21 листопада 2025 року справа № 580/10840/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) в якій позивач просить стягнути матеріальної шкоди в розмірі 2848,98грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що службовим розслідуванням за фактом самовільного залишення розташування військової частини та відсутності на службі без поважних причин ОСОБА_1 встановлено, що відповідач був забезпечений для роботи з ПЗ «Кропива» засобом зв'язку - планшет Тесlast TLA016(s/n8517S232046080), після самовільного залишення місця дислокації підрозділу в залишених речах зазначене майно відсутнє. Відповідно до довідки фінансово-економічного відділу збитки складають 2848,98грн., тому позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч.2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .
Згідно журналу видачі засобів зв'язку в тимчасове користування, ОСОБА_1 07.01.2025 видано - планшет Тесlast TLA016(s/n 8517S232046080).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2025 №264-ОС ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення розташування військової частини, виключено з усіх видів забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2025 №1208-АГ призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення розташування військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2025 №700-ОД «Про результати службового розслідування», зокрема п. 2, 3 відділу юридичного забезпечення після відкриття кримінального провадження за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України відносно сержанта ОСОБА_1 підготувати документи для стягнення суми збитків завданих Державі у розмірі 2848,98грн., відповідно до довідки-розрахунку від 10.03.2025 №П-322. Головному бухгалтеру - начальнику фінансово - економічного відділу (бухгалтерської служби), здійснити записи про втрачене військове майно номенклатури зв'язку НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону з урахуванням кратності у сумі 2848,98 грн. до «Книги обліку грошових стягнень і нарахувань НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону» та до «Книги обліку нестач НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону».
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2025 №264-ОС ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення розташування військової частини, виключено з усіх видів забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що висновком службового розслідування щодо факту самовільного залишення 03.03.2025 місця тимчасової дислокації підрозділу другої розвідувально-ударної прикордонної застави (н.п. Стецьківка, Сумської області) відділу прикордонної служби розвідувально-ударних безпілотних суден сержантом ОСОБА_1 від 14.03.2025 №04,4/365/25-СР встановлено, що відповідач 03.03.2025 самовільно залишив тимчасове місця дислокації підрозділу, у період із 21:00 до 21:30 були проведені заходи з пошуку зазначеного військовослужбовця поблизу місця розташування підрозділу, які не принесли результату. Після 22:30 були перевірені речі, що залишилися біля місця відпочинку ОСОБА_2 , і встановлено факт відсутності особистих речей військовослужбовця, а також відсутність державного майна зв'язку. Засоби особистого захисту, такі як: шолом, бронежилет, аптечка та зброя з боєприпасами в наявності та знаходяться в місці розташування підрозділу. Місце перебування військовослужбовця невідоме. Після самовільного залишення місця дислокації підрозділу в залишених речах, виданий планшет Тесlast TLA016(s/n 8517S232046080) відсутній. Зброя, боєприпаси, видані військовослужбовцю в тимчасове користування, в наявності та перебувають у підрозділі.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому на користь військової частини НОМЕР_2 належить стягнути матеріальну шкоду, завдану державі в розмірі 2848,98грн.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду, завдану державі у сумі 2848 (дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 98 коп.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Петро ПАЛАМАР