20 листопада 2025 року справа №200/1042/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі № 200/1042/25 (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив суд: рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.12.2024 №053130013463 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - визнати протиправним та скасувати; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 08.05.1972 року пенсію за віком на пільгових умовах з дати набуття права на такий вид пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.12.2024 року Позивач з використанням засобів Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатом розгляду заяви, Відповідачем прийнято рішення від 13.12.2024 №053130013463 про відмову у призначенні пенсії Позивачу. Рішення вмотивовано Відповідачем наступним: “Згідно доданих документів право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа матиме з 09.05.2027 року після досягнення необхідного пенсійного віку. Позивач вважає, що зазначене рішення прийнято з порушенням закону та перевищенням повноважень, є протиправним і порушує принципи рівності та гарантування прав і законних інтересів громадянина, об'єктивності та неупередженості суб'єкта владних повноважень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі № 200/1042/25 позов задоволено, внаслідко чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.12.2024 №053130013463 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 10.12.2024 року відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020р.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
10.12.2024 року Позивач звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності вказана заява позивача була направлена на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.12.2024 року № 053130013463 було відмовлено Позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішенні також зазначено, що вік заявника 52 роки 07 місяців 02 дні. Страховий стаж особи становить - 43 роки 03 місяці 03 дні. Пільговий стаж (Список №2) особи становить - 31 рік 01 місяць 20 днів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991року № 1788-XII та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017року Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 року передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року№ 1788-XII та “;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року№ 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 52 роки 07 місяців 02 дні, страховий стаж становив - 43 роки 03 місяці 03 дні, пільговий стаж - 31 рік 01 місяць 20 днів, що відповідає вимогам п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що Позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Тому відмова Пенсійний фондом позивачу в призначенні пенсії є протиправною.
При вирішенні даного спору, суд враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 03.11.2021 року за результатами розгляду зразкової справи у справі № 360/3611/20.
Положеннями частини 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Ч.1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ч.2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що рішення органу Пенсійного фонду від 13.12.2024 №053130013463, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення нею 55-річного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, є протиправним та таким, що не відповідає критеріям правомірності, закріпленим в ч. 2 ст. 2 КАС України.
У сукупності викладеного, враховуючи норми ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов висновку за необхідне вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення від 13.12.2024 №053130013463, а також відновленню шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 10.12.2024 року.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі № 200/1042/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі № 200/1042/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць