Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 листопада 2025 р. № 520/20399/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Світлана Чудних, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт: № НОМЕР_1 , орган, що видав 5310, дата видачі 22.11.2022, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Національної академії Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 08610502, р/р UA128201720313221003201015295, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 31.07.2024 по 03.07.2025 у розмірі 119 209,05 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч двісті дев'ять гривень 05 коп.).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 достроково припинив навчання в Національній академії Національної гвардії України, чим порушив умови контракту, відтак у нього виник обов'язок відшкодувати витрати понесені позивачем на його утримання та забезпечення під час проходження навчання, у добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплатив.
Ухвалою від 04.08.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому від зазначив, що він не заперечує проти необхідності відшкодувати витрати на навчання, разом з тим він не погоджується з розрахунками самої суми заборгованості зазначеної позивачем.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в 31 липня 2024 року по 03 липня 2025 на посаді курсанта 2-го відділення 514 навчальної групи курсу № 3 факультету логістики Національної академії Національної гвардії України, військове звання солдат.
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 29.07.2024 № 396 «Про зарахування кандидатів на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) у 2024 році» солдат ОСОБА_1 був зарахований з числа громадян України курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки за спеціальністю 251 «Державна безпека», освітня програма «Логістика підрозділів НГУ» та присвоєно первинне військове звання - рекрут.
Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 31.07.2024 № 226 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано в списки перемінного складу Академії та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України строком на період навчання з 31.07.2024.
Відповідно до частини 5 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № ХІІ (далі - Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу»), пункту 30 розділу ІІ «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений у добровільному порядку між відповідачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України 31 липня 2024 та набрав чинності з 31 липня 2024.
Відповідно до пункту 1 контракту відповідач, ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), добровільно прийняв на себе зобов'язання: - проходити військову службу (навчання) у Академії протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим контрактом;
- мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера; - сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом;
- відшкодувати МВС України витрати, пов'язані з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання, або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
30.04.2025 року на засіданні Вченої ради Національної академії Національної гвардії України розглядалося питання про відрахування курсантів, які не мають академічну заборгованість у Національній академії Національної гвардії України, а саме: курсанта 2-го відділення 514 навчальної групи курсу № 3 факультету логістики солдата ОСОБА_1 та було ухвалено рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) у Національної академії Національної гвардії України.
Рішення ОСОБА_2 викладено у Витягу з рішення № 1 засідання Вченої ради Національної академії Національної гвардії України від 30.04.2025 та введено в дію наказом начальника Академії від 30.04.2025 № 447 «Про введення в дію рішення засідання вченої ради Академії від 30.04.2025 № 11».
У подальшому, 02.06.2025 начальником курсу № 3 факультету логістики підполковником ОСОБА_3 до керівництва Академії подано рапорт із клопотанням про відрахування ОСОБА_1 з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через невиконання ним освітньої програми (індивідуального плану) на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» ознайомлений та згодний.
Згідно наказу начальника Академії від 13.06.2025 № 612 «Про висновки службового розслідування за фактом невиконання освітньої програми (індивідуального плану) солдатом ОСОБА_1 », задоволено рапорт підполковника ОСОБА_4 та прийнято рішення про подальше відрахування його з вищого військового навчального закладу відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 18.06.2025 № 18 (по особовому складу), відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з солдатом ОСОБА_1 достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів через невиконання освітньої програми (індивідуального плану), відраховано з навчання та вважається таким, що відрахований з навчання та звільнений з військової служби.
Відповідно до наказу начальника Академії від 03.07.2025 № 192 (по стройовій частині) достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством внутрішніх справ України, в особі начальника Академії і відповідачем.
Відповідач виключений зі списків перемінного складу курсантів та всіх видів забезпечення на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через невиконання освітньої програми (індивідуального плану).
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Запропоновано відповідачу сплатити кошти у добровільному порядку. Відповідачем сума заборгованості не сплачена, що спонукало позивача звернутись до суду з позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених вимог виходив з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Національну гвардію України»(далі - Закону), Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордон), припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону, до складу Національної гвардії України входять: з'єднання, військові частини, виші військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.
Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України), з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз. закладів охорони здоров'я та установ.
Відповідно до п.п. 3, 6 Розділу І “Загальна частина», п. 1 Розділу VIIII “Джерела надходження і порядок використання коштів та майна Академії» Статуту Національної Академії Національної гвардії України, Національна академія Національної гвардії України (Далі - Академія) є вищим військовим навчальним закладом, державної форми власності, підпорядкованим Головному управлінню Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ) та знаходиться у сфері управління МВС України.
Відповідно до п. 1 Положення про МВС України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878 визначено, що МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, а тому згідно рішенням Конституційного Суду України № З-РП/99, є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у межах даної справи.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» у відповідній редакції (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до положень частини 6статті 2 цього Закону до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини 1, частини 2статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів (частина 1).
Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина 2).
Відповідно до положень частини 5 статті 25 даного Закону з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини 2статті 23 цього Закону.
Частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964(далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 даного Порядку, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 6 Порядку витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Згідно з умовами контракту про проходження навчання у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України від 25.08.2022 року, термін навчання (служби) курсант зобов'язувався відшкодувати витрати пов'язані з утриманням в Академії, в якій проходить службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через, зокрема, небажання продовжувати навчання.
Пунктом 9 Контракту зазначено, що чинність наказу припинено 08.11.2024 у зв'язку з відрахуванням через небажання продовжувати навчання на підставі частини 11 статті 25 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу», із списків особового складу навчального закладу виключений наказом начальника Академії від 08.11.2024 №346 с/ч.
Відтак, у відповідача виник обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Згідно власноруч підписаного відповідачем контракту про проходження військової служби (навчання), останній добровільно взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку з відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі дострокового розірвання ним контракту.
Водночас, враховуючи приписи частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964, право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20, від 23.03.2023 у справі №420/24331/21.
При цьому слід враховувати, що у разі дострокового розірвання контракту, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.
Відтак, враховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справі залежить від того, чи було відповідача ознайомлено із розрахунком витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку №964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено розрахунки сум які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період навчання з 31.07.2024 по 03.07.2025 року.
Відповідно до загального розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, складають 119 209,05 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч двісті дев'ять гривень 05 коп.).
Факт ознайомлення відповідача з розрахунками та згоду з нарахованими сумами підтверджено особистим підписом ОСОБА_1 на бланках розрахунків.
Відповідачем у добровільному порядку не сплачено заборгованості.
Національною академією Національної гвардії України 05.07.2025 року складено претензію №84/1/17-980-2025 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти. В обґрунтування якої відповідачу повідомлено, що сума заборгованості становить 119 209,05 грн. Висунуто вимогу сплатити заборгованість до 25.07.2025 року з дня отримання претензії. Та зазначено реквізити для сплати.
Претензію від 05.07.2025 відповідачу надіслано засобами поштового зв'язку АТ “Укрпошта» за трекінговим номером 8070000138328.
Станом на день звернення до суду та розгляду даної справи, відповідачем заборгованість не сплачено.
Суд звертає увагу, що відповідач підписував контракт особисто на запропонованих типових умовах та був обізнаний про необхідність відшкодування витрат. Факт ознайомлення відповідача з розрахунками та згоду з нарахованими сумами заборгованості підтверджено особистим підписом позивача на бланках розрахунків, наявних в матеріалах справи.
Суд зазначає, що Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ № 419/831/240/605/537/219/534.
Означеним Наказом затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством передбачено обов'язок курсантів вищих військових навчальних закладів відшкодувати витрати, пов'язані з їх утриманням, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
При цьому до таких витрат входять, зокрема витрати на грошове, продовольче, речове забезпечення під час навчання.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.
Також суд звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15.06.2023 у справі №520/6532/2020, а також постанові від 11.04.2025 у справі №620/7009/23 з яких вбачається, що приписами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання, яких вперше прийнято на службу в поліцію, складається з посадового окладу.
Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання з числа молодшого складу поліції складається з посадового окладу за останньою штатною посадою, яку поліцейський займав до зарахування на навчання, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
Тож, оскільки саме в кошторисі ВНЗ (вищого навчального закладу) МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.
Вказане кореспондує з пунктом 3 Порядку № 261, за змістом якого грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.
З наведеного, Верховний Суд у справі № 440/2692/20 дійшов висновку, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству внутрішніх справ України.
Окрім того, суд касаційної інстанції у наведеній справі дійшов висновків, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення курсантів, входить до витрат, пов'язаних із навчанням у ВНЗ і має бути відшкодовано особою, яка достроково розірвала контракт, звільнившись зі служби за власним бажанням.
Відтак, відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту або ж звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу, на даний час зазначену вище суму коштів у повному обсязі не відшкодував, доказів на спростування зазначеного не надано, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача в судовому порядку.
Щодо посилань представника відповідача проте, що дана позовна заява підписана неуповноваженою особою, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, позовна заява до суду першої інстанції подана позивачем через свого представника Щупакіна Д.В. в електронному вигляді за допомогою системи “Електронний суд», при цьому, така позовна заява підписана електронним цифровим підписом Щупакіна Д.В. 31.07.2025 року.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Частиною другою статті 59 КАС України передбачено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Згідно ч.3 ст.59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Частиною сьомою статті 59 КАС України передбачено, що в разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Правові основи функціонування автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) визначені в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (далі - Положення).
Наказом ДСА України №628 від 22 грудня 2018 року “Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми “Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах).
Пунктом 1 наказу ДСА України №247 від 01 червня 2020 року “Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем “Електронний суд» та “Електронний кабінет» (далі - Наказ №247) вирішено запровадити з 01 червня 2020 року в дослідну експлуатацію підсистеми “Електронний суд» та “Електронний кабінет» (далі - Підсистеми) у всіх місцевих, апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, та з 01 липня 2020 року - в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (далі - пілотні суди).
Пунктом 2 Наказу №247 визначено, що пілотним судам у ході проведення дослідної експлуатації Підсистем керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами), у частині функціонування Підсистем.
Отже, з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему “Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.
Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі №640/32183/20.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ “Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.
Відповідно до пунктів 9-11 розділу XI “Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.
Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.
Згідно постанови ВС від 30 червня 2021 року у справі №380/830/21 особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині сьомій статті 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми “Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.
Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.
При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему “Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.
Судом першої інстанції встановлено, що до позовної заяви, поданої представником через підсистему “Електронний суд» додана електронна довіреність у порядку передоручення від 17.09.2025 року від імені Єманова В.В. (Т.В.О. Начальника Національної академії національної гвардії України), який на підставі витягу з ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань від 17.04.2025 уповноважує Щупакіна Д.В. представляти інтереси позивача з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Додана до позовної заяви довіреність сформована в системі “Електронний суд».
Отже до наведених обставин належить застосовувати частину сьому статті 59 КАС України.
Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №300/1329/20, від 04 серпня 2022 року у справі №300/8766/21.
Таким чином, суд критично оцінює посилання представника відповідача, що дана позовна заява підписана неуповноваженою особою, оскільки дане твердження не відповідає дійсності.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт: № НОМЕР_1 , орган, що видав 5310, дата видачі 22.11.2022, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Національної академії Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 08610502, р/р UA128201720313221003201015295, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 31.07.2024 по 03.07.2025 у розмірі 119 209,05 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч двісті дев'ять гривень 05 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Світлана ЧУДНИХ