Справа № 640/16664/22
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого-судді Чаку Є.В. та суддів Сорочка Є.О., Коротких А.Ю., дослідивши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Акліма" до Головного управління ДПС у м. Києві, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року залишив без руху апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що апелянтом несплачено судовий збір та пропущено строк на апеляційне оскарження.
Скаржником було подано до суду клопотання, в якому останній просив продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Клопотання про продовження строку для усунення недоліків обґрунтоване неможливістю у встановлений судом строк сплатити судовий збір.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року продовжено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк на усунення недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року по даній справі, на десять днів від дня отримання копії даної ухвали.
13 листопада 2025 року від апелянта на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору. Крім того апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення такої сплати.
Отже, підстави, які визначені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", не передбачають умов для звільнення або відстрочення сплати судового збору суб'єктам владних повноважень.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Колегія суддів зазначає, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Запровадження воєнного стану також не може бути підставою для безумовного відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору .
Щодо клопотання про продовження строку на усунення недоліків, колегія суддів зазначає, що скаржник не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню ухвали суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по цій справі, а також скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору у справі №640/16664/22.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Стосовно клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що апелянт навів ті ж самі підстави, які вже вказувались податковим органом при зверненні до апеляційного суду та були визнані неповажними, про що зазначено й в ухвалі суду апеляційної інстанції, якою апеляційна скарга залишалась без руху.
Колегія суддів зазначає, що залишаючи без руху апеляційну скаргу, судом було звернуто увагу апелянта на необхідність надання доказів на підтвердження обставин на які він посилається, а саме відсутність коштів на сплату судового збору; доказів вчинення постійних та послідовних дій, які б підтверджували намір апелянта щодо виконання вимог суду та вимог КАС України в частині надання доказів сплати судового збору.
Апелянтом вказаних доказів до суду надано не було.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
А тому, такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги у зв'язку з поверненням апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
В даному випадку будь-яких доказів на підтвердження того, що апелянтом протягом чотирьох місяців з дати прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції вживались дії щодо сплати судового збору надано не було.
Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Колегія суддів вважає, що в цьому випадку саме по собі швидке подання ДПС апеляційної скарги вдруге не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки протягом цього часу поведінку відповідача не можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для виконання свої процесуальних обов'язків. Бездіяльність посадових осіб ДПС в частині виконання вимог ухвали про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги, а також ненадання жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання обов'язку по сплаті судового збору протягом більше чотирьох місяців з дня отримання копії рішення суду першої інстанції свідчить саме на користь висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №540/493/19, від 10.06.2021 у справі № 320/2061/20.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на те, що станом на 19 листопада 2025 року скаржник не виконав всіх недоліків апеляційної скарги, а саме не подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та доказів на підтвердження своїх обгрунтувань, а також не сплатив судовий збір, колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 299, 325, 328 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Акліма" до Головного управління ДПС у м. Києві, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.В. Чаку
Судді Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких