21 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1972/25
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В січні 2025 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просила визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до трудового стажу період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.1980 року на ім'я ОСОБА_1 , запис №1 від 05.06.1990 року - ОСОБА_1 прийнята в члени КСП «Україна», згідно наказу №4 від 05.06.1990 року, запис №2 від 12.07.1999 року звільнена з членів КСП «Україна», наказ № 8 від 12.07.1999 року та призначенні пенсії на за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними та скасувати рішення № 155550002891 від 15.11.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.1980 року на імя ОСОБА_1 , запис №1 від 05.06.1990 року - ОСОБА_1 прийнята в члени КСП «Україна», згідно наказу №4 від 05.06.1990 року, запис №2 від 12.07.1999 року звільнена з членів КСП «Україна», наказ № 8 від 12.07.1999 року та період догляду за дитиною 20.04.1983 року народження до досягнення нею трирічного віку та призначити пенсію за віком з 08.11.2024 року, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 155550002891 від 15.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.1980 року на імя ОСОБА_1 , запис №1 від 05.06.1990 року - ОСОБА_1 прийнята в члени КСП «Україна», згідно наказу №4 від 05.06.1990 року, запис №2 від 12.07.1999 року звільнена з членів КСП «Україна», наказ № 8 від 12.07.1999 року та період догляду за дитиною 20.04.1983 року народження до досягнення нею трирічного віку, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 08.11.2024 року про призначення пенсії. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) 20 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що на дату звернення за призначенням пенсії позивач не набула необхідного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком відповідно частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.
Відзивів на апеляційну скаргу позивачем та другим відповідачем до суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.11.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
15.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення № 155550002891 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу. Право на пенсійну виплату відсутнє.
У рішенні зазначено, що вік заявниці 63 роки.
Страховий стаж особи становить 13 років 7 місяців 14 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи в колгоспі за довідкою від 02.12.2021 №X-634/01-21, оскільки в довідці по батькові російською мовою " ОСОБА_2 ", не відповідає паспортним даним російською мовою " ОСОБА_3 ";
період роботи з 05.06.1990 по 12.07.1999, оскільки запис про звільнення завірений печаткою в якій відсутній код організації, а також виправлений номер наказу при звільненні з роботи;
період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку, оскільки прізвище матері " ОСОБА_4 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_5 ". Заявницею долучена довідка про укладання шлюбу " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_6 " від 16.02.2022 №09-12/3390, яка не відповідає формі встановленого зразка.
Зазначено, що для зарахування періодів роботи з 05.06.1990 по 12.07.1999, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 155550002891 від 15.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії.
Та з урахуванням приписів ч.2 ст. 9 КАС України, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.1980 року на імя ОСОБА_1 , запис №1 від 05.06.1990 року- ОСОБА_1 прийнята в члени КСП «Україна», згідно наказу №4 від 05.06.1990 року, запис №2 від 12.07.1999 року звільнена з членів КСП «Україна», наказ № 8 від 12.07.1999 року та період догляду за дитиною 20.04.1983 року народження до досягнення нею трирічного віку, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2024 року про призначення пенсії.
Також, з урахуванням встановлених судом при розгляді даної справи обставин, суд вважав, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком не підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання відповідача зарахувати до стажу спірні періоди та повторно розглянути заяву про призначення пенсії є належним способом захисту порушеного права позивача.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів апеляційної скарги та в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Судами встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком вік позивачки становив 63 роки.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Згідно з ч.4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Згідно з ч.3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.
З дослідженого рішення про відмову в призначенні пенсії № 155550002891 від 15.11.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії за віком 08.11.2024 року у віці 63 роки. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж становить 13 років 7 місяців 14 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи в колгоспі за довідкою від 02.12.2021 №X-634/01-21, оскільки в довідці по батькові російською мовою " ОСОБА_2 ", не відповідає паспортним даним російською мовою " ОСОБА_3 ";
період роботи з 05.06.1990 по 12.07.1999, оскільки запис про звільнення завірений печаткою в якій відсутній код організації, а також виправлений номер наказу при звільненні з роботи;
період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку, оскільки прізвище матері " ОСОБА_4 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_5 ". Заявницею долучена довідка про укладання шлюбу " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_6 " від 16.02.2022 №09-12/3390, яка не відповідає формі встановленого зразка.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення -у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., y графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З трудової книжки ОСОБА_7 вбачається, що вона видана відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до паспорта громадянина України, серія НОМЕР_3 , виданого 22.07.1998 року Балтським РВ УМВС України в Одеській області, прізвище заявника ОСОБА_1 (на російській мові ОСОБА_8 ).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_9 (на російській мові ОСОБА_9 )., серія НОМЕР_4 від 24.10.1961, дівоче прізвище, імя та по батькові заявниці ОСОБА_9 (на російській мові ОСОБА_9 ).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00007079297 від 09.12.2010 року ОСОБА_10 в. та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб 04.01.1981 року у відділі РАЦС Балтського районного управління юстиції Одеської області, прізвище дружини до реєстрації ОСОБА_9 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 .
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_5 , шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розірваний 12.06.1984 року, після розірвання шлюбу присвоєні прізвища йому ОСОБА_4 , їй ОСОБА_12 .
Відповідно до довідки про укладення шлюбу, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 уклали шлюб 07.02.1984 року, актовий запис №351, після укладенню шлюбу присвоєно прізвище чоловікові ОСОБА_17 , дружині ОСОБА_18 .
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_6 , шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_18 розірваний 09.07.1991 року, після розірвання шлюбу присвоєні прізвища йому ОСОБА_4 , їй ОСОБА_12 .
Відповідно до свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 одружилися 24.12.1995 року, прізвище після одруження чоловіка- ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_20 (на російській мові ОСОБА_21 ), серія НОМЕР_8 від 10.05.1983 року, прізвище, імя та по батькові матері - ОСОБА_12 (на російській мові ОСОБА_12 ).
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.1980 року на імя ОСОБА_1 , запис №1 від 05.06.1990 року- ОСОБА_7 прийнята в члени КСП «Україна», згідно наказу №4 від 05.06.1990 року, запис №2 від 12.07.1999 року звільнена з членів КСП «Україна», наказ № 8 від 12.07.1999 року.
У трудовій книжці позивача здійснені записи, які містять повну інформацію: дати прийняття та звільнення, посада та місце роботи, на підставі якого документу здійснений запис у трудовій книжки, відповідні печатки та підписи уповноваженої особи.
Колегія суддів зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Колегія суддів зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відповідальність за якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Колегія суддів наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, та їх ведення.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо реалізації пенсійним органом своїх повноважень для встановлення дійсних обставин трудової діяльності ОСОБА_1 . Також відповідачами не надано суду жодного пояснення із доказами стосовно неможливості перевірки й уточнення виявлених суперечностей за зазначені періоди, що свідчить про неналежну реалізацію владних повноважень пенсійними органами.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу у зарахуванні зазначених спірних періодів трудової діяльності до стажу, відповідач діяв протиправно.
Таким чином, відповідачем під час прийняття рішення від 15.11.2024 р. №155550002891, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення від 15.11.2024 р. №155550002891 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач має право на зарахування до страхового стажу період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.1980 року на ім'я ОСОБА_1 , запис №1 від 05.06.1990 року- ОСОБА_1 прийнята в члени КСП «Україна», згідно наказу №4 від 05.06.1990 року, запис №2 від 12.07.1999 року звільнена з членів КСП «Україна», наказ № 8 від 12.07.1999 року та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку.
З огляду на вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивачки вищезазначені періоди роботи та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2024 р. про призначення пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко