20 листопада 2025 р. Справа № 520/10180/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) у справі №520/10180/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 25.02.2025 №157-ОС в частині не зарахування до строку служби ОСОБА_1 періоду з 08.09.2022 по 23.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зарахувати до строку служби ОСОБА_1 період з 23.08.2022 по 24.01.2025;
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з останньою займаною посадою з усіма надбавками та доплатами за період з 23.08.2022 по 24.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з останньою займаною посадою з усіма надбавками та доплатами за період з 23.08.2022 по 24.01.2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 залишено без задоволення позов.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи; порушення норм процесуального права та невірне застосування ним норм матеріального права, просила скасувати таке рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог скарги зазначає, що проходила військову службу у відповідача, проте останній з 08.09.2022 безпідставно призупинив її військову службу та поновлено її на службі лише на виконання судового рішення від 24.01.2025.
Вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в зарахуванні до строку військової служби періоду з 08.09.2022 по 23.01.2025, не надав оцінку доводам позивача щодо протиправності призупинення військової служби , прибуття позивача до військової служби в серпні 2022, про що зазначено в судовому рішенні від 24.01.2025, неможливості виконувати свої обов'язки з підстав бездіяльності відповідача.
Зазначає про відсутність правових підстав для зупинення їй військової служби, оскільки не виникло обставин, що пов'язуються законодавством із початком призупинення військової служби, а саме не внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом неприбуття (нез'явлення) до розташування військової частини або її залишення, дезертирства, чи добровільної здачі у полон).
Окрім того, зазначає, що 23.08.2022 вона прибула до м. Харкова, що підтверджується рішенням суду у справі №520/9237/24 та повідомила про своє прибуття відповідача, проте останнім не виконано обов'язку щодо прийняти рішення про призначення її на посаду після повернення на службу.
Вважає, що відповідач мав зарахувати їй до вислуги років строк служби за період з 23.08.2022 по 24.01.2025, нарахувавши та виплативши грошове забезпечення за цей період.
Також в апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про розгляд скарги за участю позивача та її представника в судовому засіданні.
Надаючи оцінку клопотанню, колегія суддів зазначає, що рішення суду від 26.08.2025 прийнято в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи, необхідності виклику сторін для надання пояснень відсутня, отже у задоволенні клопотання належить відмовити.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходить військову службу в лавах Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.09.2022 №270-ос призупинено військову службу позивача, звільнено її з посади; визнано такою що не виконує (не несе) обов'язків служби; призупинено контракт про проходження нею військової служби в Державній прикордонній службі України; не поширено на неї пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців; не включено її до чисельності ІНФОРМАЦІЯ_1 ; не зараховано їй до строку військової служби, вислуги у військовому званні та вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії термін з 08.09.2022.
Підставою видання наказу від 10.09.2022 №270-ос слугувало кримінальне провадження від 08.09.2022 №42022221750000267.
Вказаний наказ є чинним, докази його оскарження або скасування відсутні.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №520/9237/24, яке набрало законної сили 24.01.2025, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не поновлення на військовій службі ОСОБА_1 . Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вчинити дії щодо поновлення на військовій службі ОСОБА_1 з дня набрання рішенням суду законної сили.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 25.02.2025 №157-ос позивачу продовжена військова служба з 24.01.2025 та зазначено, що період 08.09.2022 - 23.01.2025 не зараховується до строку військової служби, вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Позивач, не погоджуючись: із наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 25.02.2025 №157-ОС в частині не зарахування їй до строку служби періоду з 08.09.2022 по 23.01.2025; із протиправністю бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати їй грошового забезпечення з останньою займаною посадою з усіма надбавками та доплатами за період з 23.08.2022 по 24.01.2025 звернулася з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року №661-IV (далі по тексту - Закон №661-IV) відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
Відповідно до ст.14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби.
Відповідно до ст.24 Закону №2232-XII початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє станом час розгляду даної справи.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу в лавах Державної прикордонної служби України.
З 08.09.2022 наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.09.2022 №270-ос позивачу призупинено військову службу, а з 24.01.2025 продовжена військова служба згідно наказу від 25.02.2025 №157-ос, прийнятого на виконання рішення суду у справі №520/9237/24.
Колегія суддів зазначає, що наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.09.2022 №270-ос є чинним, матеріали справи не містять доказів його скасування чи оскарження.
До суду першої та апеляційної інстанцій таких доказів також не надано.
Отже, оскільки в період з 08.09.2022 по 23.01.2025 (до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/9237/24) проходження позивачем військової служби було призупинено, відповідач правомірно не зарахував вказаний період до строку служби.
Доводи апелянта про відсутність правових підстав призупинення військової служби позивача, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки наказ від 10.09.2022 №270-ос (про призупинення військової служби) є чинним та не скасований, а також не є предметом спору у даній справі.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 25.02.2025 №157-ОС в частині не зарахування до строку служби позивачу періоду з 08.09.2022 по 23.01.2025.
Щодо зарахування до строку служби позивача періоду з 23.08.2022 по 24.01.2025, а також нарахування та виплати останньому грошового забезпечення за останньою займаною посадою з усіма надбавками та доплатами за вказаний період.
Приписами ст.16 Закону №661-IV передбачено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Згідно ч. 3 ст.25 Закону №661-IV військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначено Законом України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Згідно ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 (далі по тексту - постанова №704) встановлено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Тобто, грошове забезпечення військовослужбовців включає в себе усі, встановлені законодавством, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження та виконання обов'язків військової служби.
Підставою для виплати грошового забезпечення військовослужбовцю є фактичне виконання ним посадових обов'язків та несення військової служби.
Це означає, що він повинен бути призначений на посаду, перебувати на службі і виконувати свої службові обов'язки.
Відповідно до абз. 3, 4 ч.2 ст.24 Закону №2232-XII військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби.
Виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби.
Колегія суддів зазначає, що в період з 08.09.2022 до 24.01.2025 військова служба позивача з була призупинена, що свідчить про те, що в цей період позивачка не виконувала обов'язки військової служби, отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутні правові підстави зарахування до строку служби спірного періоду, а також виплати грошового забезпечення за останньою займаною посадою з усіма надбавками та доплатами за цей же період.
Посилання апелянта на не надання оцінки судом рішенню суду у справі №520/9237/24, яким підтверджується прибуття позивача 23.08.2022 до м. Харкова, є такими, що не спростовують висновків колегії суддів, оскільки лише прибуття до м. Харкова не свідчить про виконання позивачем обов'язків військової служби.
Належних доказів виконання позивачем обов'язків військової служби у період з 23.08.2022 по 24.01.2025 матеріали справи не містять.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що після прибуття до м. Харкова відповідачем не вжито дій щодо поновлення її на службі, однак з огляду на викладене вище, такі доводи скарги не впливають на вирішення даної справи.
Колегія суддів зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Незважаючи на встановлений ч.2 ст.77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов'язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
З огляду на викладене суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та правомірно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі №520/10180/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц