірку, зокрема щодо НПДК (лист від 01.03.2024);
6) дотримуються обов'язкові фінансові нормативи та планується подальше збільшення прийнятних активів у силу нових вимог нормативно-правових актів НБУ, які вступили в дію з 01.01.2024 року;
7) виконано виявлені порушення та недоліки (лист від 03.04.2024);
Також, в Рішенні № 189-рш НБУ посилається на те, що «Страхова компанія «Екта» регулярно купувала, набувала (отримувала) активи, що не належать до прийнятних активів, і відповідно зменшився обсяг прийнятних активів, що мало наслідком недотримання НПДК. Зазначені обставини не підтверджуються доказами у справі.
У зв'язку з прийняттям Рішення № 189-рш, 04 червня 2024 року Правлінням Національного банку України прийнято Рішення № 190-рш «Про призначення тимчасової адміністрації у ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» та відсторонення органів управління ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» від управління» (далі - Рішення № 190-рш).
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями Правління Національного банку України від 04.06.2024 № 189-рш та від 04.06.2024 № 190-рш, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 8-1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк виконує такі функції: здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та іншими законами України.
Приписами статті 15 Закону України «Про Національний банк України» закріплено повноваження Правління Національного банку, до яких, зокрема, віднесено прийняття рішення щодо державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринках капіталу).
На час прийняття Правлінням Національного банку України оскаржуваних Рішень від 04.06.2024 № 189-рш та від 04.06.2024 № 190-рш діяв Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14.12.2021 № 1953-IX (введений в дію 01.01.2024), відповідно до частини 1 статті 2 якого, цей Закон: 1) встановлює загальні засади функціонування ринку фінансових послуг, діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, державного регулювання та нагляду за такою діяльністю, а також захисту прав клієнтів; 2) визначає правовий статус фінансових компаній та ломбардів, організаційно-правові засади їх створення, діяльності, реорганізації та припинення діяльності з надання фінансових послуг, а також повноваження Регулятора щодо державного регулювання та нагляду за такими установами
Водночас, пунктом 18 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» передбачено, що надавачі фінансових послуг, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги законодавства про регулювання діяльності з надання фінансових послуг, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. Рішення про застосування до таких осіб заходів впливу приймається Національним банком України у порядку, визначеному законодавством, що діяло на день прийняття відповідного рішення.
У період, щодо якого Національний банк України здійснював інспекційну перевірку ТДВ «СК «Екта» (29.06.2023 до 07.12.2023), діяв Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III (втратив чинність 01.01.2024).
Відповідно до пунктів 1, 3, 8-1, 10 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону:
- розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання;
- видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, визначає порядок їх видачі, зупинення, поновлення та відкликання (анулювання);
- здійснює нагляд (контроль) за додержанням небанківськими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, умов провадження діяльності з надання фінансових послуг;
- у разі порушення законодавства про фінансові послуги (крім законодавства, що регулює діяльність на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійну діяльність на фондовому ринку та діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення), нормативно-правових актів Національного банку України має право застосовувати заходи впливу та накладати адміністративні стягнення.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національний банк України має право прийняти рішення про анулювання ліцензії, виданої небанківській фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, з таких підстав: повторне порушення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензійних умов вважається вчинення протягом двох років з дня видання Національним банком України розпорядження, рішення про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке рішення (розпорядження).
У пункті 74 глави 5 розділу II Положення № 153 передбачено, що надавач фінансових послуг зобов'язаний протягом усього строку дії ліцензії дотримуватися вимог законодавства України з питань регулювання ринків небанківських фінансових послуг, виконувати вимоги цього Положення, а також виконувати вимоги, розпорядження, рішення Національного банку включаючи ті, що стосуються усунення виявлених порушень вимог, передбачених цим Положенням), надавати на вимогу Національного банку інформацію, документи і звітність у встановлений Національним банком строк.
Обов'язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика визначені Положенням № 850 (в редакції, чинній на дату вчинення порушення).
Відповідно до пункту 3 Розділу І Положення № 850, страховик зобов'язаний на будь-яку дату дотримуватись критеріїв ліквідності, прибутковості та якості активів страховика, нормативу платоспроможності та достатності капіталу, нормативу ризиковості операцій та нормативу якості активів.
Пунктом 1 розділу III Положення № 850 передбачено, що норматив платоспроможності та достатності капіталу (НПДК) - сума прийнятних активів, яка на будь-яку дату має бути не меншою нормативного обсягу активів, що визначається як більша з таких величин: З + К; З + НЗП, де З (зобов'язання) - величина довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень, що розраховується відповідно до законодавства та визначається як сумарна величина розділів ІІ-ІV пасиву балансу (Звіту про фінансовий стан), форма і склад статей якого визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868; К - величина, що дорівнює: 30 млн грн - для страховика, який здійснює або планує здійснювати види страхування інші, ніж страхування життя; 45 млн грн - для страховика, який здійснює або планує здійснювати страхування життя; НЗП - нормативний запас платоспроможності, який розраховується відповідно до законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, Правління Національного банку України прийняло рішення від 04 червня 2024 року № 189-рш «Про застосування до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Екта» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг».
У зв'язку з прийняттям вищевказаного Рішення № 189-рш, 04 червня 2024 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення від № 190-рш «Про призначення тимчасової адміністрації у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Екта» та відсторонення органів управління Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Екта» від управління».
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 04 червня 2024 року № 189-рш стало встановлення за результатами позапланової інспекційної перевірки «Страхової компанії «Екта», проведеної у період з 08.12.2023 по 25.12.2023 та станом на 08.12.2023, за період діяльності з 29.06.2023 до 07.12.2023 (включно), факту недотримання «Страховою компанією «Екта» нормативу платоспроможності та достатності капіталу (НПДК) станом на кінець дня 30 вересня 2023 року та станом на кінець дня 07 грудня 2023 року.
У зв'язку з цим, було встановлено дефіцит прийнятих активів, необхідних для забезпечення дотримання НПДК на зазначені дати, що свідчить про порушення «Страховою компанією «Екта» пункту 168 глави 15 розділу ІІ, а також абзацу першого пункту 3 розділу І та пункту 1 розділу ІІІ Положення № 850.
Як зазначено Національним банком України у рішенні від 04.06.2024 № 189-рш, порушення пункту 168 глави 15 розділу II Положення № 153 було повторним з боку ТДВ «Страхової компанії «Екта».
Тому, керуючись пунктом 6 частини першої статті 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національним банком України застосовано до страховика захід впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг згідно з переліком, визначеним у зазначеному рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою правильного вирішення справи ключовим питанням є встановлення законодавства, яке підлягає застосуванню у справі та яке було підставою для ухвалення Правлінням Національного банку України спірних рішень.
На момент проведення Національним банком України позапланової інспекційної перевірки ТДВ «СК «Екта» правовідносини у сфері надання фінансових послуг та діяльності страховика регулювалися Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-III та Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР, які були чинними у відповідний період.
Водночас, з 01.01.2024 року у сфері регулювання фінансових послуг, зокрема діяльності страхових компаній, відбулося суттєве оновлення законодавства. Із зазначеної дати вищезазначені закони втратили чинність, а натомість набрали чинності нові нормативно-правові акти, а саме: Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14.12.2021 № 1953-IX та Закон України «Про страхування» від 18.11.2021 року № 1909-ІХ.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно пункту 18 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», надавачі фінансових послуг, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги законодавства про регулювання діяльності з надання фінансових послуг, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.
Рішення про застосування до таких осіб заходів впливу приймається Національним банком України у порядку, визначеному законодавством, що діяло на день прийняття відповідного рішення.
Пунктом 19 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» визначено, що заходи впливу, застосовані Національним банком України до надавачів фінансових послуг до дня введення в дію цього Закону, застосовуються відповідно до законодавства України, що діяло на день прийняття рішення про їх застосування.
Отже, при оцінці Національним банком України дій «Страхової компанії «Екта» повинні враховуватися норми законодавства, що діяли на момент вчинення порушень.
Вищевказане підтверджується також тим, що ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг «Страховій компанії «Екта» були анульовані саме на підставі пункту 6 частини першої статті 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу, крім випадків, передбачених статтею 41 цього Закону, Національний банк України не застосовує заходи впливу за таке порушення.
Як вказали позивачі, з якими погодився суд першої інстанції, після проведення інспекційної перевірки Національним банком України та до 04 червня 2024 року (дня прийняття спірних рішень) «Страхова компанія «Екта» усунула виявлені порушення та його наслідки.
Так, під час інспекційної перевірки НБУ встановлено порушення у виборі методу розрахунку IBNR - ТДВ «СК «ЕКТА» застосовувало метод фіксованого відсотка, а не актуарний.
Разом з тим, апелянт-відповідач стверджує про порушення судом першої інстанції пункту 4 розд. V Методики формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затвердженої Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 №3104 (далі - Методика) шляхом визнання допустимою ретроспективну зміну ТДВ «СК «ЕКТА» методу розрахунку IBNR.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V вищевказаної Методики, якщо після обрання страховиком для формування резерву збитків, які виникли, але не заявлені, за видом страхування іншим, ніж обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, методу фіксованого відсотка умови, зазначені у цьому пункті, не виконуються, страховик переглядає застосування зазначеного методу на наступний календарний рік та вносить зміни до Внутрішньої політики страховика з формування технічних резервів (далі - Політика), що розробляється відповідно до цієї Методики та затверджується страховиком, з урахуванням вимог пункту 3 розділу Х цієї Методики.
Так, апелянт - НБУ зазначає, що ТДВ «СК «ЕКТА» не мало права змінювати метод розрахунку IBNR ретроспективно, станом на 30.09.2023 чи 07.12.2023, без попереднього внесення відповідних змін до Політики. На переконання апелянта, така зміна могла бути здійснена виключно шляхом внесення змін до Політики на наступний календарний рік, тобто з 2024 року.
Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, стаття 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» прямо передбачала право фінансової установи усувати виявлені НБУ порушення та їх наслідки.
З метою приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства ТДВ «СК «Екта» здійснило розрахунок IBNR всіма актуарними методами, за результатами якого підтверджено відсутність недоформування (дефіциту) показника IBNR на звітні дати.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив вказані дії ТДВ «СК «Екта» та дійшов правильного висновку, що показник IBNR за усіма актуарними методами не має дефіциту страхових резервів, що свідчить про їх достатність для виконання НПДК.
Доводи апелянта-відповідача про те, що вимога щодо дотримання НПДК має щоденний характер, порушення в минулому нібито не може бути виправлено ретроспективно, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, це твердження суперечить закріпленій у законодавстві можливості фінансової установи усунути порушення та його наслідки до застосування заходів впливу або накладення стягнення, передбаченій, зокрема, статтею 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Крім того, чинне на момент прийняття оскаржуваного рішення від 04.06.2024 № 189-рш законодавство передбачало можливість уникнення застосування заходів впливу шляхом усунення порушень.
Зокрема, частина 6 статті 48 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» передбачає аналогічну норму, відповідно до якої, регулятор не застосовує заходи впливу у разі, якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до прийняття Регулятором рішення про застосування заходу впливу, крім випадків застосування заходу впливу у вигляді штрафних санкцій за порушення, передбачені статтею 28 цього Закону.
Отже, доводи апелянта-відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Також, колегія суддів зазначає, що умовою прийняття Правлінням Національного банку України оскаржуваного рішення від 04.06.2024 № 189-рш та застосування до ТДВ «СК «Екта» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг став висновок відповідача про повторне порушення фінансовою установою ліцензійних умов, а саме, повторне (30.09.2023 та 07.12.2023) недотримання НПДК.
Отже, повторність порушення є визначальним та юридично значущим елементом для застосування Національним банком України заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій. Саме встановлення факту повторного недотримання встановлених нормативів, у даному випадку НПДК, є тією умовою, без якої НБУ не мав би правових підстав для ухвалення оскаржуваного рішення від 04.06.2024 № 189-рш. При цьому, повторність у виступає не лише кваліфікуючою ознакою порушення, а й обов'язковою передумовою застосування такого заходу впливу.
Так, апелянт-відповідач посилається на приписи пункту 19 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та зазначає, що повторність має визначитися за законодавством, чинним на час прийняття оскаржуваного рішення від 04.06.2024 № 189-рш, а саме, згідно пункту 4 частини 2 статті 123 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 року № 1909-ІХ .
Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 123 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 року № 1909-ІХ, регулятор має право прийняти рішення про відкликання ліцензії у разі наявності хоча б однієї з таких підстав: повторне порушення страховиком вимог, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг. Повторним вважається порушення, вчинене протягом двох років з дня прийняття Регулятором рішення про застосування заходу впливу про порушення страховиком вимог, щодо яких було застосовано такий захід впливу.
В першу чергу слід зауважити, що Рішення № 189-рш прийнято не на підставі ст. 123 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 року № 1909-ІХ, а на підставі статті 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Крім того, підстави анулювання ліцензії за п. 4 ч. 2 ст. 123 Закону України «Про страхування» та за п. 6 ч. 1 ст. 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не є аналогічними, адже, зазначені норми визначають різні умови повторності:
- за приписами п. 6 ч. 1 ст. 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», повторним вважається порушення, вчинене протягом двох років з дня видання Національним банком України рішення про усунення порушень ліцензійних умов;
- за положеннями п. 4 ч. 2 ст. 123 Закону України «Про страхування», повторним вважається порушення, вчинене протягом двох років з дня прийняття Національним банком України рішення про застосування заходу впливу про порушення страховиком вимог, щодо яких застосовано такий захід впливу.
Таким чином, за статтею 38-1 відлік дворічного строку пов'язується з рішенням про усунення порушень, тоді як за статтею 123 - з рішенням про застосування заходу впливу.
При цьому, на переконання колегії суддів, помилковим є посилання апелянта-відповідача на приписи п. 19 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», оскільки, повторність порушення не є процедурною підставою для прийняття рішення регулятором, а становить частину кваліфікації самого правопорушення.
Тобто, повторність є характеристикою правопорушення, а не процесу накладення стягнення, а тому, вона підлягає кваліфікації за нормами, що діяли на час відповідних дій.
Також, слід зазначити, що юридична визначеність, як елемент верховенства права, передбачає стабільність правового регулювання та можливість особи передбачити наслідки своєї поведінки.
Суб'єкт фінансового ринку повинен мати можливість оцінити, чи утворить його дія повторне порушення, виходячи з чинних на той час законодавчих вимог. Водночас, застосування нових, змінених або уточнених положень щодо повторності до правовідносин, що мали місце до таких змін, створює ситуацію правової невизначеності та суперечить принципу передбачуваності правових наслідків.
Введення нових критеріїв повторності або зміна існуючих після вчинення порушення обтяжує відповідальність суб'єкта, а отже, їх застосування до подій, що відбулися до набрання чинності нових норм, є неприпустимим та прямо порушує вимоги статті 58 Конституції України.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що посилання Національного банку України на п. 4 ч. 2 ст. 123 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 року № 1909-ІХ є необгрунтованим.
Крім того, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, конструкція статті 66 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 року № 1909-ІХ побудована таким чином, що її застосування можливе виключно у разі анулювання ліценцій на підставі п. 4 ч. 2 ст. 123 цього Закону. Однак, ліцензії «Страхової компанії «Екта» на провадження діяльності з надання фінансових послуг анульовано, згідно п. 6 ч. 1 ст. 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Щокін проти України», в разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що інспекційна група НБУ встановила, що фінансовий стан компанії не несе загрози інтересам кредиторів та не має негативного впливу на забезпечення її діяльності. А низькоризиковий вид страхування забезпечує постійний позитивний грошовий потік, що дозволяє «Страховій компанії «Екта» дотримуватись нормативів. Будь-які негативні наслідки є лише припущенням, що не підтверджується доказами у справі.
Посилання апелянта-відповідача на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 320/8669/23 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.
Так, правовідносини у справі, що розглядається №320/47488/24 не є подібними до тих, що мали місце у справі № 320/8669/23, з огляду на наступне.
У справі № 320/8669/23 ліцензії страховика відкликано на підставі п. 8 ч. 1 ст. 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Ця норма передбачала, що підставою для відкликання ліцензій є виявлення НБУ факту здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів.
Верховний Суд у справі № 320/8669/23 зазначив, що спірним є питання, чи можуть виявлені НБУ порушення вважатися такими, що містять ознаки ризикової діяльності та чи можуть вони бути підставою анулювання ліцензії страховика.
Водночас, у даній справі № 320/47488/24 захід впливу застосовано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - за повторне порушення ліцензійних умов.
Національний банк України не досліджував по суті та не виявляв факти здійснення ТДВ «СК «Екта» ризикової діяльності, що загрожувала інтересам вкладників чи інших кредиторів, не застосовував захід впливу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, підстави відкликання ліцензій у справах № 320/8669/23 та №320/47488/24 є різними, а самі справи не є подібними.
З приводу посилання апелянта-відповідача на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладені у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 910/7980/24 за позовом Національного банку України до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Екта», слід зазначити наступне.
Правовідносини у справі № 910/7980/24 є похідними від правовідносин у даній справі №320/47488/24, оскільки, в межах справи № 910/7980/24 НБУ подав позовну заяву про ліквідацію ТДВ «СК «Екта» на підставі Рішення № 189-рш, яке оскаржується у даній справі.
При цьому, справи № 910/7980/24 та № 320/47488/24 мають різний характер правовідносин, адже, справа № 910/7980/24 розглядається в порядку господарського судочинства, спірні правовідносини мають господарський, приватно-правовий характер. Натомість, справа № 320/47488/24 розглядається в порядку адміністративного судочинства і належить до категорії справ, що виникають з публічно-правових відносин.
Отже, вищевказані справи сстосуються різних правовідносин - приватно-правових та публічно-правових.
Також, слід зазначити, що Верховний Суд у справі № 910/7980/24 встановив, що застосування заходу впливу на підставі п. 2 - 13, 5 ч. 2 ст. 123 Закону про страхування є підставою для звернення НБУ до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика.
Водночас у справі № 320/47488/24 предметом спору є правомірність застосування до ТДВ «СК «Екта» заходу впливу - прийняття Рішення № 189-рш, а не встановлення підстав для звернення НБУ з позовом про ліквідацію.
З огляду на викладене, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/7980/24, на які посилається апелянт-відповідач, не підлягають врахуванню при розгляді даної справи № 320/47488/24.
Колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта-відповідача на дискреційні повноваження Національного банку України, однак, зазначає, що такі повноваження відповідач має здійснювати виключно у відповідності до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, як встановлено вище, відповідачем не доведено правомірності вчинених ним дій щодо прийняття оскаржуваного рішення від 04.06.2024 № 189-рш.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність Рішення Правління Національного банку України від 04.06.2024 № 189-рш «Про застосування до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕКТА» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг» та наявність підстав для його скасування.
Щодо задоволення інших позовних вимог, апеляційна скарга відповідача доводів не містить, а тому, вони правомірно задоволені судом першої інстанції, як похідні.
З приводу доводів апелянта-позивача про те, що судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні клопотання позивачів про долучення до матеріалів справи доказу - Висновку експерта № 1041/80901 від 27.12.2024, слід зазначити наступне.
Так, відмовляючи у залученні висновку експерта, як доказу у справі, суд першої інстанції вказав, що згаданий висновок був підготований без надання обґрунтування позивачем необхідності проведення судової експертизи в позасудовому порядку та без можливості дотримання порядку погодження питань експерту зі всіма учасниками судової справи, що нівелює повноту та об'єктивність такого висновку.
Окрім того, на переконання суду першої інстанції, питання, поставлені позивачем експерту містять звернення щодо оцінки документів, як доказів, щодо певних обставин справи, що є за своєю суттю правовою оцінкою і виключною компетенцією суду.
Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що, згідно ч. 2 ст. 101 КАС України, предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Разом з тим, апелянт-позивач вважає, що лише після долучення висновку експерта до матеріалів справи суд першої інстанції міг переходити до його оцінки, згідно зі ст. 90 КАС України.
Таким чином, на переконання апелянта-позивача, після отримання клопотання про долучення доказу суд першої інстанції мав розглянути питання щодо прийняття висновку експерта до розгляду, а не здійснювати його оцінку.
Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта-позивача необґрунтованими, оскільки, оскаржуване рішення судом першої інстанції прийняте в порядку письмового провадження. Тобто, клопотання позивачів про долучення до матеріалів справи висновку експерта вирішувалося судом першої інстанції безпосередньо під час ухвалення оскаржуваного судового рішення та у межах розгляду справи по суті, тому, суд першої інстанції здійснював загальну оцінку висновку експерта, в тому числі, на предмет його допустимості та належності.
Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Національного банку України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Василенко Я.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 20.11.2025 р.