П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10233/25
Головуючий у суді І інстанції: Брагар В.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.
ІНФОРМАЦІЯ_2 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції від 27 жовтня 2025 року по справі № 400/10233/25 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року по справі № 400/10233/25 залишено без руху (по справі необхідно було надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги).
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 відстрочення сплати судового збору. Вказане клопотання апелянт обґрунтовує відсутністю коштів для сплати судового збору та тривалою процедурою сплати судового збору.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
В той же час, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, сторона, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судових витрат, згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У зв'язку із цим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Враховуючи вище викладене, клопотання апелянта про відстрочення спали судового збору не підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Відповідно до ч.2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.
При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі “Беллет проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Разом з тим, згідно зі ст. 17 Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення реалізації права апелянта на доступ до правосуддя, останньому необхідно продовжити строк виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року на 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Керуючись ст. 121 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року, - відмовити.
Продовжити ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 400/10233/25 на 15 днів з дня отримання ухвали.
У разі не усунення недоліків в зазначений вище строк апеляційну скаргу буде повернено апелянту.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький