Головуючий І інстанції: Полях Н.А.
21 листопада 2025 р. Справа № 520/4772/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4772/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс"
до Львівської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці, в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100009/1 від 13.01.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000080 від 13.01.2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 адміністративний позов задоволено.
02.10.2025 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив:
- ухвалити додаткове рішення по справі № 520/4772/25, яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» (61098, м. Харків, вул. Барикадна, 53, код ЄДРПОУ: 41185028) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшко, буд. 1, код ЄДРПОУ: 43971343) судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" (61098, м. Харків, вул. Барикадна, 53, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Т.Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Т.Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" (61098, м. Харків, вул. Барикадна, 53, код ЄДРПОУ 41185028) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).
У задоволенні заяви в іншій частині вимог - відмовити.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Відтак, Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати у розмірі 8,000,00 грн.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заявлена до відшкодування вартість наданих позивачу послуг є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи, а отже підлягає зменшенню. Вказує, що у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, які такі норми, на думку позивача, мають застосовуватися до правовідносин, що клалися у даній справі. Тобто наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосування до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі №520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені: копією Договору про надання правової допомоги № 2021/03/06 від 25.03.2021; копією Додаткової угоди № 28 від 31.01.2025 до Договору № 2021/03/06; копією рахунку № 15 від 11.02.2025; копією платіжної інструкції № 2805 від 12.02.2025; копією Акту № 97 про надання правничої допомоги від 30.09.2025.
Загальна вартість послуг з надання правничої допомоги складає 11000 грн.
Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.
В оскарженому додатковому рішенні, перелічивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, зазначаючи про наявність цих документів в матеріалах справи, та надавши їм оцінку на предмет їх належності, допустимості та достатності щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, дослідивши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції уважав, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. є співмірними з урахуванням задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача, колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягу послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, не надано власного розрахунку, яка сума витрат, на його погляд, є розумною.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311 , 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 по справі № 520/4772/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло