Головуючий І інстанції: Лук'яненко М.О.
21 листопада 2025 р. Справа № 520/16435/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/16435/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2022, 2023, 2024 роки);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з 06.03.2025;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до "Прикінцевих положень" Закону України №1058 (пункт 7-1);
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до "Прикінцевих положень" Закону України №1058 (пункт 7-1).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 06.03.2025 за заявою її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV. У березні 2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки. Листом ГУ ПФУ у Харківській області від 16.04.2025 №10873-9449/К-02/8-2000/25 позивача повідомлено про те, що перерахунок пенсії позивача здійснений з врахуванням показника середньої заробітної плати, який був застосований при попередньому перерахунку, а саме за 2014-2016 роки. Також, позивачу повідомлено про те, що оскільки пенсію за вислугу років вже було призначено з 24.12.2014, згідно пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, то правові підстави відсутні для виплати грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2022, 2023, 2024 роки).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з 06.03.2025, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що враховуючи те, що позивачу з 24.12.2014 була призначена пенсія, сформована пенсійна справа та відкритий особовий рахунок, то при зверненні позивача із заявою від 06.03.2025 здійснене не нове призначення пенсії, а саме: переведення на інший вид пенсії за матеріалами пенсійної справи. Вказує, що позивач скористалась правом виходу на пенсію і таке право не втратила при припиненні виплати пенсії, правовідносини носять тривалий характер, тобто не припиняються, а тому при зверненні позивача з заявою у 2025 році, відбулося переведення з одного виду пенсії на інший. А тому, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, відсутні.
Позивачка подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (як працівнику освіти), обчислену відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.12.2014, що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.
06.03.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перехід з пенсії за вислугу років згідно Закону України Про пенсійне забезпечення, на пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
06.03.2025 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, позивачу не було розраховано призначену пенсію за віком з 06.03.2025 з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки перед призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки.
Зазначені обставини підтверджуються листом ГУ ПФУ в Харківській області від 16.04.2025 №10873-9449/К-02/8-2000/25, наявним у матеріалах справи.
21.03.2025 (вх.№9449/К-2000-25 від 24.03.2025) позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою в довільній формі щодо пенсійного забезпечення з приводу перерахунку її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки перед призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Листом від 16.04.2025 №10873-9449/К-02/8-2000/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки перед призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Позивач вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови їй в перерахунку пенсії за віком та виплаті одноразової грошової допомоги, тому звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відбулося саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, а тому, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії (2025 рік), а саме: за 2022-2024 роки.
Відмовляючи в частині позовних вимог про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до "Прикінцевих положень" Закону України №1058 (пункт 7-1), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-XII введено в дію Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту е частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня2019року - не менше 27 років;
з 1 квітня2019року по 31 березня2020року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня2020року по 31 березня2021року - не менше 28 років;
з 1 квітня2021року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01 січня 2004 року Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
При цьому, відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
За приписами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, затри календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частинами 2 та 4 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно із пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 № 10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом частини 3 статті 45 Закону України № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При цьому переведення особи з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі поданої такою особою відповідної заяви.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас, врахування середніх показників заробітної плати за три останні роки перед зверненням за призначенням пенсії за правилами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено лише при первинному призначенні такої пенсії.
Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 314/272/17 (2-а/314/33/2017), від 31 березня 2020 року у справі № 348/1296/17, від 17 червня 2021 року по справі № 440/3786/18.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону України № 1058-IV позивач вперше звернулась 06.03.2025, тоді як з 24.12.2014 їй була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України № 1788-ХІІ.
Таким чином, для обчислення позивачу пенсії за віком у 2025 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, тобто, за 2022, 2023, 2024 оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналіз частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV дозволяє дійти висновку про те, що питання щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була первинно призначена позивачці, не входить до правового регулювання Закону № 1058-ІV, а визначається виключно Законом № 1788-ХІІ, який є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, після досягнення відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, звернувшись 06.03.2025 до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення такого виду пенсії, позивачка використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058-IV вперше.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, відповідно до якої у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Це є призначенням нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.
Крім того, аналогічне спірне питання також було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 577/2576/17 вказала, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка безпосередньо визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд зауважив також, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
З огляду на вищевикладене, помилковими є висновки пенсійного органу про те, що у спірних правовідносинах не відбулось події призначення нового виду пенсії.
Колегія суддів наголошує, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, затри календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022-2024 роки.
Вищенаведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2025 по справі № 380/4842/24.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за останні 3 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2022, 2023, 2024 роки) та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з 06.03.2025, з урахуванням виплачених сум.
З огляду на наведене вище, відповідні доводи апеляційної скарги відповідача про не порушення законних прав та інтересів позивача, суперечать висновкам суду у даній справі.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 по справі № 520/16435/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло