Справа № 560/1087/25
іменем України
21 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у вигляді ненадання ОСОБА_1 направлення на ВЛК з метою встановлення його придатності до військової служби протиправною;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 направлення на ВЛК з метою встановлення його придатності до військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що був мобілізований на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 26 вересня 2023 року. При проходженні ВЛК був визнаний обмежено придатним до військової служби. Висновок ВЛК про обмежену придатність до військової служби позивач втратив при проходженні служби у військовій частині, оскільки постійно почував себе погано, багато разів направлявся у різні лікарні, зокрема для операції на лівому оку, діагностики, лікування та стабілізації кров'яного тиску. 16.11.2023 позивачу назначена консультація офтальмолога. З 02.12.2023 по 15.12.2023 позивач знаходився на лікуванні в ПП «Віва Клінік» м. Славута, де було зроблено операцію на ліве око. 13.03.2024 лікар медпункту в/ч НОМЕР_1 встановив діагноз позивачу гіпертонія, глаукома, та направив у в/ч НОМЕР_2 до терапевта та окуліста. З 14.03.2024 по 25.03.2024 позивач проходив лікування в кардіоневрологічному відділенні Острозької лікарні, що підтверджується Випискою з карти стаціонарного хворого. 29.03.2024 зроблено висновок лікаря про те, що позивач потребує звільнення від фізичних навантажень і про необхідність направлення позивача «на ВЛК для визначення придатності до військової служби». 11.04.2024 позивачу видана довідка про тимчасову непрацездатність з 29.03.2024 по 11.04.2024. 15.04.2024 з приводу підвищеного кровяного тиску позивач проходив огляд чергового лікаря в Славутській міський лікарні, де встановлено діагноз гіпертонічна хвороба, кризовий перебіг. Оскільки полегшення стану здоров'я відбувалось на дуже короткий час і знову підвищувався тиск, та із-за поганого зору позивач не міг виконувати належним чином службові обов'язки, з 12.04.2024 позивач самовільно залишив частину, де служив, та добрався до дому у важкому стані. Дружина відвезла його до сімейного лікаря в АДРЕСА_1 , а в кабінеті стався напад (гіпертонічний криз), викликали реанімацію в кабінет, потім забрали до невідкладної допомоги, стабілізували. В подальшому позивач лікувався в Славуті самостійно, без оформлення медичних документів, і повернувся до військової частини згідно процедури, передбаченої ч. 5 статті 401 Кримінального кодексу України, та продовжив службу з 19.10.2024. Оскільки стан здоров'я погіршувався, 20 листопада 2024 року позивачу підготували рапорт на звільнення з військової служби за станом здоров'я. Він його підписав, рапорт був завізований командиром роти капітаном Чандра. Але, вище командування частини рішення по рапорту позивача до цього часу не доводило, направлення до ВЛК позивачу не надало, чим порушено його право на проходження ВЛК з метою встановлення придатності до військової служби.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що проти позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 мобілізовано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26 вересня 2023 року.
05 жовтня 2023 року старший матрос ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з присвоєнням звання "старший солдат".
Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 вересня 2023 року №70/1113, на час зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 квітня 2024 року №107 старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 12 квітня 2024 року самовільно залишив частину.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 квітня 2024 року №125 старшого солдата ОСОБА_1 для покращення рівня військової дисципліни та відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України звільнено з раніше займаної посади та виведено в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 листопада 2024 року №1517-РС старший солдат ОСОБА_1 призначений на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу Військової частини НОМЕР_3 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 листопада 2024 року №337 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , облікові документи направлені до нового місця військової служби - Військової частини НОМЕР_3 .
Також, із наданих позивачем доказів убачається, що під час служби він неодноразово лікувався у медичних закладах, зокрема, перебував на лікуванні у ПП «Віва Клінік» м. Славута з 02.12.2023 по 15.12.2023, де йому проведено операцію на ліве око; проходив обстеження та лікування у Острозькій лікарні в період із 14.03.2024 по 25.03.2024, де встановлено діагноз гіпертонічної хвороби, а лікарем 29.03.2024 рекомендовано направлення позивача на ВЛК для визначення придатності до військової служби. 11.04.2024 позивачу видано довідку про тимчасову непрацездатність, а 15.04.2024 проведено повторний огляд у Славутській міській лікарні, де діагностовано гіпертонічний кризовий перебіг.
Направлення позивача на проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби Військова частина НОМЕР_1 не надавала.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення його на проходження ВЛК, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII в редакції станом на 16.08.2024 (далі також - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Згідно частин 3 і 4 статті 2 Закону України №2232-XII, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються Законом №2232-XII та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 13 цієї статті, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення), затверджене Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (пункт 1.1 глави 1 Розділу І Положення).
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 6.1 глави 6 Розділу ІІ Положення, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі - Статут) встановлено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (пункт 31 Статуту).
Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. (пункт 58 Статуту).
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 вересня 2023 року №70/1113 позивач, ОСОБА_1 , був визнаний придатним до військової служби. На підставі зазначеної довідки 05 жовтня 2023 року позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з присвоєнням військового звання «старший солдат», що підтверджується витягом з наказу командира частини.
З матеріалів справи також вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 квітня 2024 року №107 позивача визнано таким, що 12 квітня 2024 року самовільно залишив частину. Надалі наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2024 року №125 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з раніше займаної посади та виведено в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 листопада 2024 року №1517-РС позивача призначено на посаду у Військовій частині НОМЕР_3 . Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 листопада 2024 року №337 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а його облікові документи направлено до нового місця служби.
Отже, судом установлено, що після 12 квітня 2024 року позивач до Військової частини НОМЕР_1 не з'являвся. Лише у жовтні 2024 року позивач з'явився для поновлення служби після самовільного залишення частини та був направлений для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_3 .
Позивач стверджує, що командування Військової частини НОМЕР_1 порушило його право на своєчасне направлення на військово-лікарську комісію, не забезпечило розгляд його рапортів та не здійснило організаційних заходів щодо проходження ним медичного огляду. Проте в ході розгляду справи судом не встановлено жодного доказу на підтвердження таких тверджень.
З матеріалів справи вбачається, що рапорти від позивача про направлення його на військово-лікарську комісію або про звільнення з військової служби у зв'язку зі станом здоров'я до Військової частини НОМЕР_1 не надходили. У матеріалах справи відсутні: копії рапортів позивача; докази їх подання через діловодство частини; докази відправлення поштовим чи електронним зв'язком; підтвердження реєстрації чи розгляду таких рапортів; докази відмови у направленні на ВЛК або бездіяльності командування щодо їх розгляду.
Жодного належного доказу того, що позивач звертався із відповідними вимогами до командування Військової частини НОМЕР_1 , позивачем суду не надано, хоча саме на ньому, відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, лежить обов'язок доказування обставин, на які він посилається.
Суд зазначає, що реалізація права військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії передбачає ініціювання такого проходження самим військовослужбовцем шляхом подання рапорту або відповідного звернення до командування. Лише з моменту подання такого рапорту у командування виникає обов'язок розглянути звернення та вжити заходів для направлення військовослужбовця на медичний огляд.
Однак у даній справі позивач не надав доказів того, що він звертався до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявами чи рапортами про направлення на ВЛК. Також відсутні докази отримання ним будь-яких відмов або неналежного реагування з боку командування частини. Посилання позивача на його медичний стан не звільняє його від обов'язку довести факт звернення до військової частини та отримання відмови чи бездіяльності щодо таких звернень.
У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що позивач не довів протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , оскільки матеріали справи не містять жодного доказу того, що військова частина мала обов'язок вжити заходів щодо направлення позивача на військово-лікарську комісію, але такий обов'язок не виконала.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя І.І. Тарновецький