20 листопада 2025 року справа № 580/200/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інфоазот» до Державної екологічної інспекції центрального округу про визнання протиправним та скасування припису,
08.01.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Інфоазот» (далі - позивач) до Державної екологічної інспекції центрального округу (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати п.п.1, 2, 3 Припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 27.08.2024 №5/03.4/2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції України виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в конкретний термін.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 оспорюваного припису позивачу встановлено вимоги: отримати висновок з оцінки впливу на довкілля або представити висновок державної екологічної експертизи (зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази), строк - до 27.11.2024 (п. 1 Припису); отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, строк - до 27.11.2024 (п. 2 Припису); дотримуватися умов дозволу та правил спеціального водокористування, строк - постійно з дати отримання припису.
На думку позивача вказані пункти припису є загального характеру, дублюють норми законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Пункт 3 Припису фактично зобов'язує позивача постійно вчиняти певні дії, тобто не містить будь-якого конкретного терміну їх виконання, а тому не відповідає нормам природоохоронного законодавства, зокрема п. 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Крім того зазначено, що на момент проведення перевірки ТОВ «Інфоазот» жодної господарської діяльності не здійснювало, про що було повідомлено відповідача письмовими поясненнями з наданням відповідних доказів. Починаючи з березня 2022 року, ТОВ «Інфоазот» призупинило господарську діяльність.
Отже зазначені відповідачем в Акті перевірки такі порушення, як здійснення діяльності без висновку з оцінки впливу на довкілля та здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, - не відповідає дійсності.
Позивач стверджує, що ТОВ «Інфоазот» здійснювало свою діяльність, що має підвищену небезпеку, з дозволу відповідних органів. Після початку війни та призупинення господарської діяльності строк дії дозволів не продовжувався.
Таким чином, на переконання позивача, зазначення в акті відомостей про порушення ТОВ «Інфоазот» положень статей 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» є безпідставним.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що об'єкт ТОВ «Інфоазот» відноситься до частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» тобто до другої категорії видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, а саме - хімічна промисловість: зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази).
Відповідач вказує, що позивачем в позові зазначено, що так як його діяльність почалася до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», то йому не потрібно її отримувати, але, до введення в дію вищевказаного закону необхідно було мати висновок державної екологічної експертизи (зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази), який був передбачений Законом України «Про екологічну експертизу» та постановою Кабінету міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808. Позивач не надав висновок державної екологічної експертизи, а отже йому потрібно оформити висновок з оцінки впливу на довкілля.
Позивач зазначив, що має дозволи, але дані дозволи не мають відношення до тих, за якими винесено припис, а саме відсутні: дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, висновок з оцінки впливу на довкілля для даного суб'єкта господарювання або документи про екологічну експертизу (до 2017 року), що, на думку відповідача, є підтвердженням правомірності винесення припису.
Стосовно строку виконання припису в частині зазначення «постійно з дати отримання припису», відповідач стверджує, що враховуючи норми Конституції кожен повинен постійно дотримуватися природоохоронного законодавства та не порушувати його.
Стосовно того, що позивач не проводить діяльності з лютого 2022 року з виготовлення добрив, посилаючись на наказ № 4 від 25.02.2022 Уманської районної державної адміністрації, відповідач повідомляє, що даний факт не відповідає дійсності, так як під час проведення перевірки Інспекцією здійснювалася фотофіксація, на якій чітко видно що стрілка на манометрах з цистернами, від яких було чути запах аміаку, не стоїть на позначці « 0», що означає, що в ємкості є речовина. А так як аміак легший за повітря, то можливо припустити, що в ємкостях був саме він. В разі невикористання з лютого 2022 даних ємностей, то відповідно і стрілка на манометрах була б на позначці « 0».
З огляду на викладене, відповідач стверджує, що припис винесено у відповідності до норм чинного законодавства.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
На підставі направлення від 16.08.2024 №06-25/356, службовими особами Державної екологічної інспекції центрального округу у період з 21 до 23 серпня 2024 року проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Інфоазот» вимог природоохоронного законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про використання та охорону земель, про охорону атмосферного повітря, про оцінку впливу на довкілля за адресою: Черкаська область, Уманський район, адмінмежі Розсішківської сільської ради (а/д Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка 535 км).
За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) складений акт від 23.08.2024 №3/03.4/2024/ПЗ, в якому зафіксовані такі порушення:
- висновок з оцінки впливу на довкілля (висновок державної екологічної експертизи) у ТОВ «Інфоазот» відсутній. Даний об'єкт, може мати значний вплив на довкілля та підлягає оцінці впливу на довкілля відповідно до ст. 3 ч. 3 пункту 7 підпункту 3 (зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази));
- дозвіл на викиди забруднюючих речовин відсутній. При обстеженні території виявлені, ємкості для зберігання аміаку в кількості 10 одиниць об'ємом 75 м3 кожна (поз.Е1/1-Е1/10), які мають в загальному 4 дихальні клапани, 4 ємкості для аміачної води, 1 естакада для наливу/зливу аміаку з залізничного транспорту, 2 пункти зливу/наливу аміаку у вантажний транспорт, насоси та редуктор залишкового аміаку (поз.Е-2, Е-3, Е-4), вагова, підсобні приміщення, пожежна водойма об'ємом 100 куб.м. Крім того на території розташований вантажний автотранспорт ТОВ "Евотерра Азот" для перевезення зрідженого газу (аміаку). Також при огляді поблизу ємкостей з позначками Е-3, Е-2 відчувається різкий запах аміаку, стрілка монометра ємності з позначкою Е-3 вказує цифру « 2», стрілки манометрів ємкостей позицій Е1/1-1/10 показують 0, біля пункту зливу/наливу аміаку у транспорт була розміщена вантажівка;
- умови дозволу та правил спеціального водокористування дотримується частково, а саме: зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання та водогосподарські споруди і технічні пристрої утримуються в неналежному стані; водозабірні споруди облаштовано не відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів; не здійснюються засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод.
На підставі вказаного акту відповідачем винесено припис від 27.08.2024 №5/03.4/2024, пунктами 1, 2, 3 якого на ТОВ «Інфоазот» покладено обов'язки:
- у строк до 27.11.2024 отримати висновок з оцінки впливу на довкілля або представити висновок державної екологічної експертизи (зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази) згідно підпункту 3 пункту 7 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (п. 1 Припису)
- у строк до 27.11.2024 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно частини 5,6 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (п. 2 Припису);
- постійно, з дати отримання припису, дотримуватися умов дозволу та правил спеціального водокористування згідно п. 6 частини 3 ст.110 Водного кодексу України (п.3 Припису).
Не погоджуючись із п.п.1, 2, 3 припису, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо пункту 1 припису про усунення порушень, що полягає в плановій діяльності за відсутності висновку оцінки впливу на довкілля, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», документ дозвільного характеру - це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Правові та організаційні засади оцінки впливу господарської діяльності на довкілля встановлені Законом України від 23.05.2017 №2059-VIII "Про оцінку впливу на довкілля" (далі - Закон №2059-VIII).
Частина 1 статті 2 цього ж Закону передбачає, що оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб'єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб'єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 3 Закону №2059-VIII визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 11 цього ж Закону звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб'єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.
За приписами ч.2 ст.17 Закону №2059-VIII дія цього Закону не поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.
Цією ж статтею визначено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
Таким чином, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності, а у разі, якщо таке рішення було отримано до набрання чинності Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" - лише при розширенні та зміні, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності (пункт 22 частини другої та пункт 14 частини третьої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля").
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі №460/1094/19 та від 04 вересня 2020 року у справі №460/1160/19, від 18 жовтня 2022 року у справі №580/2808/21.
За змістом вказаних норм починаючи з 18 грудня 2017 року перед початком планової діяльності відповідно до виду, передбаченого частинами другою та третьою статті 3 Закону № 2059-VІІІ суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати висновок про оцінку впливу на довкілля та отримати рішення про провадження планової діяльності.
Як зазначалось, за приписами ч.2 ст.17 Закону №2059-V111 дія цього Закону не поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім таких випадків:
- розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об'єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України (пункт 22 частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля");
- розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об'єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України (пункт 14 частини третьої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля").
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15309283 від 20.07.2007, позивачу належить на праві власності об'єкт «комплекс будівель та споруд, склад рідкого аміаку» за адресою: Черкаська обл., Христинівський район, с/рада Розсішківська, залізнична станція с. Розсішки, колія «Розсішки-Удич» 2 км, реєстраційний номер 6827636, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності на цей об'єкт за Приватне підприємство фірма «Інфоазот» - 30.07.2004.
27.02.2007 Управлінням з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Черкаській області видано Дозвіл № 6455 на початок роботи складу рідкого аміаку, умови дії дозволу - постійно.
30.01.2012 позивачем отримано дозвіл № 027.12.71 виконувати роботи підвищеної небезпеки під час експлуатації складу рідкого аміаку с. Розсішки, строк дії дозволу - з 30.01.2012 по 30.01.2017, строк дії дозволу продовжено до 31.01.2022.
30.01.2012 позивачем отримано дозвіл №030.12.71 експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки за адресою: Черкаська область, Христинівський район, с. Розсішки, строк дії дозволу - з 30.01.2012 по 30.01.2017, строк дії дозволу продовжено до 31.01.2022.
З наведеного вбачається, що діяльність позивача пов'язана із зберіганням рідкого аміаку.
Так, на підставі п.7 ч.3 ст.3 Закону друга категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає хімічну промисловість, зокрема: установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин; зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази).
З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає проведення оцінки впливу на довкілля для підприємств, господарська діяльність яких здійснюється в галузі хімічної промисловості, зокрема зберігання хімічних продуктів.
Оскільки основною діяльністю позивача є зберігання рідкого аміаку, суд погоджується з доводами відповідача про необхідність отримання висновку оцінки впливу на довкілля.
Відтак, п.1 Припису є законним та не підлягає скасуванню.
Щодо пункту 2 припису, що стосується отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Обґрунтування такої вимоги пов'язане із встановленим Державною екологічною інспекцією порушення позивачем ч.5, 6 ст. 11 Закону України від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон №2707-ХІІ).
Як установлено судом, акт перевірки містить відомості, що при обстеженні території виявлені, ємкості для зберігання аміаку в кількості 10 одиниць об'ємом 75 м3 кожна (поз.Е1/1-Е1/10), які мають в загальному 4 дихальні клапани, 4 ємкості для аміачної води, 1 естакада для наливу/зливу аміаку з залізничного транспорту, 2 пункти зливу/наливу аміаку у вантажний транспорт, насоси та редуктор залишкового аміаку (поз.Е-2, Е-3, Е-4), вагова, підсобні приміщення, пожежна водойма об'ємом 100 куб.м. Крім того на території розташований вантажний автотранспорт ТОВ "Евотерра Азот" для перевезення зрідженого газу (аміаку). Також при огляді поблизу ємкостей з позначками Е-3, Е-2 відчувається різкий запах аміаку, стрілка монометра ємності з позначкою Е-3 вказує цифру « 2», стрілки манометрів ємностей позицій Е1/1-1/10 показують 0, біля пункту зливу/наливу аміаку у транспорт була розміщена вантажівка.
Так, статтею 11 Закону №2707-ХІІ визначено регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.
Частиною 5 ст.11 цього Закону визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг.
Частина 6 цієї ж статті визначає, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг.
В той же час, статтею 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено що, джерело викиду об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Таким чином, щоб класифікувати будь-яке обладнання як джерело викиду, має бути встановлений факт надходження від нього в атмосферне повітря забруднюючих речовин. Це може бути встановлено шляхом здійснення інструментально-лабораторного контролю.
Проте, в акті перевірки жодних доказів проведення таких вимірювань не наведено. Окрім того, відповідачем не подано доказів здійснення інструментально-лабораторного контролю таким джерелом викиду.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 12 вересня 2019 року у справі № 440/3838/18, «….для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1598, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.».
Отже, відповідач при здійснені заходу контролю мав встановити факт викиду, визначити, ідентифікувати обладнання та обсяг і вид забруднюючих речовин, яке виробляє саме обладнання об'єкту контролю.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 420/6935/19.
Застосовуючи ці висновки до обставин справи, суд зазначає, що акт перевірки не містить інформації про виявлені забруднюючи речовини, які надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи певних об'єктів відповідача, оскільки не встановлено факт викиду забруднюючої речовини, її тип та хімічний склад, не вчинено дій щодо відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань, не проводились дослідження чи експертиза для з'ясування чи дійсно здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з вказаних в акті джерел викидів.
Отже, чітких конкретизуючих даних щодо фактичного здійснення суб'єктом перевірки на момент її проведення та складання відповідного акту щодо правопорушення у сфері природоохоронного законодавства акт не містить, а відтак, на думку суду, окреслені у акті обставини не можуть безумовно свідчити про вчинення суб'єктом господарювання порушень на момент здійснення перевірки, та відповідно про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо правопорушення у сфері природоохоронного законодавства.
На думку суду, акт перевірки відображає лише дії працівників контролюючих органів та містить їх суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин (запах аміаку), які не підтвердженні належними та допустимими доказами, а суд при прийнятті рішення суд не може керуватись припущеннями, а досліджує подані учасниками справи докази. Тому є необґрунтованим твердження відповідача про порушення ТОВ «Інфоазот» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині викидів забруднюючих речовин.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування пункту 2 Припису.
Щодо пункту 3 припису, що стосується дотримання вимог водоохоронного законодавства, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п.4, 6, 7, 8 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані:
використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;
утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
Згідно з п.4 ч.1 ст.98 Водного кодексу України забороняється введення в дію водозабірних споруд - без рибозахисних пристроїв та облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів.
Так, в Акті перевірки вказано, що позивач умови дозволу та правил спеціального водокористування дотримується частково, а саме:
зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання утримує в неналежному стані: зони не винесені в натуру відповідно до правового режиму зон санітарної охорони водних об'єктів (розміщення складів, які створюють небезпеку забруднення джерела водопостачання, розміщення господарських будівель, безпосередньо не пов'язаних з експлуатацією водопровідних споруд та мереж);
водогосподарські споруди і технічні пристрої утримуються в неналежному стані (свердловина захаращена, завалена резиновими та пластиковими шлангами);
водозабірні споруди облаштовано не відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів;
не здійснює засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод (відсутній лічильник).
Суд зазначає, що позивач у позовній заяві не спростовує наявності вказаних порушень та не надає доказів їх відсутності.
Єдиним аргументом позивача щодо скасування п.3 Припису (дотримуватись умов дозволу та спеціального водокористування) є те, що у графі «термін виконання» зазначено «Постійно з дати отримання припису».
Водночас, суд зазначає, що з огляду на приписи ст.66 Конституції України, якою встановлений обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, вищевказані норми Водного кодексу України, суд дійшов висновку, що вимога припису щодо постійного дотримання вимог природоохоронного законодавства не суперечить нормам чинного законодавства України.
Відтак, п.3 Припису є законним та не підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволення в частині скасування п.2 Припису. В іншій частині позов необґрунтований та не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Інфоазот» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 Припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 27.08.2024 №5/03.4/2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, буд.6, ЄДРПОУ 42149108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інфоазот» (19300, Черкаська обл., с-ще Лисянка, вул. Вокзальна, буд.37, код ЄДРПОУ 13918691) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ