П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 489/6260/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 17 жовтня 2025 року (суддя Микульшина Г.А., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 17.10.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
07.08.2025 до Інгульського районного суду міста Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5589050 від 28.08.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 17 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5589050 від 28.08.2025 та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122КУпАП.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування поданої скарги апелянтом зазначається, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення, складена уповноваженою особою поліції, сама по собі є належним та допустимим доказом у справі. У постанові чітко зафіксовано: дату, час і місце події; марку транспортного засобу Skoda Octavia, особу, яка ним керувала, конкретні порушення Правил дорожнього руху, посилання на статті КУпАП, за якими накладено стягнення. Постанова складена відповідно до ст. 283 - 284 КУпАП, підписана посадовою особою та правопорушником, а тому має належну доказову силу. Будь-яких доказів, які б спростовували викладені в ній фактичні дані, позивачем не подано.
На думку апелянта, спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена правомірно за вчинення адміністративного правопорушення, підтвердженого відеофіксацією, яка містить обставини допущеного позивачем правопорушення, а тому вказаний доказ є належним та допустимим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо розбіжностей міста вчинення позивачем адміністративного правопорушення (дорога Н-11, 258 км) та міста фіксації швидкості транспортного засобу позивача (Н-11, 313 км) апелянт зазначив, оскільки порушення збіглося у часі з оголошенням повітряної тривоги тому, ймовірно, було зумовлене впливом радіоелектронних засобів протиповітряної оборони, які тимчасово обмежили стабільність прийому супутникового сигналу в окремих регіонах. Такі заходи є стандартною складовою системи національної безпеки та можуть впливати на роботу цивільних систем зв'язку й навігації. При цьому апелянт вважає, що недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до частини п'ятої статті 286 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії Ні ІА №5326944 від 27.07.2025, ОСОБА_1 , керуючи транспортним Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 27.07.2025 о 12:19, дорога Н-11 258 км, рухався зі швидкістю 82 км/ год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год", чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 32 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС 008348, зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 474689, чим порушив п. 12.9.6 ПДР України (а.с. 4-6).
Вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гри.
Відповідно до рішення від 14.08.2025 щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 5326944 від 27.07.2025 начальником управління патрульної поліції в Миколаївській області Човпан О.Ю. постанову ЕНА № 5326944 від 27.07.2025, винесену поліцейським 1 роти 1 батальйону УПП в Миколаївській області молодшим лейтенантом поліції Тихоновим О.Ю. - скасовано, матеріали справи гр. ОСОБА_1 направлено на новий розгляд. При цьому в якості підстави для скасування постанови зазначено, що зі змісту постанови ЕНА № 5326944 за ч. 1 ст. 122 КУпАП встановленого час вчинення правопорушення в ній визначено як 12:19 год., хоча згідно відео з приладу TruCam ТС 008348 швидкість 82 км/год. автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була зафіксована о 12:08 год. (а.с. 77-78).
В подальшому, 28.08.2025 поліцейським 1 взводу 1 роти 1 бат. УПП в Миколаївській області Тихоновим О.Ю. було винесено постанову серії ЕНА №5589050, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 27.07.2025 о 12:08 год. на дорозі П-1 1 258 км. рухався зі швидкістю 82 км/год в зоні дії дорожнього знаку3.29 "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год", чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 32 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС 008348, зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 474889, 474545, чим порушив п. 12.9.6 ГІДР України (а.с. 83, зворотня сторона).
Вважаючи зазначену постанову серії ЕНА №5589050 від 28.08.2025 протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про її скасування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює Закон України "Про дорожній руху".
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною першою статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отож, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
При чому, в Україні діє презумпція невинуватості, яка означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірній постанові місце вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено "дорога Н-11, 258 км".
Натомість, з наданих до відзиву письмових доказів (фотознімок з приладу ТруСам 008348 з результатами фіксації руху транспортного засобу Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) вбачається, що фіксація швидкості даного транспортного засобу відбулась в іншому місті, а саме "Н-11, 313 км", що підтверджується також іншими фотознімками, на яких зображений знак з обмеженням швидкості руху та покажчик, що засвідчує його розташування "314 км".
Зазначені розбіжності щодо визначення місця начебто вчинення позивачем адміністративного правопорушення (55 км) є суттєвими та не дозволяють суду достовірно встановити, де саме було вчинене інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, та чи встановлене на даній ділянці руху обмеження швидкості, яке саме, тощо.
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірної постанови про адміністративне правопорушення є правильним.
Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає безпідставні доводи апеляційної скарги, що розбіжностей міста вчинення позивачем адміністративного правопорушення (дорога Н-11, 258 км) та міста фіксації швидкості транспортного засобу позивача (Н-11, 313 км) ймовірно зумовлене впливом радіоелектронних засобів протиповітряної оборони, оскільки, по-перше, зазначене не підтверджено жодним доказом.
По-друге, як вже зазначалося вище, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Пунктом першим частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 17 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя К.В.Кравченко
Суддя Ю.В.Осіпов