20 листопада 2025 р. Справа № 520/4399/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: П'янової Я.В. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 , головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 25.04.25 року по справі № 520/4399/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по - тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС в Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 серпня 2024 року № 00443060707 в частині нарахування фінансових санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 328 241,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 520/4399/25 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 520/4399/25 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задоволено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 520/4399/25 - скасовано.
Прийнято постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 серпня 2024 року № 00443060707 про нарахування фінансових санкцій за порушення пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 328241,00 грн.
Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (адреса вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 6565 (шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн.
Від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Шрамко Ірини Сергіївни 03.11.2025 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій остання просила суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджувала, що оскільки понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн підтверджуються у повному обсязі долученими до матеріалів справи доказами, наявні підстави для їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
У наданих до суду апеляційної інстанції запереченнях на заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу відповідач заперечував проти її задоволення, оскільки дана справа є незначної складності, а представником позивача до суду підготовлено та подано декілька документів, які за своїм змістом та суттю є подібними до позовної заяви, та, як наслідок, не потребували витрачання значного часу на їх підготовку. Крім того, по розгляду подібних спорів вже існує судова практика, ознайомитися з якою можливо у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що беззаперечно спрощує процес аналізу норм чинного законодавства, яке унормовує спірні правовідносини, та підготовку документів до суду.
При цьому, звернув увагу, що до заяви про розподіл судових витрат не надано жодних документів, на підтвердження, які саме роботи були виконані адвокатом для захисту інтересів позивача в суді, який обсяг часу було витрачено на виконання конкретного виду робіт. Також не надано документ на підтвердження понесених витрат позивачем (платіжна інструкція).
Також, просив врахувати, що ГУ ДПС у Харківській області є державним органом, який фінансується виключно з Державного бюджету, а тому стягнення з відповідача, як з державного органу, суми 10 000 грн призведе до зайвих (додаткових) бюджетних втрат.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн, понесених в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат в суді першої та апеляційної інстанцій представником позивача до матеріалів справи додано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір № 10/12 від 10.12.2024 про надання правової допомоги, рахунок-акт № 1 за договором № 10/12 від 10.12.2024 про надання правової допомоги, додаток № 1 до договору № 10/12 від 10.12.2024 про надання правової допомоги.
Дослідивши вказані документи колегією суддів встановлено, що між адвокатським об'єднанням «СЕНС КОММОДА ЛЄКС» та Олександром Зінченко укладено договір № 10/12 від 10.12.2024 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого, адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із пунктом 4 договору № 10/12 від 10.12.2024 про надання правової допомоги, гонорар встановлюється як погодинна оплата за тарифами адвокатського об'єднання залежно від витраченого часу (у годинах) або як фіксована сума за окреме доручення/етап або обсяг робіт. Ці умови зазначаються у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
У додатку № 1 до договору № 10/12 від 10.12.2024 про надання правової допомоги сторони узгодили такі етапи правової допомоги:
- аналіз рішення суду першої інстанції;
- узгодження з клієнтом правової позиції;
- аналіз судової практики;
- у разі подання іншою стороною заяв чи клопотань - аналіз їх змісту та підготовка відповідних заперечень/пояснень;
- у разі потреби - підготовка додаткових пояснень та інших процесуальних документів;
- у разі потреби - участь у судових засіданнях.
Мінімальний розмір гонорару адвокатського об'єднання за виконання вказаних етапів становить 10000 грн і остаточно визначається сторонами після набрання законної сили рішенням суду.
За змістом рахунку-акту № 1 за договором № 10/12 від 10.12.2024 про надання правової допомоги, виконавець надав, а клієнт прийняв наступні послуги:
- представництво інтересів клієнта у справі № 520/4399/25 в апеляційній інстанції : аналіз рішення суду першої інстанції; узгодження з клієнтом правової позиції; аналіз судової практики; підготовка апеляційної скарги; підготовка клопотань та заяв по справі, аналіз змісту заяв та клопотань відповідача; підготовка додаткових пояснень; участь у судових засіданнях - вартість послуги 10000 грн.
Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
Крім того, відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц.
З огляду на викладене, посилання відповідача на відсутність документального підтвердження понесених судових витрат, колегія суддів вважає помилковими, оскільки детальний опис виконаних робіт було надано позивачем, а відсутність доказів оплати отриманих юридичних послуг не унеможливлює стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у визначеному судом розмірі з урахуванням критеріїв обґрунтованості та співмірності таких витрат.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про ухвалення додаткового рішення, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 10000 грн.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст частину 4 статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань, тривалість розгляду справи судом тощо.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій покликався на його неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та фактично затраченим на їх виконання часом, проте не зазначив розміру витрат, який би він вважав обґрунтованим співмірним до стягнення.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача, зазначає наступне.
Так, матеріалами справи підтверджено, що представником позивача складено позовну заяву, апеляційну скаргу, додаткові пояснення, а також взято участь у судових засіданнях (5 засідань).
При наданні оцінки обґрунтованості заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує обсяг вказаних документів та їх кількість (позовна заява - 16 сторінок, апеляційна скарга - 8 сторінок, додаткові пояснення від 24.07.2025 - 4 сторінки, додаткові пояснення від 17.10.2025 - 157 сторінок), а також їх фактичне значення для результату розгляду даної справи - задоволення позову у повному обсязі.
До того ж, представник позивача був присутній у 5 судових засіданнях, тривалість яких в загальному обсязі становить 1 год.
Крім того, колегія суддів враховує, що розмір гонорару 10000 грн є співмірним та пропорційним із ціною позову 328241 грн, а саме становить 3,05 % від неї.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про ненадання детального опису виконаних робіт, оскільки сторонами визначено фіксований розмір гонорару адвоката, який не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача.
Також, колегія суддів не приймає доводи ГУ ДПС в Харківській області щодо відсутності коштів на рахунках, як підставу для звільнення від процесуального обов'язку з відшкодування судових витрат, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на чинних нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Відтак, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність у позивача права на відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оскарженням неправомірного рішення податкового органу, що встановлено судом апеляційної інстанції під час перегляду даної справи.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат в суді першої та апеляційної інстанцій, необґрунтованість заперечень відповідача, а також прийняття судом апеляційної інстанції постанови про задоволення вимог апеляційної скарги у повному обсязі, колегія суддів вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу, понесений ФОП ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій у сумі 10000,00 грн є реальним, співмірним з обсягом виконаної роботи, часом витраченим на її виконання, а також зі складністю справи та якістю складеного документу, а тому підлягає відшкодуванню у повному обсязі.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Шрамко Ірини Сергіївни про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Шрамко Ірини Сергіївни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська область, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків. передбачених п.2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді П'янова Я.В. Жигилій С.П.