П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25076/25
Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В.
Дата і місце ухвалення 08.09.2025р., м.Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенко О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі №420/25076/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення від 11.04.2025 № Е1881493 (яке зареєстроване в автоматичному режимі 11.04.2025 за № 12116 у відділі поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області) про вчинення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКІ: НОМЕР_1 ) адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста (мобільного застосунку "РЕЗЕРВ+") інформації про вчинення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками Національної поліції до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області (у разі потреби до інших органів Національної поліції), повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 (та іншого чинного законодавства України);
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста (мобільного застосунку "РЕЗЕРВ+") інформацію про вчинення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками Національної поліції до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;
зобов?язати відділ поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ: 41413343) виключити з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», інших баз Національної поліції інформацію (яка була внесена на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.04.2025 №Е1881493, та інших звернень) про вчинення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками Національної поліції до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року адміністративну справу № 420/25076/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - передано за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що предметом позову в даному випадку є оскарження позивачем заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому згідно вимог ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 286 КАС України розгляд даної справи віднесений до компетенції місцевого загального суду, як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Апелянт вважає, що предметом даної справи є публічно-правовий спір із суб'єктами владних повноважень.
В апеляційній скарзі також зазначено, що зі змісту ст. 286 КАС України вбачається, що ця норма закону регулює порядок оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та визначає повноваження місцевого суду за результатом розгляду такої справи, водночас, дана стаття не містить варіантів рішення суду, на випадок оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З огляду на зазначене апелянт вважає, що місцевий суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті позовних вимог апелянта, адже згідно ст. 286 КУпАП не має на це передбаченого статтею варіанта рішення.
Також апелянт зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази наявності адміністративної справи, або прийняття суб'єктом владних повноважень рішення у справі про адміністративне правопорушення стосовно апелянта.
В апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що заходи забезпечення провадження у справі про адміністративні правопорушення чітко регламентовані ст. 260 КУпАП, і їх перелік є вичерпним, водночас оскаржувані апелянтом дії суб'єкта владних повноважень (зокрема щодо направлення звернення про розшук, адміністративне затримання/доставку апелянта, розміщення інформації про порушення апелянтом законодавства у державних реєстрах) до перелічених заходів не відносяться, а тому в силу ст. 260 КУпАП такими заходами вважатися не можуть.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Крім того апелянт звернув увагу суду, що на виконання укладеного договору про надання правничої (правової) допомоги він несе судові витрати з оплати гонорару за надання правничої допомоги, у підтвердження чого надав копії перерахування відповідних коштів, зазначивши при цьому, що обсяг допомоги, розмір та порядок сплати гонорару зазначено у самому договорі.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень ст. 311 та 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Направляючи адміністративну справу за підсудністю до місцевого загального адміністративного суду, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, пов'язані з безпосереднім виявленням відповідачем ознак порушення позивачем правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), тобто ознак вчинення адміністративного правопорушення, а дії відповідача щодо направлення звернення до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про здійснення доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що мало наслідком внесення до відповідних баз даних відомостей про розшук позивача, є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.
На думку суду, встановлення обставин правомірності чи протиправності дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку вимагає, в першу чергу, надання оцінки висновкам відповідача про наявність ознак скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що виразилось у недотриманні позивачем встановлених чинним законодавством правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, і, як наслідок, наявності підстав для вжиття відповідних заходів для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції посилався на те, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що адміністративним судам підсудні справи не лише з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, факт наявності/відсутності рішення (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд вважав, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування (зокрема щодо відсутності фактів порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; сплив строків притягнення його до адміністративної відповідальності) свідчать про те, що предметом позову у цій справі є дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з виявленням ним обставин порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому такі справи належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, з огляду на висновок про те, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд даної справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої він може впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Таким чином, з огляду на положення п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України ІНФОРМАЦІЯ_4 , як орган військового управління, є суб'єктом владних повноважень.
В даному випадку позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій, а також дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста інформації про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій.
Похідними від цих основних вимог є вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області (у разі потреби до інших органів Національної поліції), повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 та зобов'язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста інформацію про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій.
Крім того позивачем була заявлена позовна вимога до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області, а саме вимога зобов'язати відповідача виключити з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», інших баз Національної поліції інформацію (яка була внесена на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.04.2025 №Е1881493, та інших звернень) про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій.
Зі змісту позовних вимог слідує, що протиправні, на думку позивача, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 призвели до порушення прав та інтересів позивача та стали підставою для вчинення і іншим відповідачем у справі - відділом поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області дій, з якими не погоджується позивач, та які створили для нього негативні наслідки.
Таким чином зі змісту позовних вимог та суб'єктного складу учасників справи вбачається, що в даному випадку позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області, саме як суб'єктів владних повноважень.
Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне:
Статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналогічні положення містить пункт 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, згідно з яким керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_5 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також пунктом 16 зазначеного Порядку № 560 передбачено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації) організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Крім того забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки; повідомляють районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення протягом 30 календарних днів до такого центру осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_4 наділений правом на звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в силу Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який встановлює, зокрема, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
З огляду на це на підставі закону територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені певними повноваженнями, необхідними для виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.
Крім того згідно положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, є органами ведення Реєстру (частина 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються, оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, та направлені на захист порушеного саме в публічно-правових відносинах права позивача, тому розгляд таких вимог повинен здійснюватися окружним адміністративним судом.
При цьому із заявленої до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Одеській області, позовної вимоги вбачається, що в даному випадку позивачем не оскаржуються дії цього відповідача, які б були пов'язані з притягненням його до адміністративної відповідальності. Пред'явлена позовна вимога стосується виключення певних відомостей щодо позивача з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», інших баз Національної поліції, ведення яких належить до управлінських функцій відповідача як суб'єкта владних повноважень, а тому така позовна вимога також підлягає розгляду окружним адміністративним судом.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 пов'язані з безпосереднім виявленням відповідачем ознак порушення позивачем правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), тобто ознак вчинення адміністративного правопорушення, і дії цього відповідача щодо направлення звернення до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про здійснення доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що мало наслідком внесення до відповідних баз даних відомостей про розшук позивача, є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, а тому предметом позову у цій справі є саме дії суб'єкта владних повноважень, направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне:
Перелік заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення наведений у ст. 260 КУпАП.
Так, згідно ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином адміністративне затримання особи є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, який вживається з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, а також з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.
Статтею 267 КУпАП передбачено право оскарження, в тому числі до суду, заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, до яких відноситься і затримання особи.
Вказане свідчить про те, що дії по вжиттю заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення можуть бути оскаржені і такі дії суб'єктів владних повноважень стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому підлягають розгляду місцевими загальними судами як адміністративними в порядку ст. 286 КАС України.
Однак в даному випадку позивачем не оскаржуються дії суб'єктів владних повноважень по вжиттю заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 260 КУпАП.
Також слід зазначити, що відповідно до положень статті 235 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
При цьому, згідно ст. 258 КУпАП, визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 цього Кодексу не складається.
Так, відповідно до частин 6 та 7 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підтвердних документів про отримання особою виклику.
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.
Таким чином, присутність особи (зокрема військовозобов'язаного) при складанні уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП протоколу у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, не завжди є обов'язковою та не завжди можливість складення протоколу відносно особи потребує вжиття заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 260 КУпАП.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачені умови, за яких територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають право не складати протокол у справі про адміністративне правопорушення, а одразу виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Такою умовою є, зокрема, направлення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виклику особі, наявність у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику та неявка такої особи до ТЦК та СП без поважних причин.
За такого затримання та доставлення особи, яка порушує військовий облік чи інші вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до ТЦК та СП не є обов'язковим для складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення та відсутність такої особи не перешкоджає можливості притягнення її уповноваженими особами ТЦК та СП до адміністративної відповідальності, шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів поліції з вимогою адміністративного затримання/доставки ОСОБА_1 до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій, а також щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій, не можуть вважатись заходами забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення та, відповідно, діями суб'єкта владних повноважень, які стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин підстави для висновку про те, що дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному в порядку ст. 286 КАС України відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність направлення даної справи за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наслідком апеляційного перегляду справи колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає встановленим у статті 242 КАС України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки постановлена судом першої інстанції з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому, на підставі ст. 320 КАС України, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 р. підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Що стосується вимоги апелянта про стягнення з відповідачів всіх судових витрат, понесених ним у зв'язку з розглядом даної справи, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 КАС України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При цьому, як зазначалось вище, відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За положеннями ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 року у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Таким чином, за положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, саме під час закінчення судового провадження у справі суд, який ухвалює судове рішення, здійснює розподіл судових витрат, зокрема, витрат понесених на сплату судового збору, в тому числі і в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, на етапі апеляційного оскарження ухвали суду про передачу справи на розгляд іншого суду, з урахуванням висновку суду апеляційної інстанції про необхідність її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року скасувати, а справу № 420/25076/25 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук