Справа № 276/1981/25
Провадження по справі 2/276/1075/25
про залишення позовної заяви без руху
19 листопада 2025 року селище Хорошів
Суддя Хорошівського районного суду Житомирської області Збаражський А.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський ГЗК» про стягнення грошових коштів при звільненні та середньої заробітної плати за період невиплаченої середньої заробітної плати,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» на її користь 60 348,89 грн (шістдесят тисяч триста сорок вісім гривень 89 копійок) заборгованості по невиплаченій заробітній платі та компенсації відпустки при звільненні; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175 та 177 ЦПК України, а саме:
-не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд, стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
Середній заробіток за весь період затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що обґрунтовується наступним.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу.
Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.
На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється. Такий висновок Великої Палати Верховного Суду виснувано у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19.
Оскільки позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні (вимогою майнового характеру), останній необхідно сплатити судовий збір за цією позовною вимогою у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір».
За подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн.) (пункт 1.1 частини 2 статті 4 Закону).
Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн за реквізитами:
Хорошівський районний суд,
ГУК у Житомирській області
/ТГ смт.Хорошів/22030101
р/р UA538999980313101206000006751,
код ЄДРПОУ 37976485, ККД 22030101
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175- 177 ЦПК України, приходжу до висновку, що таку слід залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 260, 261 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський ГЗК» про стягнення грошових коштів при звільненні та середньої заробітної плати за період невиплаченої середньої заробітної плати, залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання ухвали суду у встановлені строки позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Збаражський