Справа №295/10856/25
Категорія 38
2/295/3888/25
17.11.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, що укладений 22.11.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі.
Так, згідно договору позичальнику ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 27000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності,- із зобов'язанням повернення суми кредиту та нарахованих відсотків відповідно до умов договору.
У позові зазначено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов'язався передати новому кредитору (ТОВ «Таліон Плюс») права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі.
На виконання умов договору учасниками підписано реєстр права вимоги № 268 від 23.01.2024 року з відтворенням даних про відповідача.
В подальшому, 10.10.2024 року договір факторингу з переходом прав вимоги до боржників за договорами кредитів укладено між «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс».
На підставі підписаного учасниками реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 року право грошової вимоги до відповідача набуте ТОВ «ФК Онлайн Фінанс».
У свою чергу, між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем 04.06.2025 року укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позивачем отримано право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 124 448,40 грн.
Позивач звертає увагу, що умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу, за твердженням сторони, не суперечать нормам чинного законодавства, в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Звертаючись до вимог законодавства, що врегульовують питання належного виконання зобов'язання, переходу прав грошової вимоги до нового кредитора, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором кредиту від 22.11.2023 року, що допущена внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань та становить 124 448,40 грн., з яких: 27 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 97 448,40 грн. - заборгованість по відсотках, відшкодувати судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 21.08.2025 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази.
Відповідачем подано заяву, в якій відповідний учасник зауважує на відсутності доказів на підтвердження укладення договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», вказує на відсутності будь-яких письмових повідомлень нових кредиторів про набуття ними права вимоги.
Відповідач стверджує, що матеріали справи не містять підтвердження фактів отримання ним кредиту, зарахування грошових сум на картку, вказує, що первинні документи (виписки з особового рахунку, квитанції, меморіальні ордери) до позову не долучено.
Крім того, відповідний учасник просить звернути увагу на надмірній сумі нарахованих відстотків, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, суперечить вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» в частині запровадження максимального розміру денної відсоткової ставки за договорами кредиту.
Відповідач наголошує на відсутності в матеріалах справи ліцензій (дозволів) зазначених юридичних осіб з правом провадження діяльності фінансових операцій по наданню громадянам кредитів.
З огляду на викладене, відповідач заперечує можливівсть задоволення позову, вказує на необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.11.2025 року відмовлено у задоволенні заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Вирішуючи питання грунтовності заявлених позовних вимог суд виходить з таких міркувань.
Так, матеріали справи містять договір кредитної лінії від 22.11.2023 року, де згідно реквізитів учасниками вказано: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник).
Відповідно до умов договору (п. 2.1) товариство зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії з визначеним лімітом 27 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно з п. 5.1 договору кожен окремий транш за договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 .
Пунктом 7.3 догоговору сторони визначили кінцеву дату повернення кредиту - 22.12.2028 року.
Відповідно до п.п. 8.3.1, 8.3.2, 8.4 договору за період від дати видачі кредиту до 22.12.2023 року включно проценти нараховуються за процентною ставкою 76,65 % річних, що на день укладення договору становить 0,21 % від суми кредиту за кожен день користування ним.
У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за пероіод з наступного дня після 22.12.2023 року процети нараховуються за ставкою 383,25 % річних, що на день укладення договору становить 1,05 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Після закінчення дисконтного періоду користування проценти нараховуються за процетною ставкою 1087,70 річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
За нормою статті 626 ЦК Україн договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом надано окрему, а також взаємну оцінку доказам - договору кредиту з додатком як паспортом споживчого кредиту з даними про проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором; інформації АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , 22.11.2023 року зараховано суму 27 000,00 грн.
Суд звертає увагу, що використані при укладенні договору технічні умови унеможливлювали виконання таких дій без доступу до особистих даних особи та без її волевиявлення.
Отже, судом здобуто висновок про виникнення правовідносин, заснованих на договорі кредиту із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як первісним кредитором, пов'язане із цим набуття сторонами такого правочину відповідних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року укладено договір факторингу, згідно якого клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язався відступити фактору - ТОВ «Таліон Плюс», права вимоги з їх переліком відповідно до реєстру, а фактор взяв на себе обов'язок їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнту.
Згідно з п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимоги.
Укладеними додатковим угодами учасники погоджували продовження строку дії договору, зокрема, угодою № 19 від 28.11.2019 року, угодою № 26 від 31.12.2020 року, угодою № 27 від 31.12.2021 року, угодою № 31 від 31.12.2022 року, угодою № 32 від 31.12.2023 року - зі строком дії договору до 31.12.2024 року.
Судом досліджено сформований станом на 23.01.2024 року реєстр з відтворенням відомостей про боржника ОСОБА_1 , облікованою сумою заборгованості за кредитом - 54 448,20 грн., з яких: 27 000,00 грн. - сума кредиту, 27 448,20 грн. - відсотки.
Договори аналогічного правового скерування з переходом права вимоги від попереднього кредитора до нового (договори факторингу) укладено почергово: 10.10.2024 року - між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», у межах якого учасниками складено реєстр прав вимоги з інформацією про суму заборгованості на рівні 124 448,40 грн. (27 000,00 грн. - тіло кредиту, 97 448,40 грн. - відсотки), та 04.06.2025 року між ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» (реєстр прав вимоги на суму 124 448,40 грн.).
Судом не здобуто висновку про недійсність укладених договорів факторингу, їх невідповідність вимогам законодавства.
Є необхідним звернути увагу, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у вимогах нового кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому.
Боржник не позбавляється права на висловлення заперечень новому кредитору в розрізі наведених правовідносин.
З досліджених матеріалів справи слідує, що позичальником допущено порушення умов договору щодо повернення тіла кредиту, нарахованих відсотків, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
При цьому, суд не може в повній мірі погодитись з правильністю розрахунку заборгованості, поданого позивачем на підтвердження власних вимог.
Так, Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 22.11.2023, тобто до набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Оскільки у період з 22.12.2023 року нарахування заборгованості за відсотками здійснювалась із застосування денної відсоткової ставки 2,98 % на день, що слідує з досліджених розрахунків, суд вважає необхідним провести математичне коригування з метою узгодження показників нарахувань з рівнем відсоткової ставки, обмеженою Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Заборгованість за відсотками у період з 24.12.2023 року по 19.04.2024 року включно (строк нарахування кредитором) становитиме: 27 000,000 грн.* 2,5 % * 117 днів / 100 = 78 975,00 грн.
В іншій частині суд визнає розрахунок узгодженим з умовами договору, відповідним вимогам законодавства, запровадженими та чинними у відповідний період.
Загальна сума заборгованості по договору становитиме 109 193,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 27 000,00 грн., заборгованість по відсотках - 82 193,40 грн. (3218,40 грн. нарахованих у період з 22.11.2023 року по 23.12.2023 року + 78 975,00 грн. нарахованих у період з 24.12.2023 року по 19.05.2024 року).
Суд приходить до висновку, що, оскільки позичальник ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання з повернення отриманих сум кредиту, при цьому, право грошової вимоги, включаючи нараховані відсотки, правомірно набуто позивачем у справі, вимога про стягнення грошових вимог є обґрунтованою з уточненими судовими висновками обмеженнями.
На підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору, витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10, заборгованість за кредитним договором від 22.11.2023 року в сумі 109 193,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 27 000,00 грн., заборгованість по відсотках - 82 193,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2124,91 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6140,35 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Д.М. Лєдньов