Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
21 листопада 2025 р. справа № 520/22731/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення від 23.07.2025 № 262940023038 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, призначити пенсію у разі втрати годувальника, ОСОБА_1 , з врахування періоду допомоги по безробіттю з 12.01.2000р. по 05.01.2001р. згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.1983, та періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.10.1975р., а саме період навчання з 01.09.1980р. по 06.07.1984, (запис 8-9) з 07.01.1994 по 30.09.1995,(запис 27-28) з 01.04.2002р. по 31.12.2002 (запис 38-39).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при досяганні пенсійного віку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України через веб-портал із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника, за правилом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову у призначені зазначеної пенсії. Позивач вважає таке рішення необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд, відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що право на призначення пенсії у разі втрати годувальника мають чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 14 років 8 місяців 14 днів. До страхового стажу заявниці-утриманця не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 12.01.2000 по 05.01.2001, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 30.11.1983, оскільки запис про припинення виплати не завірений печаткою. До страхового стажу годувальника не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.10.1975: навчання з 01.09.1980 по 06.07.1984, оскільки відсутня печатка при записі про відрахування з навчання; з 07.01.1994 по 30.09.1995, оскільки відсутній наказ та дата наказу про прийняття на роботу; з 01.04.2002 по 31.12.2002, оскільки відсутній запис про звільнення в трудовій книжці та відсутня інформація про сплату внесків відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу. Не зараховано навчання відповідно до диплому НОМЕР_5 , оскільки навчання більше 5 років. Оскільки, необхідний страховий стаж має становити 32 роки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 23.07.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 14 липня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії по втраті годувальника через веб-портал Пенсійного фонду України.
За правило екстериторіальної заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.07.2025 №262940023038 відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за померлого годувальника - ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у заявниці.
До страхового стажу заявниці-утриманця не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 12.01.2000 по 05.01.2001, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 30.11.1983, оскільки запис про припинення виплати не завірений печаткою.
До страхового стажу годувальника не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.10.1975:
- навчання з 01.09.1980 по 06.07.1984, оскільки відсутня печатка при записі про відрахування з навчання;
- з 07.01.1994 по 30.09.1995, оскільки відсутній наказ та дата наказу про прийняття на роботу;
- з 01.04.2002 по 31.12.2002, оскільки відсутній запис про звільнення в трудовій книжці та відсутня інформація про сплату внесків відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Не зараховано навчання відповідно до диплому НОМЕР_5 , оскільки навчання більше 5 років
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з ч.2 ст.36 Закону № 1058-IV (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажуз 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
За частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно абз. 4 п. 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок регламентується Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58).
Згідно з пункту 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно пункту 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно п.2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться:
- відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
- відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
- відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
За п.2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що основним документом, який підтверджує періоди страхового стажу, є трудова книжка та записи в ній, а за їх відсутності такі періоди можуть підтверджуватися іншими документами, виданими за місцем роботи, навчання або архівними установами.
У ході судового розгляду, судом встановлено, що до страхового стажу заявниці-утриманця не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 12.01.2000 по 05.01.2001, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 30.11.1983, оскільки запис про припинення виплати не завірений печаткою.
До страхового стажу годувальника не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.10.1975:
- навчання з 01.09.1980 по 06.07.1984, оскільки відсутня печатка при записі про відрахування з навчання;
- з 07.01.1994 по 30.09.1995, оскільки відсутній наказ та дата наказу про прийняття на роботу;
- з 01.04.2002 по 31.12.2002, оскільки відсутній запис про звільнення в трудовій книжці та відсутня інформація про сплату внесків відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Щодо не зарахування до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 12.01.2000 по 05.01.2001, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 30.11.1983, оскільки запис про припинення виплати не завірений печаткою, суд зазначає таке.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 від 30.11.1983 позивач у період з 12.01.2000 по 05.01.2001 отримувала допомогу по безробіттю.
Суд зазначає, що відсутність печатки при записі про припинення виплати допомоги по безробіттю сама по собі не може бути підставою для неврахування цього періоду до страхового стажу, оскільки зазначений запис підтверджує факт перебування особи на обліку в центрі зайнятості та отримання нею відповідних виплат.
Суд дійшов висновку, що період з 12.01.2000 по 05.01.2001 підлягає зарахуванню до страхового стажу заявниці, оскільки факт отримання допомоги по безробіттю підтверджений належними та допустимими доказами, а формальні недоліки у вигляді відсутності печатки не можуть впливати на реалізацію права особи на соціальний захист.
Щодо не зарахування періоду згідно з трудової книжки НОМЕР_3 від 01.10.1975, а саме, навчання з 01.09.1980 по 06.07.1984, оскільки відсутня печатка при записі про відрахування з навчання, суд зазначає наступне.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 01.10.1975 ОСОБА_2 01.09.1980 зарахований на 1 курс навчання (запис №8), а 06.07.1984 відрахований з Київського інституту народного господарства (запис №9).
Згідно з дипломом НОМЕР_5 ОСОБА_2 , що в 1980 році вступив до Київського інституту народного господарства і в 1987 році закінчив.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, а також періоди проходження військової служби.
Статтею 34 Закону УРСР «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Згідно з пунктом 8 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про період навчання.
Оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 наявні записи про зарахування ОСОБА_2 на навчання 01.09.1980 (запис №8) та відрахування 06.07.1984 (запис №9), цей період фактично зафіксований у основному документі, який відповідно до законодавства є первинним доказом трудової діяльності та періодів, що зараховуються до страхового стажу.
Відсутність печатки при записі про відрахування з навчального закладу є формальним недоліком, що не впливає на сам факт проходження навчання
Щодо не зарахування періоду навчання відповідно до диплома НОМЕР_5 суд зазначає, що відповідач мотивував це тим, що тривалість навчання перевищує п'ять років.
Суд звертає увагу, що таке підстава відповідача не може бути прийняте до уваги, оскільки законодавство не передбачає будь-яких обмежень щодо максимальної тривалості періоду навчання, який включається до страхового стажу, за умови його підтвердження належними та допустимими доказами.
Записи у трудовій книжці НОМЕР_3 містять відомості про зарахування ОСОБА_2 до навчального закладу з 01.09.1980 та його відрахування 06.07.1984. Крім того, диплом НОМЕР_5 додатково підтверджує факт проходження навчання.
Отже, посилання відповідача на надмірну тривалість навчання як на підставу для відмови в зарахуванні цього періоду до страхового стажу є безпідставним.
Щодо періоду з 01.04.2002 по 31.12.2002, оскільки відсутній запис про звільнення в трудовій книжці, суд зазначає таке .
Судом встановлено, з трудової книжки НОМЕР_3 від 01.10.1975 ОСОБА_2 01.04.2004 прийнято на посаду редактора ефіру (запис №38), 03.01.2006 - переведено на посаду режисера ефіру (запис №39).
Суд зазначає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення записів не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки не спростовують факту зайнятості позивача протягом такого періоду.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що що відповідачем не доведено правомірність неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2002 по 31.12.2002 , а тому позовна вимога в цій частині є обґрунтованою.
Щодо відсутності інформація про сплату внесків відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
При цьому, Верховний Суд застосовуючи вказані норми Закону, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсовувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.
Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, тощо.
Відтак, за такого правового регулювання спірне рішення в цій частині є протиправним, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання пенсійного органу, повторно розглянути заяву позивача та вирішити питання про зарахування до страхового стажу періоду допомоги по безробіттю з 12.01.2000 по 05.01.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.1983, та періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.10.1975, а саме період навчання з 01.09.1980р по 06.07.1984, з 07.01.1994 по 30.09.1995, з 01.04.2002р. по 31.12.2002 , з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022,код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними та скасувати рішення від 23.07.2025 № 262940023038 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника, ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022,код ЄДРПОУ 14099344), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та вирішити питання про зарахування до страхового стажу періоду допомоги по безробіттю з 12.01.2000 по 05.01.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.1983, та періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.10.1975, а саме період навчання з 01.09.1980р по 06.07.1984, з 07.01.1994 по 30.09.1995, з 01.04.2002р. по 31.12.2002 , з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022,код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 21 листопада 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ