20 листопада 2025 року справа № 580/10261/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 звернулась адвокат Павленко Мар'яна Василівна (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин;
- зобов'язати відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення останнього з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин, як особи що вже була виключена з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Позивач ОСОБА_1 , був взятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 14 червня 2012 року. Відповідно до даних, які містяться на першій сторінці тимчасового посвідчення від 14 червня 2012 року № НОМЕР_1 зазначено «тимчасове посвідчення військовозобов'язаного», на другій сторінці тимчасового посвідчення внесена відмітка « 23.05.2023 виключений з військового обліку згідно п.п.6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «ПВО та ВС». Стоїть підпис та печатка начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Тобто, станом на дату внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку діяла норма ст. 37 «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема: «Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину». Вироком Черкаського апеляційного суду від 26.08.2020 року вирок Черкаського районного суду від 17.12.2019 скасовано та призначено покарання за ст. 286 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Відповідно до довідки про звільнення серія ПОЛ №06158 до позивач був засуджений за ст. 286 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та відбував покарання з 15.09.2020 по 20.04.2023 у ДУ «Крюковська виправна колонія (№29), звідти звільнений умовно - дострокова на 2 роки 05 місяців 03 дні. Під час завантаження застосунку «Резерв+» було виявлено, що позивач перебуває в статусі «на обліку, військовозобов'язаний». Відповідно до листа відповідача від 28.07.2025 надана відповідь не по суті звернення, оскільки інформацію щодо внесення змін до облікових даних позивачаосяться за письмовим зверненням позивача, для цього останньому не потрібно звертатися особисто прибувати до приміщення відповідача, крім того, заява по суті не розглянута, дані щодо виключення з військового обліку так і не внесені. З цього питання позивач подав скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_3 на неправомірні дії відповідача. Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено у виключенні з війського обліку з обґрунтуванням, що станом на день звернення відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в поточній редакції відсутня зазначена підстава для виключення з обліку. Проте, поза увагою відповідача залишилася та обставина, що позивач виключений з військового обліку 23.05.2023 року, тобто до прийняття змін в діючому законодавстві 18.05.2024.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін в адміністративній справі №580/10261/25 - відмовлено.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду не надав.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач був взятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 14 червня 2012 року, про що міститься відмітка на зворотному боці тимчасового посвідчення від 14 червня 2012 року № НОМЕР_1 . Відповідно до даних, які містяться на першій сторінці тимчасового посвідчення від 14 червня 2012 року № НОМЕР_1 зазначено «тимчасове посвідчення військовозобов'язаного», на другій сторінці тимчасового посвідчення внесена відмітка « 23.05.2023 виключений з військового обліку згідно п.п.6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «ПВО та ВС».
Відповідно до довідки про звільнення серія ПОЛ №06158 до позивач був засуджений за ст. 286 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та відбував покарання з 15.09.2020 по 20.04.2023 у ДУ «Крюковська виправна колонія (№29), звідти звільнений умовно - дострокова на 2 роки 05 місяців 03 дні.
Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.12.2024 №2372 на адвокатський запит №16/12-24 від 16.12.2024 адвоката Тарасенка І.В. повідомлено про те, що 30.10.2024 рекомендованим листом №0610201654451 військовозобов'язаному ОСОБА_3 , було направлено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09 годину 00 хвилин 08.11.2024 року, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) внесено зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До ІНФОРМАЦІЯ_5 було повернуто вказаний рекомендований лист з довідкою про причини повернення/досилання Ф.20 в якій вказано, що лист повертається оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. В зв'язку з неявкою в зазначений термін, 21.11.2024 року через базу даних АІТС “Оберіг» автоматично було сформоване та направлено звернення до Національної Поліції України зареєстроване Е47486, щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтею 210, 210-1 КУпАП. ІНФОРМАЦІЯ_6 не складались матеріали щодо притягнення громадянина ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено у виключенні з війського обліку з обґрунтуванням, що станом на день звернення відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в поточній редакції відсутня зазначена підстава для виключення з обліку.
Не погоджуючись з такою відповіддю на свою скаргу представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.036.1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами ст. 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома).
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 09.03.2023 у справі №600/2520/22-а (п.69), громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) і не входять до кола осіб, визначених Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Як встановив суд, до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного №№ НОМЕР_1 23.05.2023 поставлено відмітку “знято з військового обліку» з вказанням п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції чинній на 23.05.2023) встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.05.2023 позивача виключено з військового обліку, про що зроблений запис у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка).
Відповідач, здійснюючи запис у військовому квитку про виключення позивача з військового обліку у якості підстави такого виключення послався на пункт 6 частини 6 відповідної статті Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
У зв'язку із прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно пункту 4 розділу “Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 “Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загально-правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ