Справа № 320/51461/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії без обмеження її максимальним розміром; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 21.03.2024 без обмеження максимальним розміром та виплатити недоотриману суму пенсії, з урахуванням виплачених сум. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 09 квітня 2025 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що отримує пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до Закону №796-ХІІ з 16.11.2011. Обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом №3668-VI, тобто після 01.10.2011, та Законом №911-VIII, тобто після 01.01.2016, та Законом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017. Позивач зазначив, що оскільки йому пенсія була призначена 16.11.2021 тобто до 01.01.2016 та враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024, дії Пенсійного фонду щодо нарахування пенсії з обмеженням максимальним розміром є протиправними.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону №1058, з урахуванням положень п. «а» ст. 13 Закону №1788 за списком №1 (робота на ЧАЕС після 01.01.1991).
Позивач є постраждалою особою з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3).
З 21.03.2024 Пенсійний орган провів індексацію пенсії позивача, внаслідок якої розмір пенсійної виплати склав 26396,41 грн, тоді як до виплати призначена пенсія у розмірі 23610,00 грн.
Позивач звернувся до ГУПФ України у Київській області із заявою про виплату пенсії без обмеження її максимального розміру.
Листом відповідач відмовив у перерахунку та виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром та вказав, що підстави для перерахунку пенсії після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 - відсутні.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Отже, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 9 Закону № 796-ХІІ визначено осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї. Такими особами є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Так, відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом дванадцятим частини третьої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону. При цьому, згідно абзацу першого частини першої статті 57 Закону №796-ХІІ визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
Аналіз статті 55 Закону № 796-ХІІ дає підстави для висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону №1058-IV.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 580/3792/23.
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2021 позивачу призначено пенсію пенсію за віком відповідно до положень Закону №1058, з урахуванням положень п. «а» ст. 13 Закону №1788 за списком №1 (робота на ЧАЕС після 01.01.1991).
Докази, які б підтверджували факт отримання та призначення позивачу пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ, у матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI. Згідно зі статтею 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення виплати пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом №3668-VI внесено зміни, зокрема, до Закону №1058-ІV та частину третю статті 27 Закону №1058-ІV викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI та частина третя статті 27 Закону №1058-ІV неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Отже, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована, виплачується) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №1058-ІV, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого призначення (перерахунку).
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23, від 28 лютого 2024 року у справі №240/20830/21 та від 24 квітня 2024 року у справі №580/365/20. Оскільки розмір пенсії позивача після його перерахунку перевищив максимальний розмір пенсії, встановлений частиною третьою статті 27 Закону №1058-ІV та частини першої статті 2 Закону №3668-VI, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є правомірними, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2019 у справі №360/1428/17, згідно з якими дія положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії не застосовується до пенсій, які призначені до 1 січня 2016 року, оскільки Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 дійшла висновку про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №360/1428/17.
Зокрема, відступаючи від зазначеного висновку, Верховний Суд зауважив, що у справах № 360/1428/17 та № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону № 911-VIII і Закону №3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.
Обґрунтовуючи зроблений висновок, Верховний Суд зауважив, що Закон № 911-VIII за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн. до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В свою чергу, частина 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, на підставі якої здійснюється нарахування та виплата пенсії позивачам у № 580/234/19 та у справі №360/1428/17, викладена в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року (основний закон), яким і було встановлено обмеження максимального розміру пенсії, із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року.
Закон України 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Разом з тим, дана норма стосується призначення пенсій, а не їх перерахунку.
Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI.». Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких