Справа № 320/53246/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не проведення службового розслідування з метою підтвердження або спростування фактів отримання мінно-вибухової травми 21.07.2022 молодшим сержантом ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування з метою підтвердження або спростування фактів отримання мінно-вибухової травми 21.07.2022 молодшим сержантом ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не складання та не направлення до закладу охорони здоров'я довідки про обставини отримання 21.07.2022 ОСОБА_1 поранення (травми) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скласти довідку про обставини отримання 21.07.2022 ОСОБА_1 поранення (травми) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 22 квітня 2025 року відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивачки подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги представник позивачки зазначила, що вперше ОСОБА_1 дізналась про проведення службового розслідування стосовно отримання нею поранення при ознайомленні з відзивом відповідача. Апелянт зазначила, що відповідачем не дотримано вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності проведення службового розслідування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин була молодшим сержантом та перебувала у складі військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2023 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" зобов?язано командира військової частини НОМЕР_1 в термін до 30.09.2023 провести службове розслідування з метою підтвердження/спростування можливого поранення молодшого сержанта ОСОБА_1 на підставі виписки амбулаторного (стаціонарного) хворого №9076 від 19.08.2022 року Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2023 року №523 "Про призначення службового розслідування згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 ", комісією проведено службове розслідування з метою підтвердження/спростування можливого поранення молодшого сержанта ОСОБА_1 на підставі виписки амбулаторного (стаціонарного) хворого №9076 від 19.08.2022 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.
Під час службового розслідування встановлено наступні обставини:
- у виписці амбулаторного (стаціонарного) хворого №9076 від 19.08.2022 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону зазначено, що пацієнтка (з її слів) отримала травму 21.07.2022 близько 23.00 внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Черкаська Лозова, Харківської області. В дальшому повторну травму отримала 28.07.2022 внаслідок ворожого танкового обстрілу біля населеного пункту Прудянка. 28.07.2022 була евакуйована та госпіталізована до КНП Харківської області "ОКЛ" до нейрохірургічного відділення;15.08.2022 була госпіталізована до ВМКЦ ПнР у відділення отоларингології.
- в журналі бойових дій ВЧ НОМЕР_1 , 21.07.2022 о 22.05 зафіксовано обстріл району селища Черкаська Лозова (Харківська область), з САУ 122 мм - 2 снаряди. Пошкоджено будівлі. Випадків поранення та травмування особового складу під час події в ЖБД не зафіксовано. Рапорту від командиру підрозділу про санітарні втрати та втрати майна не надходило. Військовослужбовці, які вказаний час знаходились, на пункті постійної дислокації підрозділу в АДРЕСА_1 , та станом на момент проведення розслідування проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 заперечують факт отримання травм і поранень будь-якими особами з числа особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- лейтенант ОСОБА_2 пояснив, що 21.07.2022 він перебував в пункті дислокації в АДРЕСА_1 . Разом з ним знаходились військовослужбовці молодший лейтенант ОСОБА_3 , старший солдат ОСОБА_4 , сержант ОСОБА_5 . Близько 22.06 год. 21.07.2022 розпочався артилерійський обстріл і перший снаряд вибухнув на відстані 50 метрів від будівлі, де вони знаходились. Лейтенант ОСОБА_2 і зазначені вище військовослужбовці швидко спустились в підвал того ж самого будинку. Вхід в підвал знаходився безпосередньо в будинку, біля якого перебували військовослужбовці. Після того, як він та інші спустились до підвалу, вони побачили там молодшого сержанта ОСОБА_6 , та інших військовослужбовців. Приблизно 22.12 21.07.2022 він почув другий вибух на відстані приблизно 30 метрів від розташування. Через 30 хвилин весь особовий склад, що перебував в підвалі вийшов із укриття. Після обстрілу молодший сержант ОСОБА_6 на погіршення стану здоров?я не скаржилась;
- молодший сержант ОСОБА_4 у поясненнях зазначила, що після падіння снарядів на територію всі військовослужбовці прослідували в підвал будинку, де на той момент уже знаходилась ОСОБА_7 . Ні в той вечір, ні в наступні дні жодних скарг на погіршення здоров?я пов?язаних із цим інцидентом від молодшого сержанта ОСОБА_6 не надходило. Вона продовжувала виконувати покладені на неї обов'язки медика взводу. У зв?язку із покладеними обов?язками медика ОСОБА_6 інколи відлучалась - з її слів на склад та до волонтерів - отримати необхідне підрозділу медичне забезпечення, а також в госпіталь до поранених до м. Харків. Проте більшість часу молодший сержант ОСОБА_6 перебувала на ІПД підрозділу в АДРЕСА_1 . В тому числі в період з 28.07.22 по 04.08.22 вона жила і ночувала на ПІД;
- в журналі бойових дій ВЧ НОМЕР_1 від 28.07.2022 відсутні записи щодо виконання бойових завдань військовослужбовцями військової частини в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , окремі бойові розпорядження щодо дислокації підрозділів у зазначеному районі відсутні. Фактів отримання травм і поранень будь-якими особами з числа особового складу ВЧ НОМЕР_1 не зафіксовано.
- в журналі бойових дій ВЧ НОМЕР_1 за весь період участі частини в бойових діях у 2022 році відсутні записи про отримання мінно-вибухової травми чи іншої травмипоранення ОСОБА_6
- у рапорті начальника групи персоналу ВЧ НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 від 10.08.2023 зазначено, що молодший сержант ОСОБА_6 зверталась до командира військової частини з наступними рапортами: 26.11.2022 вx.№2656 за направленням на реабілітацію; 26.11.2022 вx.№2660 за направленням на проходження ВЛК; 01.12.2022 вx.№2779 за направленням на консультацію до Інституту нейрохірургії; 01.01.2023 вx.№ 12 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; 01.01.2023 вх. №14 про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.
Зазначені рапорти були задоволені командуванням військової частини. Звернень щодо проведення розслідувань стосовно отримання поранень, травм (контузій) від молодшого сержанта ОСОБА_6 не надходило.
Комісія зазначила, що викладене вище, може свідчити, що ОСОБА_6 переховувала факт лікування в медичних закладах за фактом отримання нею МВТ під час несення служби.
Під час розслідування в діях службових осіб військової частини НОМЕР_1 будь-які правопорушення встановлені не були.
За результатами проведення службового розслідування Комісією складено акт службового розслідування від 22.10.2023 № 5944, в якому зазначено:
1. службове розслідування вважати закінченим.
2. встановити відсутність обставин та подій, за яких молодший сержант ОСОБА_6 з її слів отримала травмування 21.07.2022 та 28.07.2022.
3. встановити відсутність підтверджень можливого поранення (травмування) молодшого сержанта ОСОБА_6 на підставі виписки амбулаторного (стаціонарного) хворого №9076 від 19.08.2022 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.
23.10.2023 відповідачем прийнято наказ № 540 про результати службового розслідування стосовно отримання вибухової травми ОСОБА_1 , яким наказано вважати, що службовим розслідуванням не встановлено фактів отримання вибухової травми молодшим сержантом ОСОБА_6 , зафіксованих у виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9076 від 19.08.2022 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, а саме: 21.07.2022 та 28.07.2022.
Позивачка вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не проведення службового розслідування з метою підтвердження або спростування фактів отримання мінно-вибухової травми 21.07.2022 молодшим сержантом ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до статті 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Сил України затверджений наказом Міністерства Оборони України від 21 листопада 2017 року №608.
Вказаним Порядком визначено підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України.
Пунктом 5 розділу ''І. Загальні положення'' Порядку №608 встановлено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360.
Відповідно до пункту 15 розділу ''ІІІ. Порядок проведення службового розслідування'' Порядку №608 одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.
Згідно пункту 1 розділу ''V. Оформлення результатів службового розслідування'' Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У пункті 6 розділу ''V. Оформлення результатів службового розслідування'' Порядку №608 вказано, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
У спірному випадку встановлено, що відповідачем було призначено та проведено службове розслідування, за висновками якого не встановлено фактів отримання вибухової травми молодшим сержантом ОСОБА_6 , зафіксованих у виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9076 від 19.08.2022 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, а саме: 21.07.2022 та 28.07.2022.
Результати службового розслідування затверджені наказом від 23.10.2023 № 540.
Колегія суддів зазначає, що на теперішній час висновки службового розслідування є чинними, наказ від 23.10.2023 № 540, як акт індивідуально-правової дії, позивачем в установленому порядку оскаржено не було.
Колегія суддів наголошує, що нормативно правові акти, які регулюють порядок проведення службового розслідування, не передбачають можливості проведення повторного службового розслідування, якщо висновки первісного службового розслідування та відповідний наказ, яким такі висновки затверджені, не були оскаржені у встановленому порядку.
Таким чином, оскільки предмет спору у цій справі не стосується оскарження результатів проведеного службового розслідування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Доводи позивача про необ'єктивність проведеного службового розслідування, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, з огляду на те, що під час проведення службового розслідування враховувалась інформація, що містилась у скарзі адвоката Тимошенко Н.М., яка була подана в інтересах ОСОБА_7 .
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивачки про те, що особи які надавали пояснення ( ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 ), не знайомі їй та не перебували на момент обстрілу разом з нею в приміщенні, яке потрапило під обстріл, а отже не можуть свідчити стосовно обставин її поранень, а також відсутність у матеріалах службового розслідування пояснень ОСОБА_10 , суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки обґрунтованість висновків службового розслідування, у тому числі і з огляду на обставини про які зазначає позивач, може бути предметом судового контролю у випадку звернення позивача з відповідним позовом про оскарження таких результатів.
Доводи апелянта проте, що вперше ОСОБА_1 дізналась про проведення службового розслідування стосовно отримання нею поранення при ознайомленні з відзивом відповідача, спростовуються зазначеними нею самою у позовній заяві відомостями про наміри ознайомитися з матеріалами службового розслідування. Зокрема ОСОБА_1 зазначила, що зверталась до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 та начальника відділення розслідування військової частини ОСОБА_12 , у задоволенні її прохання, як стверджує позивач, було відмовлено.
Враховуючи наведені обставини у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких