21 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5264/25
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В лютому 2025 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій позивачу довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 467/25 від 04.02.2025 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області виготовити та видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 року, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 грн. є неправомірним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 467/25 від 04.02.2025 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривні. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області виготовити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 року, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надали апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що Територіальне управління не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, на власний розсуд здійснювати визначення розміру (обрання) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді ніж це прямо передбачено законодавством України. Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено про обчислення посадового окладу судді виходячи з "30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року". Іншого розміру суддівської винагороди стаття 135 спеціального Закону №1402 не визначає.
Також, апелянт вказує, що норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді встановлюють інші закони, які доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 листопада 2020 року в справі №200/9195/19-а. Вказує, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., тому, на думку апелянта, використовувати величну іншу ніж прямо передбачено Законом, у відповідача не було правових підстав. Таким чином, на думку апелянта, при виготовлені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці за 2025 рік, в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102, Територіальне управління діяло правомірно, застосовувало приписи чинного законодавства вірно. Також, апелянт просить врахувати висновки Великої Палати ВС викладені у постанові від 24.04.2025 №240/9028/24 під час апеляційного розгляду справи № 420/5264/25.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області видана довідка вих. № 467/25-Вих. від 04.02.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 року, в якій для визначення розміру посадового окладу застосований прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн.
Позивачка, не погодившись з діями відповідача, вважаючи, що розмір суддівської винагороди має бути розрахований із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року, звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, позивач відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025, розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач протиправно визначив у довідці про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025 р. винагороду, розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн., допустивши протиправні дії щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., а тому вважав, що наявні підстави зобов'язати відповідача виготовити та видати позивачу довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025 р., розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. згідно з абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VII від 02.06.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Згідно з ч. 7 ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус судів» при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частинами 3, 4 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Згідно з частинами 5, 6 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті колегія суддів зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач діяв на законних підставах.
Вказаний висновок відповідає правовому висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2025р. у справі №240/9028/24, для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», а саме: 2102,00 грн.
Враховуючи наведені положення законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко