Справа №295/706/24
1-кп/295/478/25
19.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового
засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12023060400003021 від 02.10.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, не маючого на утриманні дітей, зареєстрованого та проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 296 КК України,
встановив:
Прокурор в судовому засіданні підтримав своє подане клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому на строк 60 днів, оскільки відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на потерпілу, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений щодо задоволення клопотання прокурора заперечував. Надав покази про те, що хворіє, погано себе почуває. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш мякий. В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу захисник зазначила, що прокурором не доведено існування заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на даний час вважає, що зменшились і перестали існувати.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24.09.2025 до 22.11.2025 (включно) продовжено обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , що останній офіційно не працює, не одружений, не має на утриманні дітей, що свідчить про відсутність факторів та обставин, що могли б стримувати обвинуваченого від вчинення нових кримінальних правопорушень. Останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та вже є вирок Житомирського районного суду Житомирської області за ч. 1 ст. 121 КК України за яким ОСОБА_4 засуджено до 5 років обмеження волі, який оскаржено було в касаційній інстанції, що незаперечувалось раніше стороною захисту, та негативно характеризує обвинуваченого. Усвідомлення ОСОБА_4 того, що санкція інкримінованого йому кримінального правопорушення передбачає відповідальність у вигляді виключно позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що після складання та вручення підозри він упродовж двох тижнів був відсутній за місцем проживання, а рідні не знали про місце його перебування та був затриманий у іншому регіоні України і переконливих пояснень щодо зникнення з місця проживання після вручення підозри не надав, дають підстави вважати, що з метою уникнення покарання останній може переховуватись від суду. Крім того, не виключається і можливий вплив з боку ОСОБА_4 на потерпілу, з метою узгодження своїх показань. Таким чином, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити дії, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, тому необхідно продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, без визначення розміру застави, згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд не може покласти в основу свого рішення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, а тому відмовляє в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 199, 331 КПК України,
постановив:
Продовжити ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 17.01.2026 (включно).
В клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходуна домашній арешт ОСОБА_4 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1