20 листопада 2025 року справа № 826/17194/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ.ДІ.-МАРК» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ.ДІ.-МАРК» звернулось до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо неврахування Таблиці даних платника податків ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» № 1 від 11.10.2018 та скасувати рішення від 12.10.2018 № 952195/40735487 Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, врахувати Таблицю даних платника податку ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» № 1 від 11.10.2018;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» з переліку ризикових платників податків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Комісія прийняла рішення від 12.10.2018 № 952195/40735487 про неврахування Таблиці даних платника податків від 11.10.2018 № 1 з підстав наявності в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податкових ризикових операцій. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо невідповідності позивача пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості вказав, що Товариство зареєстроване на території, яка підконтрольна Україні. Адресою місця розташування Товариства є: 01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63. Товариство було зареєстровано платником ПДВ 01.09.2016 та здійснює господарську діяльність більше 2 років. Товариство має відкриті рахунки у банківських установах, зокрема у КБ «Приватбанк», АТ «ОТП банк», перелік яких міститься в облікових даних платника податків. Жодна з посадових осіб та/або засновник Товариства не був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років. Крім того, керівник Товариства Білоус Павло Анатолійович є керівником лише однієї юридичної особи. Товариство своєчасно подає податкову та фінансову звітність. Товариство не здійснює господарські операції, які є ризиковими відповідно до Критеріїв. Також зазначив, що Комісія, посилаючись в оскаржуваному рішенні на наявну в органах податкову інформацію, взагалі не уточнює, що це за інформація, на підставі чого її було сформовано. Основним видом його діяльності, вказує позивач, згідно КВЕД-2010 є код КВЕД 73.11 рекламні агентства, позивач є постачальником рекламних послуг та має для цього необхідний перелік матеріально-технічної бази та кваліфікованих працівників, серед яких директор з маркетингу, начальник відділу реклами, дизайнер, менеджери з маркетингу. Позивач має в наявності необхідні ліцензії для роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями та зареєстровані фіскальні РРО для їх реалізації у власних магазинах. Відмовляючи позивачу у врахуванні таблиці, контролюючим органом не прийнято до уваги чинність господарських операцій, проведених товариством. Тому просить скасувати оскаржуване рішення контролюючого органу.
23.11.2018 та 06.12.2018 представник ДФС України та ГУ ДФС у м. Києві надала відзиви на позовну заяву, в яких заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказала, що контролюючий орган діяв в межах наданих повноважень та на підставі діючого законодавства, оскільки наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні. Вказує, що саме на позивачеві лежить обов'язок надати весь перелік документів на підтвердження реальності здійсненої господарської операції. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволені позовних вимог.
У наданих додаткових поясненням від 06.12.2018 представник ДФС зазначила, що Комісією в ході аналізу документів надісланих вказаним повідомленням від 18.10.2018 № 1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній встановлено ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» виписана податкова накладна № 50 від 30.09.2018 щодо рекламних послуг за вересень 2018 року на адресу TOB «ATTIKA-2007» (код 34630835). Однак, ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» не надано розрахункові документи, а саме виписки банку, що підтверджують проведення розрахунків з покупцем (TOB «АТТІКА-2007»). Відсутність вказаних документів не дає можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» по відмовленій податковій накладній № 50 від 30.09.2018. За результатами розгляду документів Комісією було прийняте рішення від 22.10.2018 №961513/40735487 про відмову в реєстрації податкової накладної № 50 від 30.09.2018. Крім того, відповідно до інформаційних ресурсів, що є доступними для перегляду на рівні ТУ ДФС у м. Києві, встановлено, що податкова накладна № 50 від 30.09.2018 зареєстрована в ЄРПН за рішенням комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 31.10.2018.
10.03.2025 представник Головного управління ДПС у м. Києві подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить виключити ГУ ДПС у м. Києві з числа відповідачів, оскільки до ГУ ДФС у м. Києві (правонаступник ГУ ДПС у м. Києві) не заявлено позовних вимог.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 29.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі акта приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 07.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 07.01.2025 №01-19/93/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 244 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 826/17194/18.
Адміністративна справа передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гаращенку В. В.
Ухвалою від 29.01.2025 суддя прийняв до свого провадження матеріали адміністративної справи № 826/17194/18 та вирішив розгляд справи проводити спочатку у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
Ухвалою від 29.01.2025 суд замінив відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011). Замінив відповідача Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) на правонаступника - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393). Розгляд справи розпочато спочатку.
Дослідивши надані суду письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ.ДІ.-МАРК» (код ЄДРПОУ 40735487) зареєстровано як юридична особа з 10.08.2016. Основним видом діяльності підприємства згідно КВЕД-2010 є код КВЕД 73.11 рекламні агентства. Місцезнаходження ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК»: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63. Директором ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» є ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» станом на 01.10.2018 на підприємстві працює 69 працівників (а. с. 83).
Для господарської діяльності ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» орендує в ТОВ «Информ-Сервис» нежитлове приміщення в м. Харкові по вул. Суздальські ряди, 12/3,12/4, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 02/17 від 01.07.2017 (а. с. 20, 21). Також позивач орендує нежитлові приміщення для розміщення магазинів на території Харківської області в ТОВ «Основа інфо», що підтверджується договорами суборенди від 15.05.2018 № СА-1, № СА-2, № СА-3, № СА-4, № СА-5, № СА-6, № СБС-7, від 24.05.2018 № СА-8/18, № СА-9/18, № СА-10/18, (а. с. 23, 24, 29, 30, 35, 36, 41, 42, 47, 48, 53, 54, 59, 60, 65, 66, 71, 72, 77, 78).
Позивач склав та подав на реєстрацію податкову накладну від 30.09.2018 № 50 (а. с. 11).
Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.10.2018 по податковій накладній від 30.09.2018 № 50 «Документ прийнято. Реєстрація зупинена» відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ПН/РК відповідає п. 1.6 «Критеріїв ризиковості платника податку» (а. с. 12).
ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» подало до ДФС України Таблицю даних платника податку № 1 від 11.10.2018 (а. с. 13, 14), до якої додало копії документів та пояснення про підтвердження господарської діяльності позивача: копії договорів оренди торговельних приміщень, копію договору оренди складських приміщень, довідку про чисельність працівників підприємства.
За результатами обробки Таблиці даних платника податків Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, відповідно до п. 36 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, прийнято рішення від 12.10.2018 № 952195/40735487 про неврахування Таблиці даних платника податку від 11.10.2018 № 1, врахованої згідно Рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві від 11.10.2018 № 951838/40735487. Підставою прийняття такого рішення вказано: «Наявність в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій» (а. с. 16).
Не погоджуючись з рішенням від 12.10.2018 № 952195/40735487 про неврахування Таблиці даних платника податків, позивач вважає, що рішення прийнято необгрунтовано та не відповідає нормам законодавства України. Тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).
Відповідно до підпункту 16.1.2, 16.1.3 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п.п. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Розділ V Податкового кодексу України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на час виникнення спірних правовідносин визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 29 Порядку № 117 встановлено, що платник податку має право подати до ДФС таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком 3.
У таблиці даних платника податку зазначаються:
види економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010);
коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку;
коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016- 2010), що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку (пункт 30 Порядку № 117).
Відповідно до пунктів 31 - 34 Порядку № 117 таблиця даних платника податку подається із поясненням, в якому зазначається діяльність, із можливим посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.
Таблиця даних платника податку із поясненнями розглядається комісіями регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після дня її отримання.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке протягом операційного дня стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
П. 35 Порядку № 117 передбачає, що таблиця даних платника податку враховується ДФС в автоматичному режимі, якщо така таблиця подається:
платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, що внесені до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України», та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (в редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та в яких перебувають у власності (право власності / користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить понад 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у ній зазначаються коди згідно з УКТЗЕД постачання (виготовлення) таких груп товарів: живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12);
платниками податку, у яких значення показників D і P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D > 0,02, Р
Згідно з пунктами 36 - 39 Порядку № 117 у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка була врахована, в тому числі в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку.
Якщо таблиця даних платника податку була врахована відповідно до пункту 35 цього Порядку, після прийняття комісією регіонального рівня рішення про неврахування цієї таблиці даних платника податку така таблиця даних платника податку в подальшому підлягає розгляду відповідно до пункту 32 цього Порядку.
Якщо таблиця даних платника податку врахована ДФС з 1 липня 2017 р., в подальшому реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі з операцій, зазначених у таблиці даних платника податку, не підлягає зупиненню.
Таблиця даних платника податку подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис», “Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування.
Суд зазначає, що оскаржене рішення контролюючого органу є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень - документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Конституційним Судом України в рішенні від 8 червня 2016 року № З-рп/2016 зазначено, що принцип юридичної визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. В даному конкретному випадку, наведений механізм полягає в обов'язку податкового органу визначити, чому подана платником податку інформація не прийнята, яка конкретно інформація, зазначена позивачем в таблиці даних платника податку є, на думку відповідача, недостовірною.
Як вже було встановлено вище, у спірному рішенні від 12.10.2018 № 952195/40735487 про неврахування таблиці даних платника податку підставою для відмови вказано про наявність в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування Таблиці даних платника податків, поданою позивачем, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні, що в даному випадку зроблено не було.
Суд звертає увагу, що оскільки комісія контролюючого органу прийняла оскаржуване рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій, то відповідач має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.07.2021 у справі № 520/480/20.
Досліджуючи зміст оскаржуваного у цій справі рішення від 12.10.2018 № 952195/40735487 Комісії, суд встановив, що в ньому не зазначено, яка сама податкова інформація про здійснення позивачем ризикових операцій була отримана ДФС України. Зокрема, суд зазначив, що спірне рішення не містить ані посилань на господарську операцію, яка на думку відповідача, є ризиковою, ані на підстави за яких така операція визнана ризиковою, що свідчить про формальність прийнятого рішення.
Суд додатково зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містить реквізитів рішення, яким позивача віднесено до ризикових платників податків, про такі обставини відповідач не повідомляв в наданих ним процесуальних документах та не надав жодних доказів на підтвердження віднесення позивача до ризикових платників податків.
До того ж, навіть віднесення позивача до переліку ризикових платників податків не може бути підставою для прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають врахуванню вказаної таблиці, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку разом із таблицею.
Суд наголошує, що навіть, якщо Порядком № 117 затверджено форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, проте не виконання відповідачем обов'язку доказування, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України, а саме: недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком № 117 підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Інформація, яка б свідчила про проведення ризикових операцій позивачем, в матеріалах справи відсутня.
Ураховуючи зазначене, суд зазначає, що оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд наголошує, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні КАС України. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Поряд із цим, суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19 зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 160/93/19.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про неправомірність спірного рішення рішення від 12.10.2018 № 952195/40735487 Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, та наявність підстав для його скасування.
Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо неврахування спірної Таблиці та скасувати оскаржуване рішення Комісії. Разом з тим, у цій справі податковий орган прийняв індивідуальний акт - рішення від 12.10.2018 № 952195/40735487. Тому суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування зазначеного рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДФС України в особі Комісії виключити ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» з переліку ризикових платників податків, суд зазначає таке.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.п. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).
У свою чергу, згідно пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом урегульовано статтями 72, 73 Податкового кодексу України.
Відповідно до наведених у пункті 2 Порядку №117 визначень:
моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об'єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства;
критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик;
ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту “а»/“б» пункту 185.1 статті 185, підпункту “а»/“б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Отже, контролюючий орган здійснює моніторинг податкових, накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС.
Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням Податкового кодексу України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов'язку.
Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків в порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховного Судом у постановах від 25 квітня 2018 року (справа №826/1902/15), від 18 вересня 2018 року (справа №818/398/15), від 20 листопада 2019 року (справа №480/4006/18).
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи інформації про ризиковість платників податків не породжують правових наслідків для останніх та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов'язків.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що внесення до системи АІС "Податковий блок" податкової інформації щодо відповідності ТОВ «ТІ.ДІ.-МАРК» критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а тому підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.
Щодо заявленого представником Головного управління ДПС у м. Києві клопотання про виключення ГУ ДПС у м. Києві з числа відповідачів, то суд зазначає наступне.
Відповідно по положень Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливості для відповідача бути виключеним із числа відповідачів у справі, оскільки відповідачем є особа, до якої пред'явлено позов.
Стаття 48 КАС України передбачає заміну неналежної сторони.
Відповідно до частини третьої зазначеної статті якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Однак, враховуючи, що в матеріалах справи відсутня згода позивача на заміну первісного відповідача належним відповідачем, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ГУ ДПС у м. Києві.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з частковим задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 5 286,00 грн, отже на відповідача покладаються судові витрати у сумі 2 643,00 грн (розрахунок: 5286,00/2).
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90,139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення від 12.10.2018 № 952195/40735487 Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
Зобов'язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) врахувати Таблицю даних платника податку товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ.ДІ.-МАРК» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 40735487) від 11.10.2018 № 1.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ.ДІ.-МАРК» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 40735487) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні 00 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО